Міжнародні конфлікти

Міжнародний конфлікт є різновидом політичного конфлікту, сторонами якого вважаються політичні організації — суб’єкти міжнародного права (визнані держави та міжнародні політичні й військово-політичні організації).

Основу міжнародних конфліктів зумовлює конкурентна боротьба за доступ до обмежених ресурсів, суб’єктом якої традиційно вважаються держави та їх об’єднання (цю боротьбу досить наочно, хоча й спрощено, моделює ряд популярних стратегічних комп’ютерних ігор). Причинами міжнародних конфліктів можуть бути

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія боротьба за природні ресурси, за контроль над ринками збуту, за владу над територіями; прагнення змінити уряд країни на лояльний до себе чи послабити державу-конкурента тощо; релігійні чи ідеологічні протиріччя між державами-суб’єктами конфлікту.

Хоча даний тип конфліктів прийнято іменувати міжнародними, їх реальними суб’єктами є не народи, а угруповання, що здійснюють владу над політичними організаціями, які формально діють від імені цих народів (держави, міжнародні організації тощо). При цьому в ряді випадків отримання пільгового чи монопольного доступу до ресурсів для цих угруповань надається можливість підвищення добробуту народам країн-переможниць (Британська колоніальна імперія, США). Рівень здатності суб’єкта до вирішення міжнародного конфлікта на свою користь визначається наявністю в нього відповідних ресурсів та ефективності їх використання.

Кожен міжнародний конфлікт у світовій історії мав власні характерні риси, певні особливості як щодо причини його виникнення, засобів, складу конфліктуючих сторін, так і за специфікою перебігу подій. Власне тому будь-яка типологізація міжнародних конфліктів дуже складна.

Міжнародні конфлікти можуть мати різні рівні: глобальний, регіональний, локальний.

Залежно від ступеня напруженості та рівня активності сторін розрізняють такі типи міжнародних конфліктів як:

• дипломатичний конфлікт;

• збройний конфлікт;

• військовий конфлікт;

• війна тощо.

Як правило, спалах міжнародних конфліктів призводить до масштабних людських жертв та виснаження ресурсів. Тому проблема запобігання таким ситуаціям, які можуть перерости у війни, вважається першочерговим завданням міжнародного співтовариства. Вирішенню цих проблем має сприяти міжнародне право, основ-ними принципами якого є принципи добросусідських відносин, утримання від використання сили, недопущення ускладнення та загострення суперечок. Після Другої Світової війни для запобігання міжнародним конфліктам була заснована Організація Об’єднаних Націй. Згідно зі статтею 33 Статуту ООН, до основних загальновизнаних засобів врегулювання міжнародних конфліктів належать: переговори, обстеження (моніторинг), посередництво, примирення,

арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів чи мирні засоби за власним вибором.

Важливе місце в міжнародній політиці займають процеси мирного врегулювання і вирішення конфліктів. Однак сьогодні метод управління міжнародними конфліктами полягає не стільки в запобіганні кризовим явищам у міжнародній сфері, скільки в контролі з боку найбільш сильних держав над процесами, які призводять до використання або поширення насильства на міжнародній арені.