13.4. Особливості складання консолідованої фінансової звітності банками України

На міжнародному рівні питання, пов'язані із складанням та поданням консолідованих фінансових звітів регламентуються такими МСФЗ:

МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»;

МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»;

МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність».

як фінансові звіти єдиного підприємства.

МСБО 27 вимагає, щоб материнська компанія подавала консолідовані фінансові звіти, в яких вона має консолідувати свої інвестиції у всі дочірні підприємства: місцеві та іноземні; дочірні підприємства, діяльність яких відрізняється від характеру діяльності материнської компанії; дочірні підприємства, які функціонують за умов жорстких довгострокових обмежень, які суттєво зменшують їх здатність передавати кошти материнській компанії.

Водночас від материнської компанії не вимагається подання консолідованих фінансових звітів тільки у тому випадку, коли дотримані усі наступні чотири вимоги:

ця материнська компанія сама є дочірнім підприємством, що перебуває у повній або частковій власності іншого підприємства, а його інші власники знають і не заперечують тому, що материнське підприємство не готує консолідовані фінансові звіти;

боргові інструменти або інструменти капіталу материнської компанії не перебувають в обігу на відкритому ринку;

материнська компанія не подавала і не перебуває в процесі надання фінансових звітів до комісії з цінних паперів або іншому регулюючому органу з метою випуску фінансових інструментів будь-якого класу на відкритий ринок капіталу;

материнська компанія, що виступає кінцевим або проміжним власником даної материнської компанії, готує і оприлюднює фінансові звіти, що узгоджуються з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до вимог МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність», дочірнє підприємство не включається в консолідовану звітність материнської компанії, якщо контроль є тимчасовим, оскільки дочірнє підприємство було придбане і утримується виключно з метою його подальшої реалізації у близькому майбутньому.

Якщо материнська компанія має закордонні господарські одиниці, то для включення їх діяльності у консолідовану фінансову звітність необхідно показники фінансової звітності перевести у єдину валюту. У міжнародній бухгалтерській практиці процес, за якого фінансові дані, що виражені в одній валюті перераховуються в іншу валюту називається валютним перерахунком (трансляцією) (foreign currency translation). Зазначимо, що термін «валютний перерахунок (трансляція)» не можна ототожнювати з «конверсією». Останній є обміном однієї валюти на іншу (наприклад, обмін однієї іноземної валюти на іншу в банку), в той час як при трансляції ніякого фізичного обміну валютами не відбувається, а тільки змінюється грошове вираження фінансових даних.

Необхідність у валютній трансляції фінансової звітності виникає в кінці звітного періоду і є одним з етапів підготовки консолідованої фінансової звітності материнської компанії, до складу якої входять закордонні господарські одиниці, які ведуть бухгалтер-ський облік і складають звіти у валютах, що відрізняються від звітної валюти материнської компанії.

Питання, пов'язані з валютним перерахунком фінансової звітності регламентуються МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів». Відповідно до МСБО 21, статті балансу та звіту про фінансові результати підприємства, функціональна валюта (валюта основного економічного середовища, в якому підприємство здійснює свою діяльність) якого не є валютою країни з гіперінфляційною економікою, мають перераховуватись у валюту звітності із застосуванням таких процедур:

усі активи і зобов'язання перераховуються за курсом «закриття» на дату складання балансу. Сюди також включається будь-який гудвіл, що виникає внаслідок придбання закордонного підприємства та будь-які коригування справедливої вартості до балансової вартості активів і зобов'язань, що виникають внаслідок придбання закордонного підприємства; вони розглядаються як частина активів і зобов'язань закордонного підприємства;

статті доходів та витрат звіту про фінансові результати переводяться за валютними курсами на дату операцій;

усі остаточні курсові різниці визнаються як окремий компонент власного капіталу.

На дату вибуття закордонного підприємства, кумулятивна сума курсових різниць, які були відстрочені і відносились до цього закордонного підприємства, мають визна-ватися як прибутки або збитки у тому самому звітному періоді, в якому визнається прибуток або збиток від вибуття.

Якщо функціональною валютою закордонної господарської одиниці є валюта країни з гіперінфляційною економікою, то усі статті балансу та звіту про фінансові результати, включаючи дані за попередній період мають перераховуватися за курсом «закриття» на останню дату балансу.

Складання банками України консолідованої фінансової звітності регламентується Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р.

загальну інформацію про діяльність банку;

консолідований баланс;

консолідований звіт про фінансові результати;

консолідований звіт про рух грошових коштів;

консолідований звіт про власний капітал;

примітки до консолідованих фінансових звітів.

Форми наведених вище консолідованих звітів є аналогічними до форм річної банківської звітності, за винятком окремих статей, які стосуються виключно консолідованої групи. До таких статей, зокрема, відносяться:

а) в консолідованому балансі — «Частка меншості» та «Гудвіл»;

б) у консолідованому звіті про фінансові результати — «Прибуток/(збиток) консолідованої групи».

Особливості діяльності консолідованої групи розкриваються також у примітках до консолідованих фінансових звітів, а саме:

примітка 1.3. «Консолідована фінансова звітність»;

примітка 11 «Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії»;

примітка 13 «Гудвіл»;

примітка 43 «Основні дочірні та асоційовані компанії».

