Ревізія власного капіталу

Розглянута тема перевірки становить особливий інтерес у суб’єктів контролю. Особлива увага ревізорів до інформації про власний капітал і резерви підприємства пояснюється впровадженням на підприємствах України стандартів бухгалтерського обліку, орієнтованих на міжнародні принципи формування фінансової звітності.

Тому на сьогоднішній день підприємства повинні подавати дані про власний і резервний капітал відповідно до нових вимог і з урахуванням установленої методики.

Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов’язань.

Перевірка операцій по формуванню й зміні величини власного капіталу здійснюється в розрізі складових його елементів.

Насамперед ревізори перевіряють статутний капітал підприємства. її починають з дослідження статутних документів, у яких указується його величина, що складається із внесків засновників (номінальної вартості акцій, пайових внесків). Досліджується також форма внесків у статутний капітал (гроші, майно, нематеріальні активи).

Ревізор зобов’язаний установити своєчасність і повноту фактичного внесення учасниками належних внесків. Оскільки внески засновників повинні бути вкладені протягом року з моменту організації суб’єкта підприємницької діяльності, необхідно зіставити дату надходження коштів на підприємство й дату реєстрації об’єкта контролю в органах державного управління. Необхідну інформацію про факти внесення засновниками (акціонерами) належних часток ревізор одержує з аналітичних регістрів по рахунках №40 “Статутний капітал”, №41 “Пайовий капітал”, №46 “Неоплачений капітал” й №67 “Розрахунки з учасниками” у розрізі кожного засновника, а також з журналу реєстрації господарських операцій.

Фактичний контроль наявності внесених засновниками коштів покликаний підтвердити вірогідність даних про величину статутного капіталу.

Цільове використання статутного капіталу - поняття досить абстрактне, тому що грошові внески можуть використовуватися на будь-які законні цілі, а інші активи можуть прямо не брати участь в основній діяльності підприємства (наприклад, настінні годинники або друкарська машинка). Тобто ці кошти підтверджують право засновників (власників) на ухвалення рішення про стратегії ведення бізнесу й розподіл отриманої за результатами року чистого (нерозподіленого) прибутку.

Потім перевіряючі контролюють своєчасність і правильність формування додаткового капіталу. У цьому випадку перевірці піддається інформація про суму перевищення реальної вартості акцій над їхньою номінальною вартістю (емісійний доход), дооцінки активів підприємства або їхнього безоплатного одержання від фізичних або юридичних осіб.

Операції з використання нерозподіленого прибутку впливають на величину власного капіталу, формування окремих резервів. Цей показник діяльності підприємства контролюється з погляду правильності його визначення наприкінці звітного року, після включення у фінансові результати витрат і доходів підприємства. Одним з основних методів контролю є перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Наявність запису по дебету рахунку №79 “Фінансові результати” і кредиту рахунку №44 “Нерозподілений прибуток” свідчить про коректну послідовність формування фінансового результату протягом року й по його завершенню.

Наступним кроком контролю є перевірка використання нерозподіленого прибутку за напрямками.

Спочатку, контролюється величина коштів, спрямованих на виплату частини прибутку власникам підприємства. У цьому випадку ревізори використовують прийняті зборами засновників рішення про розміри дивідендів, обов’язкове здійснення виплат за привілейованими акціями і т.п.

Далі перевіряється використання прибутку (нерозподіленого) на створення або поповнення резервного капіталу, тобто формування певних фондів і резервів. Для цього вивчаються статутні й інші документи, якими регламентуються цілі створення й розміри створюваних резервів (фондів).

Після проведення різних відрахувань перевіряється наявність і правильність визначення залишку нерозподіленого прибутку. Якщо прибуток, що залишився, спрямований на збільшення статутного капіталу, то контролюються відповідні бухгалтерські записи.

Загальними джерелами ревізії власного капіталу й резервів є журнал №7 та аналітичні відомості до нього, розрахунки й довідки бухгалтерії по формуванню різних фондів і резервів підприємства, розпорядницькі документи, протоколи зборів акціонерів (засновників) і т.д.

Варто також пам’ятати, що на підприємстві може створюватися резерв з оплати відпусток. Однак перевіряючі повинні враховувати джерела його утворення, тому що дане резервування коштів допускає збільшення витрат підприємства, а не використання (зменшення) чистого прибутку.

Завершує контрольні процедури перевірка цільового використання фондів, у рамках якої ревізори з’ясовують, наскільки операції по зменшенню окремих резервів відповідають цілям їхнього створення. При цьому здійснення кожної операції повинне бути підтверджене розпорядницькими документами, первинною документацією про витрату коштів підприємства, а також знайти відображення в облікових реєстрах.