Методи аналізу конфлікту

Кваліфіковане виявлення причин конфлікту вимагає спеціального аналізу ситуації, розмежування її складових - ділових і особистісно- емоційних. Аналіз конфлікту передбачає вивчення різнобічної інфор­мації про конфлікт.

Поширеною методикою аналізу конфлікту є використання так зва­них схем аналізу. Кілька таких схем рекомендує М.М.Рибакова (1991). Вони полягають у послідовних приписах щодо осмислення конфлікту. Наводимо одну з них.

1. Виявлення причин конфліктної ситуації (зовнішніх і внутрішніх, умов її виникнення).

2. Розкриття смислу конфлікту для кожного учасника.

3. З’ясування помилок у спілкуванніміж конфліктуючими.

4. Визначення перспективних виховних та пізнавальних цілей при різних варіантах розв’язання конфлікту.

Іншою методикою аналізу конфлікту є використання низки питань за наступними блоками.

Причина конфлікту. Чи усвідомлюють конфліктуючі сторони причи­ну конфлікту? Чи потрібна допомога для виходу з конфлікту? Де знахо­диться причина конфлікту? Чи зверталися конфліктуючі по допомогу?

Мета конфліктуючих. У чому конкретно полягають цілі конфлік­туючих? Чи всі однаково прагнуть цих цілей? Наскільки ці цілі узго­джуються із загальною метою колективу? Чи є спільна мета, яка могла б об’єднати зусилля конфліктуючих? Розбіжності сторін торкаються мети діяльності чи засобів її досягнення?

Сфери зближення. З яких проблем конфліктуючі могли б виробити спі­льні погляди? Це, звичайно, проблеми ділової й емоційної атмосфери, що сприяють встановленню сприятливого психологічного клімату в колективі.

Суб’єкти конфлікту. Хто є лідером? Як ставляться люди один до одного? Які особливості мовних і немовних чинників спілкування? Чи діють серед конфліктуючих загальноприйняті норми поведінки?

Попередній аналіз ситуації є необхідною умовою ефективного залаго­дження конфлікту.

Ще одна методика у подоланні конфлікту -складання карти конфлік­ту, яка відрізняється від аналізу тим, що її розробляє педагог чи психолог разом з конфліктуючими. Картографія конфлікту включає три етапи:

1) визначити проблему;

2) з’ясувати головних учасників;

3) виявити потреби і стурбованість кожного.

Всю отриману інформацію розміщують на аркуші паперу у чоти­рьох його кутках, а по центру записують привід конфлікту (конкретну ситуацію, у якій виник конфлікт).

При картографії конфлікту з’являються наступні переваги:

- знижується надмірна емоційність, взаємини переключаються у ділову площину;

- створюється ситуація обговорення;

- виникає можливість висловитися;

- створюється атмосфера взаємоповаги й готовності до взаєморо­зуміння;

- краще виявляються всі точки зору;

- легше знайти альтернативні нестандартні рішення.

Завдання при роботі з картою - це:

• пошук нової інформації; з’ясування питань «що не знали?, «що не врахували?», «що не зрозуміли?»;

• пошук спільних потреб, інтересів;

• співставлення різних цінностей та перспектив їх зближення;

• виявлення прихованих прагнень й пошук альтернативних шляхів їх реалізації;

• з’ясування деталей, які можуть стати вирішальними;

• пошук взаємовигідних умов та рішень.

Наводимо приклад готової карти конфлікту в загальноосвітній шко­лі (рис.15), за якою можна виділити основні компоненти внутрішньої сторони конфлікту.

Рис. 13. Аналіз конфлікту за допомогою картографії

3.