<<
>>

Метод зовнішніх джерел поповнення капіталу банку

Вибір способів залучення капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел визначається такими чинниками:

- Відносними витратами, пов'язаними з кожним джерелом капітальних коштів (включаючи процентні виплати, витрати і комісійні платежі по розміщення цінних паперів, а також інспекційні витрати).

- Впливом на прибутковість акціонерного капіталу, вимірюваного прибутком на одну акцію.

- Впливом на власність і контроль за діяльністю банку існуючих і потенційних акціонерів.

- Відносним ризиком, пов'язаним з кожним джерелом капіталу.

- Загальною схильністю банку до ризику (відображеної такими показниками, як співвідношення сукупного об'єму виданих кредитів і або активів банку, або депозитів, або капіталу).

- Силою або слабкістю ринків капіталу, на яких може здійснюватися залучення нових капітальних коштів (стан ринку проданих активів і зобов'язань).

- Регулюючими положеннями, що стосуються як об'єму, так і структури банківського капіталу.

Якщо банк вимушений залучати капітал із зовнішніх джерел, він має декілька альтернативних способів:

• Емісія акцій (простих і привілейованих).

• Випуск капітальних боргових зобов'язань (субординований борг).

• Операція капітального арбітражу.

• Продаж активів і оренда деяких видів основних фондів, зокрема

нерухомості.

• Здійснення бонусної емісії.

Менеджмент банку звертається до зовнішніх джерел збільшення капітальної бази у випадку, якщо необхідно забезпечити швидке та істотне отримання великих об'ємів грошових коштів.

Способи нарощування капіталу:

4. Емісія звичайних і привілейованих акцій - найбільш поширене зовнішнє джерело поповнення капіталу.

Перевага способу:

- Можливість швидко одержати значну суму грошових коштів і поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому.

Випуск і розміщення на ринку акцій банку має такі особливості

(недоліки)'.

- Дана процедура є найбільш дорогим способом нарощування капіталу з погляду високих витрат розміщення випущених акцій. Законодавством більшості країн передбачена державна реєстрація емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції.

- Дана процедура супроводжується значним ризиком, який полягає в можливості зниження прибутку на одну акцію.

- Емісія акцій створює можливість втрати контролю над банком з боку акціонерів. Якщо акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками встає загроза щодо змінення власників шляхом концентрації контрольного пакета акцій.

- Випущені акції знижують частку позикових коштів, які може використовувати банк.

- Труднощі, пов'язані з розміщенням акцій на ринку.

5. Випуск капітальних боргових зобов'язань.

Капітальні боргові зобов'язання - це довгострокові позикові кошти, внесені в банк зовнішніми інвесторами.

Випуск може проводитися у формі випуску в обіг довгострокових цінних паперів або боргових зобов'язань.

Передбачається, що такі зобов'язання мають характер субординованих, оскільки у разі банкрутства вони є дворядними в порівнянні із зобов'язаннями перед вкладниками, але мають пріоритет перед акціонерами при встановленні черговості виплат.

В основному капітальні зобов'язання випускаються на 10-15 років під фіксовану ставку або на дисконтній основі, коли дохід забезпечується за рахунок зростання їх курсової вартості.

Субординовані зобов'язання можуть бути конвертованими, коли умовами випуску передбачається можливість їх обміну на акції банку в майбутньому. Конвертованість підвищує привабливість таких зобов'язань, оскільки дає право придбання акцій у вигідний момент. Банки можуть здійснювати емісію цінних паперів, погашення яких здійснюється лише через обмін акцій.

Переваги способу:

- Субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж акції банку, тому мають нижчий рівень прибутковості, а для банку є дешевим джерелом поповнення капіталу в порівнянні з емісією акцій.

- Привабливість для банку такого способу нарощування капіталу визначається правилами оподаткування, коли процентні виплати по

субординованому боргу відносяться на витрати банку і не підлягають оподаткуванню.

- Субординовані боргові зобов'язання збільшують частку позикових коштів, що підвищує прибуток на одну акцію за умови, що такі кошти приносять дохід, який перевищує процентні виплати по них.

Недоліки способу:

- Нові боргові зобов'язання збільшують ризик банкрутства і зменшують фінансову стійкість банку (співвідношення власних і залучених коштів).

- Боргові зобов'язання підвищують ризик, пов'язаний із стійкістю прибутку, що може зробити важчою продаж акцій у майбутньому.

