ПАНТЕОН БОГІВ (ТРИМУРТІ)

Важливим із численних богів індуїзму вважаються три (Тримурті): Брахма, Шива, Віиіну. Вважають, що ці три системи індуїзму немов поділили між собою основні притаманні верховному богові функції: будівничу, руйнівну і охоронну.

10.2.1. Брахма

Першим із трьох вважається Брахма. Найменший з трьох «індуських» і найрізкіше відрізняється від двох інших. Його основна функція - Творець, Будівничий. Його ім’я, явно аскетичної приналежності, каже про його походження; доходячи до брахманіст- ського Брахману - Абсолюту. Індуїстський Брахман виявляється лише більш уподібненою модифікацією свого попереднього прототипу, який має вигляд, навіть риси обличчя. Виходячи з приписаної йому в індуїзмі функції, Брахма виявився тим богом, який створив світ, тобто трансформував первинну Єдність Вищої Реальності і Вічності в різноманітність усього живого і прийдешнього. Він, іншими словами, зробив якраз зворотне тому, до чого прагнули релігійно активні прошарки індійців, що є кінцевою метою всіх індійських релігій (досягнення мокші, нірвани, розчинення у Вічному і Реальному). Брахма, як перший член Тримурті, був необхідний, бо без нього нічого би не було. Однак заслуги його перед світом живого, перед людиною, перед індійцем вважалися з традиційно релігійних позицій не занадто значимими, а інших функцій і привілеїв у цього бога не було. Відповідно Брахма не дуже і вшановувався: кількість присвячених йому храмів обмежувалась одиницями, а в щоденних обрядах і ритуалах про нього не згадують. Брахма в індуїзмі залишився таким, як брахманістський і абстрактний Брахман. Якщо до Брахмана прагнули аскети і йоги, то до Брахми ніхто особливо не прагнув.

Індуїстські міфи широко використовують поняття «день» і «ніч»; «день» Брахми для вираження поняття космічної ери.

Вважають, що день Брахми - це пробудження Духа, порушення спокою, рівноваги цих трьох сун і тим самим виникнення життя. Цей день вираховувався мільйонами людських років. Міняється «ніч Брахми», коли встановлюється рівновага, життя зникає. Дні і ночі чергуються без кінця. З Брахмою пов’язаний найбільш популярний міф про створення світу: в первісних водах з’явилося золоте яйце, в нім - Брахма. Брахма силою свого духу розділив яйце на дві половини: небо і землю. Потім Брахма створив атмосферу, першоелементи, богів, час, планети, гори, ріки, людей з їх почуттями, тварин і рослин. Виконавши цю нелегку роботу, Брахма надалі більше відпочивав, поринутий у самоспоглядання. Справді, він був захоплений красою створеною ним Савітри і, щоб бачити її постійно, створив для себе чотири обличчя, а потім, коли Савітрі відійшла на небо, Брахма створив для себе п’яте обличчя зверху. Але Шива був цим незадоволений, відрубав п’яте обличчя, залишивши чотири. Деякі версії міфу виходять з того, що Шива дав відчути Брахмі, що він вищий за нього. В інших міфах розповідається, як Вішну покарав Брахму за те, що той не зголосився на пристрасний клич німфи Мохіні, лик якої приймав сам Вішну. За кару через таке нехтування Вішну вимагав від Брахми каяття і знову-таки дав відчути його місце.

10.2.2. Шива і культ Лінгама

Переважна більшість індуїстів ділиться на шиваїстів і вішнуїстів, які вибирають відповідно Шиву і Вішну. Шива генетично відповідає ведичному Рудре, але практично з втіленої тисячі своїх імен-модифікацій множинність місцевих божків неарійських племен дуже суперечлива. То його функцією виявляється руйнівна (бог смерті, змін, руїни), і це частково пов’язано з тим, що Шива - покровитель аскетів, які прагнуть змін і руйнування, злиття з Вічністю і Абсолютом.

Однак практично в культі Шиви на передній план виходить інший момент, будівничий: кульг життєвої сили, чоловічого начала став основним в шиваїзмі. Цей аспект культу Шиви символізується в індуїзмі у формі вшанування Лінгама - чоловічого животворного начала.

Культ Лінгама в Індії набув широкого розповсюдження. До Шиви з його символічними лінгамами звертаються (як і до Вішну) люди, які жадають нащадків, в його храм приходять бездітні жінки, які прагнуть отримати від нього силу, нерідко вважаються у втіленнях жерців храму. Цей культ лінгама Шиви набув і філософського тлумачення в Лінга-Пурані: це вищий об’єкт пізнання, який ототожнюється з Брахманом і являє собою «захоплююче вираження величі» божества.

