функції складу злочину

Першу, найзначнішу функцію ми розглянули — це функція бути підставою кримінальної відповідальності (фундаментальна функція).

Серед інших — це функція забезпечення конституційних прав і свобод громадян, адже відсутність хоча б однієї ознаки конкретного складу злочину в діянні особи виключає будь-яку можливість її притягнення до кримінальної відповідальності за це діяння (забезпечувальна функція).

Саме за допомогою ознак складу злочину одне злочинне діяння відмежовується від іншого злочинного діяння, якими б близькими за змістом вони не були (скажімо, крадіжка і грабіж, шахрайство і шахрайство з фінансовими ресурсами), злочин — від некри- мінальних деліктів (хуліганство і дрібне хуліганство), тобто наявна розмежувальна функція складу злочину.

Правильне визначення конкретного складу злочину на підставі його об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає й обсяг розслідування у конкретній справі: обов'язкове встановлення вказаних ознак і визнання достатності зібраних матеріалів у справі (процесуальна функція).

Склад злочину створюють чотири групи ознак, які характеризують чотири його сторони (елементи): об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

У теорії Загальної частини кримінального права вчення про склад злочину розглядає властиві всім злочинам загальні риси об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта й суб'єктивної сторони складу злочину. У процесі аналізу окремих складів злочину (при вивченні Особливої частини) розглядаються конкретні особливості об'єкта й об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони, властиві саме цьому злочинові.

Об'єкт злочину — це те, на що посягає злочин, чому заподіюється відповідна шкода і що захищається законом про кримі-

нальну відповідальність від злочинних посягань.

До кола проблем, які визначаються цим елементом, входять також предмет злочину й особа потерпілого від злочину.

Об'єктивна сторона складу злочину — це його зовнішній прояв, який виражається у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності). До ознак об'єктивної сторо-ни складу злочину належать суспільно небезпечне діяння (у вузькому розуміння цього поняття), суспільно небезпечні наслідки цього діяння, причиновий зв'язок між вказаним діянням і наслідками та об'єктивні умови місця, часу, способу, обставин, знарядь і засобів вчинення злочину.

Суб'єкт злочину — це особа, що його вчинила. Е ознаками є те, що це особа фізична, осудна, досягла певного, передбаченого кримінальним законом віку, а в певних випадках має додаткову ознаку, яка зазначена в диспозиції відповідної статті й характеризує суб'єкт як спеціальний.

Суб'єктивна сторона складу злочину — це внутрішній зміст злочину (на відміну від зовнішньої характеристики), це ті психічні процеси, які відбуваються у свідомості особи, коли вона вчиняє злочин, це її психічне ставлення до вчиненого нею діяння та його наслідків. Ознаками цієї сторони складу злочину є вина, мотив, мета й емоційний стан.

Таким чином, зазначені чотири сторони (елементи), які можна розглядати як підсистеми, утворюють собою єдину систему — склад злочину.

Всі сторони та їх ознаки органічно взаємопов'язані й існують тільки у взаємодії, як цеглини єдиної будівлі.

Об'єкт взаємодіє з об'єктивною стороною, насамперед, через таку ознаку, як суспільно небезпечні наслідки. Об'єктивна сторона як акт вольової поведінки взаємодіє з суб'єктом злочину, бо саме він вчиняє те чи інше діяння (дію чи бездіяльність), яке завдає шкоди об'єктові. Суб'єктивна сторона взаємопов'язана з об'єктивною, бо саме поведінка суб'єкта злочину обумовлена психічними процесами, які в ньому й відбуваються, й оцінку цим психічним процесам можна дати, лише дослідивши всі нюанси злочинної поведінки суб'єкта.

Варто ще раз наголосити, що наявність усіх елементів разом у складі злочину є обов'язковою.

Обов'язковість ознаки означає, що вона є необхідним компонентом будь-якого складу злочину, без неї немає певної сторони складу злочину, до якої вона входить, а отже, немає й складу злочину як такого. Такими обов'язковими (необхідними) ознаками є суспільно небезпечне діяння (ознака об'єктивної сторони), фізичність, осудність і досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ознаки суб'єкта), вина в діянні суб'єкта (ознака суб'єктивної сторони).

Факультативність ознаки означає (від лат. facultasy— необов'язковість), що вона є обов'язковою не у всіх складах злочину, а тільки у тих, де вона прямо вказана в диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК або випливає з неї.

Скажімо, мета не є обов'язковою ознакою у всіх складах злочину і там, де вона не вказана у диспозиції або не випливає з неї, умисний злочин може бути вчинений з будь-якою метою (наприклад, контрабанда — ст. 201 КК). А от фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), буде злочином тільки у тих випадках, коли це зроблено з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК). Відповідальність за одержання хабара (ст. 368 КК) можлива тільки з боку службової особи, прикмети якої зазначені у примітці до ст. 364 КК (так званий спеціальний суб'єкт).

У тих випадках, коли перелічені вище ознаки не є ані обов'язковими, ані факультативними і отже не впливають на кваліфікацію діяння (є нейтральними щодо неї), вони можуть виступати як обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК). Скажімо, п. 10 ч. 1 ст. 67 КК передбачає, що вчинення злочину з особливою жорстокістю є обставиною, яка обтяжує покарання. Ст. 299 КК передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Якщо таке поводження буде характеризуватися особливою жорстокістю, то очевидно, що суд може визнати цю обставину такою, що обтяжує покарання.