- Даним джерелом поповнення капіталу можуть користуватися тільки великі за розміром банки, які мають довіру інвесторів (більшість дилерів по операціях з цінними паперами відмовляються мати справу з емісіями невеликих банків із-за високих витрат і ризику).

- Не всі банки можуть користуватися таким джерелом поповнення капіталу, оскільки доступність його значною мірою визначається банківським законодавством конкретної країни. З одного боку - це позикові кошти за своєю економічною природою, які необхідно буде повернути кредиторам. З другого боку, їх можна прирівняти до власних з погляду достатньо тривалого періоду їх використання і можливості обміну на акції. Крім того, банки можуть користуватися даним джерелом необмежено довго, погашаючи попередній борг за рахунок нової емісії.

З метою поповнення капіталу та поліпшення співвідношення капіталу і активів банки можуть іноді проводити наведені нижче фінансові операції, щоб підтримати свою діяльність:

1) Операція капітального арбітражу - це зміна складу активів на користь тих, що мають нижчі вагові коефіцієнти. Дана операція передбачає уповільнення зростання більш ризикованих активів і перерозподіл активів з акцентом на державні цінні папери та інші інвестиції, пов'язані з меншим ризиком для зменшення зваженого по ризику об'єму активів.

2) Продаж активів. зокрема будівель. споруд, офісів, що належать банку. з одночасною довгостроковою їх орендою у нових власників. Така операція здійснюється для поліпшення співвідношення капіталу і активів.

Такі операції стають успішними в умовах, коли в результаті інфляції та економічного зростання ринкова вартість майна значно зростає в порівнянні з первинною вартістю, а законодавством дозволена прискорена амортизація нерухомості.

Перевага операції:

- генерує значний приток грошових коштів (який реінвестується по поточних процентних ставках), а отже, істотну добавку до власного капіталу, що підсилює капітальну позицію банку.

3) Здійснення бонусної емісії - це операція капіталізації резервів і дооцінювання активів. Бонусна емісія має на увазі, що для покриття різниці між ринковою і балансовою вартістю вибраною групою активів (основні засоби) створюються резерви для переоцінки вартості. Ці резерви капіталізуються у вигляді безкоштовного розміщення акцій між акціонерами (тобто на суму дооцінки активів випускаються акції, які розміщуються між акціонерами банку, збільшуючи частку їх власності).

Переваги операції:

- збільшує розмір капіталу, не розпилюючи власності і не підвищуючи ризику втрати контролю над банком з боку акціонерів;

- не зменшує вартості випущених до цього акцій.

Недолік операції:

- відсутнє реальне збільшення капіталу банку.

Вибір способу залучення капіталу із зовнішніх джерел повинен базуватися на результатах глибокого фінансового аналізу альтернативних варіантів і їх потенційного впливу на розмір прибутку з розрахунку на акцію.

Менеджменту банку необхідно взяти до уваги відносну вартість і ризик, пов'язаний з кожним джерелом, методи державного регулювання і доступність, а також оцінити довгострокові перспективи і наслідки. Для вітчизняних банків емісія акцій - фактично єдине зовнішнє джерело поповнення капіталу.

1. Визначите поняття „капітал”.

2. Яку ключову роль грає капітал у забезпеченні управління банком?

3. Які взаємозв'язки капіталу та схильності до ризику в банківській діяльності?

4. Які види банківського капіталу використовуються в даний час?

5. Як оцінюється величина капіталу банку?

6. Яка різниця між вимірюванням капіталу банку за «загальноприйнятими принципами бухгалтерії» і за «регульованими принципами бухгалтерії»?

7. Охарактеризуйте способи визначення достатності банківського капіталу.

8. Чим виправдовується встановлення державою мінімальних стандартів банківського капіталу у протилежність наданню конкурентному ринку можливості визначення таких стандартів?

9. Які найбільш популярні фінансові показники використовуються в даний час регулюючими установами для оцінки адекватності банківського капіталу?

10. Охарактеризуйте склад капіталу першого рівня.

11. Охарактеризуйте склад капіталу другого рівня.

12. Охарактеризуйте склад капіталу третього рівня.

13. Які відмінності між капіталом 1, 2 і 3 рівнів?

14. Які зміни привнесла в регулювання банківського капіталу друга Базельська угода?

15. Які можливі наслідки Базельської угоди для рішень банків щодо вибору активів?

