Релігія республіканського Риму

В період Республіки відбувалася і кількісна і якісна зміна римсь­кої релігії. Збільшився і стабілізувався пантеон за рахунок включення божеств усієї з’єднаної під владою Риму Італії, ускладнювалися функції і уточнювалася «індивідуальність» богів, встановлювалась їх ієрархія, посилювався грецький вплив і проникали нові східні культи.

Запозичення грецьких богів почалося не пізніше VI-V ст. до н.е. введенням культу бога Аполлона, що протегував лікуванню. Крім богів, схожих за функціями на грецьких (Юпітер, Юнона, Веста, Мінерва, Діана, Церера, Венера, Марс, Меркурій, Нептун, Вулкан, Аполлон), у Римі вшановувались божества, що уособлювали абстрактні поняття, насамперед чесноти: Вірність (Фідес), Надію (Спес), Мужність (Віртус), Згоду (Конкордію), Благочестя (Пієтас), Мир (Пакс) і т.п. Зображення цих богинь поміщалися на монетах імператорів як втілення чеснот римського народу і самого імператора. Цікаво те, що богиня Салюс (Здоров’я) спочивала на вершині пагорба Квірінал, яка називалася Салютаре. З нею був пов’язаний стародавній, відновлений імператором Августином обряд: у період припинення військових дій звертатися до богів з питанням про те, чи дозволяють вони просити їх про благополуччя Риму.

Посилилось значення ворожінь і прогнозів, а разом з ними і роль гаруспіків і авгурів. Культ набував усе більш урочистих і барвистих форм.

У вищих прошарках суспільства почали змінюватися уявлення про богів і культи. З’явилися спроби їх раціоналістичного тлумачення і водночас намітилася тенденція до обожнювання великих людей. Скептичне ставлення до релігії проникало і в народні шари, де ще зберігалися стародавні вірування.