ВИНИКНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ РЕЛІГІЙ

Релігії стародавніх цивілізацій багатоманітні, проте можна виділити загальні риси і закономірності їх розвитку - від архаїчних уявлень і обрядів, пов’язаних з фетишизмом і тотемізмом, шануванням предків і шаманізмом, - до формування численного пантеону богів, що втілювали не тільки стихії природи, види людської діяльності, а й соціальні інститути.

V ст. до н.е. (точніше, час між 800-200 до н.е.) з «легкого слова» К. Ясперса вже звикли називати «осьовим часом», тобто емпірично неспростованим часом, який був спільним для становлення духовності різних країн світу, принаймні таких, як Індія, Греція, Китай. У цей час людина почала усвідомлювати буття в цілому, саму себе та свої межі.

В IV-III ст. до н.е. виникли синкретичні культи, що з’єднали шанування типологічно схожих богів різних релігій.

Розпад суспільства на класи призвів до змін релігійної діяльності людей, а на місце давніх релігій прийшли нові. За змістом вони були складніші, тому їх називають розвинутими релігіями.

Одним із історичних типів у структурі релігій сучасного свіїу є національні релігії. Власне назва цього типу релігій не зовсім точно відображає їх сутність, оскільки чимало релігій цьою типу виникли в умовах існування тільки народностей. Але історія цих релігій тісно пов’язана з історією відповідних етносів, а звідси й назви цих релігій - національні. Головне, що ці релігії поширилися серед населення окремого етносу (народу, нації) та переважно у межах окремої держави. Національні релігії взагалі виросли із соціально-політичних умов кожного народу і тому залежать від етносу.

Національні релігії сформувались у надрах родоплемінних відносин та еволюціонували в період становлення і розвитку класо­вого суспільства, відображаючи процес формування народностей, а згодом націй. Послідовниками національних релігій є в основному представники даної о етносу, хоч особи інших етносів також можуть бути за визначених умов прихильниками даної релігії.

Всі розвинуті релігії поділяють натри групи: ранні національні, пізні національні та світові. Розвинуті релігії наділені новими рисами. У них головними об’єктами релігійного поклоніння були не духи, а боги.

2.2.