16. Які додаткові показники використовуються для оцінки достатності капіталу банку?

17. Назвіть чотири етапи планування задоволення у довгострокових капітальних потреб банку.

18. Як впливає дивідендна політика на потребу банку в залученні додаткового капіталу?

19. Охарактеризуйте типи дивідендної політики банку.

20. Що таке темп зростання внутрішнього капіталу і чому цей показник важливий для управління банком?

21. Назвіть переваги і недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу.

22. Назвіть і охарактеризуйте основні типи дивідендної політики банку.

23. Які основні зовнішні джерела капіталу для банку?

24. Назвіть переваги і недоліки методу зовнішніх джерел поповнення капіталу.

25. Які чинники повинен брати до уваги менеджмент при виборі джерел капіталу?

1. Капітал - це :

а) чужі гроші, тимчасово надані їх власниками в розпорядження банку;

б) власні кошти, що належать засновникам і акціонерам;

в) зобов’язання банку перед вкладниками, які надали свої вільні кошти для зберігання на певних умовах.

2. Функції капіталу банку :

а) захисна, оперативна, регулятивна;

б) капіталоутворююча, трансформаційна, оперативна, регулювальна;

в) трансформаційна, регулювальна, емісійна;

г) капіталоутворююча, захисна, оперативна, емісійна.

3. Регулятивний капітал банку визначається як сума :

а) основного та додаткового капіталу;

б) основного капіталу та резервів на покриття збитків за кредитами;

в) основного та додаткового капіталу за мінусом відрахувань.

4. За Базельською угодою банківський капітал поділяється на:

а) основний та додатковий (другого і третього рівня);

б) основний та резервний;

в) основний та додатковий (першого та другого рівня);

г) основний та субординований;

д) основний та додатковий (другого рівня).

5. Згідно з методом балансової вартості всі активи і зобов’язання банку оцінюються за цим методом за умови, якщо:

а) ринкова вартість активів і зобов’язань може змінюватися щодня;

б) оцінюється вартість менеджментом для внутрішніх потреб і контролю;

в) балансова та ринкова вартість активів і зобов’язань мало відрізняються між собою.

6. Метод визначення розміру капіталу, за яким можливо віднесення до його складу компонентів, що завищують його розмір, - це:

а) оцінка капіталу за ринковою вартістю;

б) балансова вартість капіталу банку;

в) регулятивна вартість капіталу банку.

7. При визначенні достатності капіталу може бути використано метод, який полягає у встановленні нормативу співвідношення власних та залучених коштів банку. Цей метод має назву:

а) експертних оцінок;

б) порівняльного аналізу показників;

в) лівериджу.

8. Сутність методу обчислення розміру регулятивного капіталу полягає:

а) в обчисленні розміру капіталу за правилами, які встановлені регулюючими інстанціями;

б) в обчисленні розміру капіталу як різниці між активами та зобов’язаннями, виходячи з їх балансової вартості;

в) в обчисленні розміру капіталу як різниці між активами та зобов’язаннями, виходячи з їх ринкової вартості.

9. До складу балансового капіталу банку входять:

а) статутний капітал, резервний капітал, інші фонди, емісійні різниці, результати переоцінки основних засобів, результати поточного року, нерозподілений прибуток;

б) статутний капітал, резервний капітал, інші фонди, резерви під усі види активних операцій, емісійні різниці, результати переоцінки основних засобів, результати поточного року, нерозподілений прибуток;

в) статутний капітал, резервний капітал, субординований борг, резерви під усі види активних операцій, емісійні різниці, результати переоцінки основних засобів, результати поточного року, нерозподілений прибуток.

10. В Україні величина капіталу банків регулюється НБУ через встановлення нормативів:

а) мінімального розміру регулятивного капіталу, адекватності регулятивного капіталу, адекватності основного капіталу;

б) мінімального розміру основного капіталу, адекватності

регулятивного капіталу, адекватності додаткового капіталу;

в) мінімального розміру статутного капіталу, адекватності основного капіталу, платоспроможності капіталу.

11. Міжнародні стандарти достатності капіталу вимагають додержання мінімально допустимих нормативів основного капіталу на рівні:

а) 6%;

б) 10%;

в) 2%;

г) 4%;

д) 8%.

