Внутрішній конфлікт та його різновиди

Внутрішній, або особистісний, конфлікт розгортається в мотива­ційній, когнітивній або діяльнісній сферах особистості, виражається боротьбою суперечностей внутрішнього світу людини, супроводжуєть­ся емоційною напруженістю.

Особливості внутрішнього конфлікту особистості

• Незвичність з погляду структури конфлікту: немає суб’єктів конф­ліктної взаємодії в особі окремих індивідів або їх груп.

• Висока емоційність протікання і прояву у формі важких пережи­вань. Супроводжується специфічними станами: страхом, депресією, стресом. Нерідко внутрішній конфлікт переходить у невроз.

• Латентність. Внутрішній конфлікт нелегко виявити. Часто людина і сама не усвідомлює, що знаходиться в стані конфлікту, маскує його за удаваною ейфорією або за активною діяльністю.

Мотиваційні конфліктипроявляються у боротьбі мотивів, які одно­часно нездійсненні, є взаємовиключними.

За теорією З.Фрейда, який уперше поставив проблему інтраособис- тісного конфлікту, наявність останнього - обов’язкова, сутнісна ознака особистості, в основі якої боротьба між інстинктом і розумом, біологіч­ним і соціальним, вродженим і набутим у структурі особистості.

Особливо глибоко розробляв питання мотиваційного конфлікту ні­мецько-американський психолог Курт Левін, який виділив три його типи.

1) Між двома однаково привабливими, але взаємовиключними мо­тивами (еквівалентний). Цей різновид характеризує ситуація «Бурида­нова віслюка».

В епоху середньовіччя філософ Буридан склав притчу про тварину, яка знаходилась між двома однаковими стіжками сіна, почергово диви­лась то ліворуч, то праворуч, а в результаті померла з голоду.

2) Між двома однаково непривабливими можливостями (вітальний). Наприклад, молода сім’я повинна або знімати квартиру, або жити з ба­тьками.

3) Мета однаково і приваблива, і неприваблива водночас (амбівале­нтний). Наприклад, бажання придбати важливу, але дорогу річ; отрима­ти вигідну, але нецікаву роботу.

Когнітивний конфлікт виникає внаслідок суперечності в думках, знаннях, уявленнях. Таку суперечність називають когнітивним дисона­нсом. Людина прагне до побудови такого образу дійсності, який мав би логічну і несуперечливу структуру. Наявність когнітивного конфлікту порушує узгодженість елементів образу дійсності й є джерелом пізна­вальної мотивації, спонукаючи людину до пізнання. Суперечність, що виникає в образі дійсності, породжує проблемну ситуацію, яку С.Л.Рубінштейн охарактеризував як невідповідність думки про предмет із самим предметом. Для проблемної ситуації, а отже і когнітивного конфлікту, властиві суперечності між:

а) метою і засобами досягнення;

б) вихідними умовами та засобами досягнення мети;

в) вихідними умовами й метою;

г) суб’єктом (його знаннями, досвідом) та метою, засобами, умова­ми діяльності.

Постановка проблеми починається зі стану готовності людини ви­явити нову задачу і завершується невиразним початковим її формулю­ванням, а отже містить дві основні стадії: поява суперечності, яку прийнято називати проблемною ситуацією, та формулювання задачі. На етапі проблемної ситуації людина переживає стурбованість, занепокоє­ність, висловлювані питаннями й фразами за схемою «щось не так».

Подолання когнітивного конфлікту можливе двома шляхами. По- перше, через узгодження суперечливих думок і отримання нового знан­ня. По-друге, внаслідок зниження гостроти переживань, пов’язаних із проблемною ситуацією, відмови від її розв’язання. Другий шлях дозво­ляє людині позбутися надмірної психічної напруги, але не призводить до розширення її знань.

Рольові конфлікти розгортаються між соціальними ролями, які ви­конує особистість.

— міжрольові (жінка як професіонал і як мати);

— внутрішньорольові (між вимогами ролі й можливостями людини виконати її).

Внутрішньорольовий конфлікт - одназ найпоширеніших форм осо- бистісного конфлікту, що зустрічається у працівників установ і органі­зацій. Характерні причини рольового конфлікту наступні: до людини висуваються суперечливі вимоги з приводу того, яким повинен бути ре­зультат її роботи; вимоги не узгоджуються з особистими цінностями; робоче перевантаження або недовантаження. Останнє пов’язане з низь­ким ступенем задоволеності роботою, відсутністю справжньої справи. Ця обставина часто хворобливо б’є по тій категорії працівників, які протягом довгого часу вели активну діяльність на роботі, але потім, через певні причини, були вимушені різко змінити об’єм або місце роботи. Ця проблема в даний час вельми актуальна. Наприклад, пра­цівник не встигає за швидким темпом діяльності через особливості свого типу темпераменту, актор втрачає зовнішність і не може пра­цювати на сцені.

Психологи (Т.С. Кабаченко, 2003, с.116) вирізняють також внутріш­ні конфлікти особистості, породжені суперечностями між її прагненням до розвитку професіоналізму та нормативними обмеженнями діяльнос­ті, з суперечностями у самому нормативному регулюванні; між праг­ненням професіонала до успіху і прагненням до безпомилкової діяльно­сті; потребою у безпеці та страхом соціальних санкцій.

3.