Шиву вважають також грозою демонів, у битвах з якими він неодноразово проявляє чудеса, героїзм. Існує міф про те, як він випив отруту, яка могла б знищити все. Від цієї отрути його біла шия посиніла, і тому на зображеннях цього бога шия синя. В плані боротьби зі злом і демонами Шива частіше виступає як грізний руйнівник. У цій своїй іпостасі Шива зазвичай сприймається і в момент танцю. І Пива - бог ритму і танцю. Танцюючий Шива величний' і прекрасний, про що свідчить одне із зображень найбільш відомої скульптурної пам’ятки Шива Натараджат: всі чотири руки бога - в гармонійному русі танцю, причому кожна з них символізує величність і можливості Шиви.

На чолі між бровами у Шиви знаходиться третє око. Це око сердитого руйнівника. Як свідчить Матсья-Пурана, боги бажали шлюбу Шиви і Парватті, адже їх син мав перемогти одного із злих демонів. Але Шива не піддавався впливам бога кохання - Ками, оскільки після смерті своєї дружини Саті (вона, згідно з Ваво-Пурані, кинулася у жертовний вогонь заради честі чоловіка) він був занурений у глибокі роздуми і хотів стати аскетом. Але Кама не відступив: спеціальною стрілою він поразив Шиву в серце. Розгніваний Шива відкрив своє третє око і спалив Каму. Пізніше він пожалів його і воскресив. Але справу було зроблено, кохання до Парватті проникло в серце, і незабаром вона стає його дружиною, матір’ю його синів, один з яких відомий як Ганаша.

10.2.3. Вішну і його культ

Якщо культ Шиви в Індії завжди був пов’язаний з Шакті і Камою, то культ третьої іпостасі Тримурті мав інший характер. Вішну спокійний і несуперечливий, його основна функція зберігаюча. Він надзвичайно простий і дуже близький до людей, особливо схильних до емоційного (а не раціонального) сприйняття божества - таких людей можна виявити серед вішнуїтів. Чотирирукий Вішну зазвичай зображується сидячим на плаваючому по первісних водах всесвіту тисячоголовому драконі Шеші або на троні у вигляді білого лотоса. Він світолюбний, але схильний до пустощів. Так, у вигляді черепахи Вішну навчив богів готувати зі Світового океану напій, щоб стати безсмертним. Потім у вигляді німфи Міхені він вніс розбрат у чин божественних сил, дав випити напій богам і відмовив у ньому демонам. Це стало причиною появи іншого демоністичного напою - отрути, яка могла погубити всіх (лише Вішну, який випив отруту, врятував ситуацію). Нарешті, у вигляді карлика, Вішну заявився демону Балі і попросив для себе грудочку землі. Балі не відмовив карлику, та щойно Вішну почав міряти землю (мова йшла про три кроки), як перетворився на велетня, причому першими двома кроками захопив увесь світ, а третім кроком втиснув самого Балі під землю і дозволив йому лише раз на рік повертатися (навіть зараз на півдні Індії святкують день повернення Балі).

Відомою шанованою аватарою Вішну вважається Крішна. Крішна- це божество, культ якого в Індії набув самостійного значення. Крішна - це стародавнє божество. Семантика його імені («чорний») свідчить про те, що за походженням це божество неарійське, аборигенне. Крішна виступає як загальне індійське божество високого статусу.

10.2.4. Культ богинь-матерів. Тантризм

Шанування богинь-матерів належить до найдавнішого періоду (протоіндійська цивілізація). Корені його, безперечно, неарійські і належать до глибокої архаїки.

Ведійській релігії і міфології ідея активного жіночого початку була далека. Жіночі персонажі вед, за незначним винятком, схематичні і невиразні. В індуїстський пантеон богиня Діва ввійшла в період оформлення індуїзму як пуранічної релігії. Махадіва (Велика богиня) пуран ніби увібрала у свій образ безліч богинь-матерів, від персонажів високої жрецької релігії до народних сільських культів. Відтоді її значення зростало. Вона відома й у доброзичливому, і в гнівному, страхітливому обличчях.

У ранньому середньовіччі стає популярним уявлення про богиню як про шакти - творчої енергії бога і в справжній основі його могутності.

Дотепер богині зберігають великий діапазон своїх проявів — від активної о творчого принципу до низових сільських культів. У період оформлення пуран у них широким потоком уливалися тантрійські уявлення, пов’язані з визнанням верховним божеством жіночого початку і з використанням спеціальної магічної і ритуальної техніки.

10.3.