12. Норматив платоспроможності капіталу банку (Н2) визначається як співвідношення:

а) основного капіталу до активів, зважених за рівнем ризику;

б) регулятивного капіталу до загальних активів;

в) регулятивного капіталу до активів, зважених за рівнем ризику;

г) основного капіталу до загальних активів.

13. Норматив платоспроможності капіталу банку (НЗ) визначається як співвідношення:

а) капіталу до активів, зважених за рівнем ризику;

б) статутного капіталу до загальних активів;

в) основного капіталу до активів, зважених за рівнем ризику;

г) балансового капіталу до загальних активів.

14. Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в:

а) підтриманні оптимальної структури капіталу для забезпечення достатньої прибутковості капіталу банку;

б) визначення достатності обсягів активних операцій банку;

в) залученні та утриманні достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності та створення захисту від ризиків.

15. Субординовані зобов’язання являють собою:

а) довгострокові позичкові кошти, вкладені у банк зовнішніми інвесторами;

б) короткострокові позичкові кошти, вкладені у банк зовнішніми інвесторами;

в) форму рефінансування Центрального банку.

16. У банківській практиці використовують методи управління капіталом:

а) внутрішніх та зовнішніх джерел поповнення;

б) диверсифікації, лімітування, резервування;

в) конролінг, бюджетування.

17. Головним джерелом зростання капіталу, згідно з методом внутрішніх джерел поповнення капіталу, є:

а) дивіденди;

б) прибуток;

в) чистий процентний дохід;

г) чиста маржа.

18. Залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе за допомогою таких способів:

а) купівлі боргових зобов’язань (субординований борг);

б) емісії акцій;

в) реінвестування прибутку.

19. Яке джерело поповнення власного капіталу банку є найбільш дорогим:

а) купівля боргових зобов’язань (субординований борг);

б) чистий прибуток;

в) емісія акцій.

20. Як зміниться вартість капіталу від випуску звичайних акцій, якщо знизилася ринкова ціна звичайної акції:

а) зросте;

б) знизиться;

в) залишиться без змін;

г) точно визначити неможливо.

21. Показник мультиплікатора капіталу - це відношення:

а) основного капіталу до загальних активів;

б) загальних активів до власного капіталу ;

в) власного капіталу до активів, зважених на ризик;

г) власного капіталу до загальних активів.

22. Який з наведених типів дивідендної політики відповідає банку з консервативною стратегією:

а) політика максимального розміру дивідендів;

б) політика стабільного розміру дивідендів;

в) політика стабільного співвідношення дивідендних виплат.

23. Який тип дивідендної політики забезпечує високі темпи розвитку банку:

а) залишкова політика дивідендних виплат;

б) політика стабільного розміру дивідендів з надбавкою в певні роки;

в) політика стабільного співвідношення дивідендних виплат;

г) політика постійного зростання дивідендних виплат.

24. Визначити, якого рівня прибутковості активів має досягти банк, аби забезпечити прибутковість капіталу на рівні 12%, якщо відношення капіталу до активів становить 1:15:

а) 1,8%;

б) 0,2%;

в) 3%;

г) 8%;

Д) 0,8%.

25. На поточний рік прогнозне значення прибутку на власний капітал дорівнює 12%, а прогнозна частка дивідендів до виплат акціонерам банку складає 20% чистого прибутку. На який відсоток мають зростати активи банку, щоб поточне співвідношення капіталу до активів залишилось постійним:

а) на 2,4%;

б) на 9,6%;

в) на 32%;

г) на 8%.

26. Аналітичним відділом банку були визначені такі прогнозні показники функціонування на наступний рік: прибутковість активів - 0,5; коефіцієнт використання активів - 0,1; мультиплікатор капіталу - 10; частка чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, - 0,6. На який відсоток має зростати капітал банку, щоб відношення капіталу банку до його активів не зменшувалось:

а) на 10%;

б) на 20%;

в) на 40%;

г) правильної відповіді немає.

<< | >>
Источник: Н.В.Тарасевич. Фінансовий менеджмент у банках. Навчальний посібник для студентів V курсу всіх форм навчання спеціальності “Банківська справа” (Укл. Н.В.Тарасевич. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008р. - 182 с.). 2008

Скачать готовые ответы к экзамену, шпаргалки и другие учебные материалы в формате Word Вы можете в основной библиотеке Sci.House

Воспользуйтесь формой поиска

Метод зовнішніх джерел поповнення капіталу банку

релевантные научные источники: