ОБРЯДИ І СВЯТА

І жерці-брахмани з їх храмовими і домашніми ритуалами, і наполовину освічені сільські чарівники-знахарі з їх заклинаннями- мантрами однаково вписуються в ту величезну синкретичну систему, якою є індуїзм.

Крім свят на честь Рами і Крішни (Рама-ліла, Крішна-ліла, холі), варто згадати і таке як Друга-Пуджа - свято світильників, які засвічують на честь богині щастя Лакшмі. Інше свято - на честь богині мудрості Сарае ваті і на честь покровителя божества і торгівлі Ганаші. Свято на честь Шиви відзначається щомісячно в ніч нового місяця, але особливо святково і з барабанним стуком, часом з еротичними танцями - у весняні місяці, коли від доброти бога плодючості так багато чого залежить.

Значне місце серед загальноіндійських свят займає велике паломництво Кумбхамела - святкування на честь стародавніх богів і амігри, напою безсмертя, який добував його після проходження океану. Син бога Індри ніс посуд з амітрою. Потім Кумбху брав його і опускав на землю кілька разів, коли, рятуючись від переслідування демонів, він приземлявся на землю, щоб відпочити. Місця, яких торкався Кумбха, вважаються священними. Головні з них - Прага, де раз на десять років здійснюються повні (раз на шість часткові) обряди.

Отже, таким чином в Індії щорічно відмічають сотні свят. Ось найголовніші з них:

Холі. Воно відзначається в лютому-березні. Це свято весни і розквітаючої природи.

Дівалі, або Діпавалі. На це свято прийнято змащувати своє тіло дорогими ароматними маслами ще до світанку. Триває п’ять днів.

Дакара, або Дурга-пуджа. Починається в першу ніч вересня і триває десять днів. Дакара присвячується богині Деві. В Делі і на півночі Індії це свято присвячується легендарному Рамі.

1 анаша чатуртхі відбувається у серпні-вересні і присвячується народженню слоноголового бога Ганаші.

Шіваратрі ще називають ніччю Шіви. Воно відбувається у лютому-березні.

Рама-навамі - це день народження сьомого втілення Вішну - легендарного царевича Рами. Це свято триває вісім днів. І всі ці дні читається і тлумачиться великий індійський епос.

Ракш-пурніма (липень-серпень) - на берегах річок, озер здійснювалися церемонії обмивання. Як жертву в річку кидали кокосові горіхи.

Васанта Панчамі (кінець січня початок лютого) присвячується богині Сарасваті, яка є покровителькою науки, мистецтва і культури.

Джанташтамі організовується на честь народження Крішни - восьмого втілення великого Вішну.

10.3.1. Страви і піст

Вегетаріанство не поширене по всіх містах.

-».w *«* inuj. 2 (іішімі і -ai iruviri iviM i fi univi ri in/AJ' vn i¥iw/i\_y io

і в гостях у друзів-індусів. Існують вегетаріанці, які не споживають цибулю і часник. Інколи стримують себе від споживання харчів червоного кольору, наприклад, від буряка, моркви, гарбуза і червоного вина: червоний колір - це колір крові. Такі групи як ISKCON або прихильники Сатьї Саї Баби - вегетаріанці. Це може бути пов’язане з переконанням, що м’ясо пробуджує сексуальну пристрасть і гнів, і також можливо через те, що дихання, з допомогою якого виконуються священні ман гри із Вед, не має бути отруєне.

Час від часу індуси постять, наприклад, на святкуванні народження Рами і Крішни, звичайно під час посту («врат» або «барат» на Пенджабі) уникають лише строго визначеної страви. До цього входять страви з рисом, пшениці, пшоном і бобовими, однак із будь- яких правил є виняіки. Коли особливі молитви підносяться Шірді СаїБабі (попереднє втілення СатьїСаї Баби) жінки можуть їсти суміш бобових, рису, шпинату і більше нічого. До складу дозволених страв входять молоко, арахіс і топлене масло (гхі). Високий вміст білка в багатьох вегетаріанських або пісних стравах означає, що такий режим харчування жодним чином не загрожує здоров’ю. Деякі індуси, приїжджаючи в інші країни, наприклад Англію, сприймають ідею їсти м’ясо, однак повертаючись до індійських ірадицій харчування, не відчувають погіршення здоров’я. Брати асоціюються з визначеними групами: щочетверга можна постити з Саї Бабою, щоп’ятниці - з послідовниками Сантоші. Особливий пенджабський піст Корва Чауї продовжується чотирнадцять днів перед Дівалі. Індуські жінки, а інколи і дочки сикхів дотримуються його заради добробуту і благополуччя своїх чоловіків і постять від світанку до сходу місяця. Було б перебільшенням сказати, що індуські жінки завжди постять, але вони роблять це досить часто. Індуси, перейняті ритуальною чистотою, беруть із собою їжу, особливо коли відправляються в поїздку чи на роботу, не ризикуючи купувати їжу в їдальні чи буфеті.

Звичайно багато індусів роблять це не просто з міркувань гігієни або через те, що віддають перевагу домашній їжі.

10.3.