Формування власного капіталу

Капітал (з німецького Kapital - головний, головне майно) - створені підприємцем ресурси, використовувані для виробництва товарів, і послуг. Тобто для того, щоб почати виробничу діяльність підприємець повинний мати необхідну кількість грошей, придбати на ці гроші предмети і знаряддя праці й організувати рух засобів.

По джерелах формування розрізняють власний і позиковий капітал.

Власний капітал показує частку майна, що фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Склад власного капіталу приведений у І розділі пасиву балансу підприємства. Він включає статутний (акціонерний) капітал, пайовий, додатковий, інший додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений і вилучений капітал.

Статутний (номінальний) капітал - це сума внесків власників підприємства в його активи по номінальній вартості відповідно до установчих документів. У межах цієї суми засновники підприємства несуть матеріальну відповідальність перед кредиторами.

Відповідно до чинного законодавства мінімальний розмір капіталу регламентується лише для господарчих товариств (AT, TOB, товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), повні і командитні товариства). Для підприємств, що мають іншу організаційно-правову форму господарювання розмір статутного фонду визначається засновниками і залежить від виду і масштабів діяльності.

Статутний капітал господарчих товариств формується за рахунок внесків засновників і учасників, якими можуть бути:

- будинки, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності;

- цінні папери;

- права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудженнями, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність);

- кошти в національній і іноземній валюті.

Для формування статутного капіталу забороняється використовувати векселі, бюджетні засоби (за винятком державних підприємств), кошти, отримані в кредит і майно яке знаходиться під заставою.

Майно, надане засновниками в рахунок їх внесків у статутний капітал підприємства, оцінюється в грошовому вираженні. Оцінка може здійснюватися за домовленістю між учасниками товариства, або експертним шляхом, у бюро технічної інвентаризації чи торгово-промисловій палаті. Особливо це стосується прав володіння і нематеріальних ресурсів. Установчий опис майна є основним документом, що підтверджує внесок відповідної частки учасником. Цей документ завіряється нотаріально.

При утворенні акціонерного товариства кожен засновник одержує кількість акцій по номінальній їх вартості, пропорційно внесеній частці, на яку він також буде претендувати при проведенні ліквідаційних заходів.

Статутний капітал відрізняється від інших структурних складових власного капіталу тим, що він враховується персонально по кожному учаснику (засновнику) і тому всі записи, що стосуються зміни величини статутного капіталу відбиваються в рахунку бухгалтерського обліку «Неоплачений капітал». Цей рахунок являє собою рахунок обліку розрахунків із засновниками й учасниками по внесках.

Зміна розміру статутного капіталу завжди зв'язано з повторним твердженням установчих документів підприємства загальними зборами учасників (засновників) і їхньою повторною реєстрацією у відповідних державних органах.

Пайовий капітал формується за рахунок внесків членів добровільних об'єднань типу споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних союзів й ін. Пай як частка капіталу добровільного об'єднання, дає пайовику право на участь у загальних збори пайовиків, на одержання дивідендів. Розміри паїв відбиваються в установчих документах і спеціальному документі - свідченні, до якого прикладені купони на одержання дивідендів.

Додатково вкладений капітал включає емісійний доход і інший вкладений капітал.

Інший додатковий капітал утворюється за рахунок дооцінки активів, безоплатно отриманих необоротних активів і інших додаткових вкладень. Дооцінка активів показує приріст вартості майна від дооцінки окремих його об'єктів. У результаті переоцінки об'єктів основних засобів величина додаткового капіталу може і зменшуватися. Безоплатно отримані необоротні активи збільшують вартість майна підприємства. При внеску в статутний капітал іноземної валюти, його величина повинна періодично коректуватися на різницю між офіційним курсом іноземної валюти по котируваннях НБУ на дату її фактичного внесення в статутний капітал і на дату державної реєстрації установчих документів. Оскільки ця різниця найчастіше буває позитивної, то вона і враховується в складі іншого додаткового капіталу. Тнтттий додатковий капітал може збільшуватися, якщо частина нерозподіленого прибутку інвестується на поповнення власних оборотних коштів.

