2.1. Власний капітал банку, його склад, функції. Методи оцінки величини капіталу

Власний капітал - це кошти, що належать безпосередньо засновникам або акціонерам банку.

Не дивлячись на невелику питому вагу в структурі банківських ресурсів, власний капітал виконує декілька важливих функцій:

1.

2. Оперативна функція - означає використання власних коштів як джерела забезпечення оперативної (фінансової основи) діяльності банку.

3. Регулююча функція - полягає в здійсненні оцінки і контролю за діяльністю банку за допомогою економічних нормативів, які, в основному, виходять з розміру власного капіталу.

Кожен вид банківських пасивів (капітал, депозитні та недепозитні джерела) має свої особливості, які визначаються правами власності та різноманітністю джерел їх формування, і, отже, вимагають застосування відповідних методів управління.

У процесі управління капіталом банку важливе значення має метод оцінювання величини капіталу.

У банківській практиці є декілька методів оцінювання розмірів капіталу.

І. Метод балансової вартості (метод «загальноприйнятих принципів бухгалтерії») визначає величину балансового капіталу.

Метод полягає в тому, що всі активи і зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали у момент придбання або випуску.

У даному випадку капітал розраховується за формулою (1), виходячи з балансової вартості активів і зобов'язань.

Такий метод оцінювання капіталу може бути застосований у тому випадку, коли балансова і ринкова вартості активів і зобов'язань не значно відрізняються між собою.

II. Метод ринкової вартості визначає величину ринкового капіталу.

Метод полягає в тому, що активи і зобов'язання банку оцінюються за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховується і капітал банку за формулою (1).

ринкова вартість ринкова вартість ринкова вартість

капіталу банку" активів банку- зобов'язань банку

Крім того, банк може приблизно оцінити ринкову вартості капіталу за формулою, виходячи з поточної курсової вартості акцій банку і їх кількості на ринку.

Метод оцінки капіталу за ринковою вартістю:

- відображає реальний стан банка і ступінь захищеності банку від ризику банкрутства;

- відображає реальний ступінь захисту вкладників (оскільки вкладники мають можливість оцінки достатності коштів банку для повернення грошей);

- є найбільш динамічною оцінкою, оскільки враховує ринкову вартість активів і зобов’язань банку, а отже і капіталу, які можуть змінюватися щодня. Це правильно для крупних банків, активи яких широко обертаються на ринку. Ринкова вартість дрібних банків важче піддається вимірюванню, оскільки торгівля їх активами ведеться недостатньо широко для встановлення дійсної ринкової ціни.

Проте банки в більшості не зацікавлені в такому підході до визначення розміру капіталу, оскільки інші методи розрахунку дають кращий результат і сприяють зміцненню положення на ринку.

Крім того, не завжди можна оцінити активи і зобов'язання за ринковою вартістю, особливо в умовах недостатнього розвитку фінансового ринку.

Отже, метод оцінювання капіталу за ринковою вартістю, в основному, використовується менеджментом банку для внутрішніх потреб і контролю.

III. Метод «регульованих бухгалтерських процедур» (метод «регульованих принципів бухгалтерії») визначає величину регулятивного капіталу.

Суть методу полягає в обчисленні розміру капіталу за правилами, які встановлюють регулюючі інстанції.

У даному випадку капітал розраховується як сума основного (1 рівня), додаткового (2 рівні) за вирахуванням відрахувань.

Метод має такі недоліки:

1. Метод допускає розгляд деяких видів боргових зобов'язань банку (субординований борг, резерви на покриття збитків) як складових капіталу банку. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку, створити враження про його благополучну діяльність.

2. Постійні зміни і вдосконалення цього способу розрахунку власного капіталу ускладнює порівнянність при здійсненні аналізу за фінансовим станом банку. При зміненні правил розрахунку власного капіталу слід забезпечити порівнянність його величини через перерахунок даних минулих звітних періодів за новими правилами.

3. Розробляючи порядок розрахунку власного капіталу банку, НБУ виходить з цілей органу, що здійснює нагляд і контроль за банківською діяльністю. Відповідно, такий підхід є спробою зробити банки надійними для сторонніх спостерігачів.

2.2.