Поняття власних оборотних коштів, робочого капіталу і поточних фінансових потреб

Оборотні кошти, відбивані в активі балансу (поточні активи), можуть бути сформовані як за рахунок власних, а також власних і позикових джерел фінансування, відбиваних у пасиві балансу.

Розрахувати ВОК, використовуючи дані бухгалтерського балансу, можна двома способами.

Відповідно до першого способу COC = власний капітал + довгострокові зобов'язання - необоротні активи. Сума перевищення власного капіталу і довгострокових зобов'язань над необоротними активами показує, скільки грошей залишається на формування СОС.

З іншої сторони COC можна розрахувати як різницю між поточними активами і поточними пасивами, що знову таки показує, яка частина оборотних активів покрита власними ресурсами і довгостроковими зобов'язаннями. Інша назва - чистий оборотний капітал підприємства, що представлений ВОК.

Позитивна величина BOK свідчить про те, що поточні активи перевищують поточні пасиви, іншими словами, ліквідні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання. Тобто, якщо всі кредитори підприємства зажадають повернути поточні борги, підприємство зможе їх повернути за рахунок поточних активів без продажу довгострокових активів чи збільшення довгострокових зобов'язань і власного капіталу.

У даному випадку ми можемо сказати про те, що підприємство ліквідне і величина власних оборотних коштів показує запас фінансової міцності підприємства з погляду ліквідності.

Негативна величина власних оборотних коштів говорить про те, що, якщо необхідно погасити всі поточні зобов'язання, підприємство повинне продати свої довгострокові активи чи збільшити довгострокові зобов'язання і власний капітал.

Таким чином, власні оборотні кошти — це показник, що допомагає аналітику і менеджеру визначити ліквідність і фінансову стійкість підприємства.

У фінансовому менеджменті вживається також термін робочий капітал, що принципово відрізняється від оборотних коштів.

У ході діяльності підприємства не усі види поточних активів споживаються прямо. Наприклад, кошти необхідні для того, щоб в обмін на них можна було б придбати товари чи послуги, що будуть спожиті. Поточні фінансові інвестиції (ПФИ) також необхідно розглядати як вільні кошти, що звертаються на фінансових ринках і не споживаються в ході діяльності.

Якщо зменшити поточні активи на суму коштів і ПФИ, то в результаті виходять чисті поточні активи.

У поточних пасивах можна також виділити групи зобов'язань (наприклад, короткострокові кредити), що не зв'язані зі споживанням ресурсів. Тоді чисті поточні пасиви - різниця між поточними пасивами та кредитами і позиками.

Різниця між чистими поточними активами і чистими поточними пасивами показує величину робочого (працюючого) капіталу, що показує потреби у фінансуванні поточної виробничої діяльності.

Таким чином, чисті поточні активи визначають обсяг фінансування необхідний для підтримки активів, необхідних для ведення поточної діяльності. Чисті поточні пасиви показують, на яку величину може бути знижена потреба у фінансуванні поточної діяльності за рахунок самої поточної діяльності.

Сума довгострокових активів і робочого капіталу показує повний обсяг фінансування всієї діяльності підприємства.

Отже, принципова відмінність власних оборотних коштів і робочого капіталу в тім, що BOK показують ступінь ліквідності підприємства, але не показують потребу у фінансуванні поточної діяльності, тому що містять статті, що не визначають фінансування.

Практична значимість робочого капіталу в тім, що аналіз його динаміки дозволяє установити, наскільки ефективна була виробнича діяльність компанії, і яких результатів домоглися менеджери в управлінні ресурсами. У той же час динаміка робочого капіталу безпосередньо зв'язана з величиною операційного прибутку і грошового потоку від основної діяльності.

У фінансовому аналізі і плануванні застосовується також показник поточних фінансових потреб (ПФП), величину яких можна визначити декількома способами [37]. ПФП це:

- різниця між поточними активами (але без коштів) і поточними пасивами;

- різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, у дебіторській заборгованості, поточних фінансових інвестиціях і сумою короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості;

- не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими і короткостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина оборотних активів;

-недолік чи надлишок власних оборотних коштів;

- потреба в додатковому короткостроковому кредиті, або, навпаки надлишок коштів.

Операційні ПФП - це та частина сумарних ПФП, що представляє собою недолік (надлишок) матеріальних оборотних коштів підприємства і визначається по формулі:

Операційні ПФП = запаси + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість постачальникам.

Як сумарні, так і операційні ПФП можна розраховувати у відсотках до обороту:

(ПФП : середньоденний виторг від реалізації) * 100.

Якщо результат виходить, допустимо, рівним 50%, то це означає, що недостача оборотних коштів підприємства еквівалентна половині його річного обороту, тобто 180 днів у році підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої ТФП. Щоб у підприємства в кожен даний момент часу виявлялося матеріальних оборотних коштів у кількості необхідному для забезпечення безперебійності виробництва (потрібно прагнути до негативної величини ТФП) період погашення кредиторської заборгованості повинний перевищувати період погашення дебіторської заборгованості.

5.1.