Резервний капітал утвориться відповідно до чинного законодавства чи його створення передбачається в установчих документах підприємства за рахунок нерозподіленого прибутку. Господарчі товариства створюють резервний капітал у розмірі не менш 25% вартості статутного капіталу, а в акціонерному товаристві резервний капітал повинний бути не менш 15% акціонерного капіталу і щорічно на його формування повинне перелічуватися не менш 5% суми чистого прибутку. Конкретний розмір відрахувань у резервний капітал визначається установчими документами підприємства. Резервний капітал призначений для відшкодування збитків, для виплати доходів інвесторам і кредиторам, якщо отриманої в поточному періоді прибутку не вистачає.

Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, отриману в звітному періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом.

Неоплачений капітал відбиває суму заборгованості власників (учасників) по внесках на формування статутного капіталу, що подає інформацію користувачам фінансової звітності про реальне забезпечення оголошеного капіталу активами. У балансі сума неоплаченого капіталу приводиться в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу.

Вилучений капітал показує фактичну собівартість акцій власної емісії чи часткою, викуплених господарчим товариством у його учасників. У балансі величина вилученого капіталу приводиться в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу.

Для розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу протягом звітного року підприємства складають звіт аналогічної назви за формою №4 (додаток А). Порядок складання звіту приведений П(С)БУ 5 «Звіт про власний капітал» (форма 4).

Забезпечення зобов’язань, відбивані в розділі II балансу можуть розглядатися як джерело засобів, прирівняних до власних засобів. Забезпечення являють собою резерви, які створюються з метою рівномірного включення наступних виплат у витрати виробництва чи покриття виникаючих у майбутньому витрат, що носять періодичний характер. Таким чином, здійснюється вирівнювання проміжних фінансових результатів, тобто наближення обсягу щомісячного прибутку до її середньомісячного значення в цілому за рік.

Основний перелік видів забезпечень витрат і платежів приведений у п.13 П(С)БУ 11 «Зобов'язання» - забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних майбутніх витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань по обтяжуючим контрактах й т. ін.

Цільове фінансування і цільові надходження підприємству можуть здійснюватися для фінансування визначених заходів, програм і проектів, а також для покриття планових збитків, унаслідок підтримки на необхідному рівні. Цільові надходження на відміну від цільового фінансування носять компенсаційний характер.

Цільове фінансування і цільові надходження можуть здійснюватися за рахунок коштів інших підприємств, організацій, асигнувань з державного і місцевого бюджетів. Засоби цільового фінансування витрачаються в строгій відповідності з затвердженими кошторисами і договорами [12].

Асигнування з державного і місцевого бюджетів можуть здійснюватися у формі субсидії, субвенції і дотації.

Субсидії надаються юридичній особі на умовах часткового фінансування цільових заходів, програм, проектів. Субвенції надаються на умовах повного фінансування цільових заходів, програм, проектів. Дотації - засоби, регулярно надані юридичній особі для покриття планових збитків.

Крім того держава й органи місцевого самоврядування можуть здійснювати контрактні асигнування для розрахунків за виконання урядових замовлень. Bo- туємі асигнування - це асигнування, напрямок використання яких вимагає голосування виборного органа. Вони показуються окремим рядком у бюджеті, з якого ці кошти виділяються. Підприємство на виконання науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт, навчання персоналу може одержувати безоплатне фінансування у формі грантів.

Управління власним капіталом здійснюється по двох напрямках. По-перше, це організація ефективного використання вже накопиченої частини власного капіталу і, по-друге, своєчасне формування власних фінансових ресурсів, визначення їхньої раціональної структури, що забезпечує подальший розвиток і фінансову незалежність підприємства.

6.2.