Консолідована фінансова звітність складається материнським банком шляхом уключення до складу його фінансових звітів на відповідну дату фінансових даних, отриманих від учасників консолідованої групи.

Консолідована група — це окрема економічна одиниця, неюридична особа, яка є сукупністю юридичних осіб, уключаючи головну банківську установу (материнський банк з урахуванням філій, представництв, відділень на території України і за кордоном) та учасників групи (асоційовані й дочірні компанії).

У консолідовану фінансову звітність не включаються показники річної фінансової звітності асоційованих або дочірніх компаній, якщо контроль тимчасовий, оскільки придбані пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, але якщо продаж не відбувся в цей строк, вони підлягають консолідації з дати первісного придбання з повторною підготовкою звітів за попередній період.

Материнський банк та асоційовані й дочірні компанії складають фінансову звітність у звичайному порядку, яка використовується для складання консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність материнського банку та учасників консолідованої групи, що використовуються для складання консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату, що й баланс. Якщо фінансова звітність, що використовується для консолідації, була складена на різні звітні дати, то потрібно здійснювати регулювальні записи згідно з впливом суттєвих операцій або інших подій, що відбуваються між цими датами та датою фінансової звітності материнського банку, та розкривати інформацію про це у примітках. У будь-якому разі інтервал між датами звітності не повинен перевищувати трьох місяців.

Консолідована фінансова звітність складається з урахуванням фінансової звітності учасників консолідованої групи з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо учасник консолідованої групи застосовує облікові політики, що відрізняються від прийнятої в консолідованих фінансових звітах для подібних операцій і подій за схожих обставин, то у його фінансових звітах потрібно здійснити відповідне коригування під час складання консолідованих фінансових звітів з метою узгодження з обліковою політикою материнського банку.

Материнський банк самостійно визначає порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи.

Відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, материнський банк складає консолідовану фінансову звітність шляхом

уключення до складу своїх фінансових звітів на відповідну дату показників фінансових звітів учасників консолідованої групи з використанням одного з таких методів:

повної консолідації;

участі в капіталі.

Вибір методу консолідації, відповідно до якого звітність учасника включається до консолідованої звітності, здійснює материнський банк з урахуванням потенційного права голосу, виходячи з периметра консолідації, тобто рівня контролю консолідованої групи в капіталі кожного учасника, що розраховується як сума величин:

а) питома вага голосів у капіталі учасника, що є у власності материнського банку, у загальній кількості голосів;

б) питома вага голосів у капіталі учасника, що є у власності інших учасників, у загальній кількості голосів (табл.13.8.).

Таблиця 13.8.

консолідація Контроль а) <50 %; Група здійснює ефективний контроль лише над певними аспектами діяльності асоційованої компанії Метод участі в капіталі б) 20-50 %;

в) < 20 % (щодо суб'єктів господарювання спеціального призначення, навіть якщо материнський банк зовсім не володіє власним капіталом суб'єкта

господарювання

спеціального

призначення) Контроль є, якщо материнський банк прямо або опосередковано (через третіх осіб) має:

Частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % завдяки договорам з іншими інвесторами.

Право визначати фінансову та операційну політику підприємства згідно з установчими документами.

Право призначати або звільняти більшістьчленів ради директорів або аналогічного керівного органу компанії.

Право визначального голосу в раді директорів або аналогічному керівному органі компанії.

Для суб'єктів господарювання спеціального призначення, крім вищезазначеного, додатково:

• по суті діяльність проводиться від імені материнського банку в такий спосіб, що материнський банк одержує вигоду від функціонування суб'єкта господарювання спеціального призначення; Повна

консолідація

Закінчення табл. 13.8 Рівень контролю Питома вага вкладень Визначення існування контролю Метод консолідації • по суті материнський банк має можливість приймати рішення щодо одержання більшої вигоди від діяльності суб'єкта господарювання спеціального призначення і делегує можливості ухвалювати рішення;

материнський банк може наражатися на ризики, пов'язані з діяльністю суб'єкта господарювання спеціального призначення, або материнський банк зберігає більшість ризиків щодо залишкової частки чи власності, пов'язаних із суб'єктом господарювання спеціального призначення або його активами, для одержання вигід від його діяльності. Суттєвий вплив а) 20-50 %; Можна довести, що таке володіння є суттєвим впливом Метод участі в капіталі б) < 20 %. 1. Наявність суттєвого впливу (прямо або опосередковано), якщо виконується що-найменше дві з таких умов:

Інвестор (банк) має представників у раді директорів або аналогічному керівному органі компанії;

Інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;

Здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором (банком) та компанією;

Інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну інформацію. Метод участі в капіталі Інвестиція > 50 % Можна довести, що фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати при-дбання Інвестиція класифікується як утримувана для продажу

Консолідовані групи можуть мати різні структури, зокрема:

просту — в основу покладено пряме володіння материнським банком частками в статутних капіталах учасників;

вертикальну — контроль материнського банку здійснюється опосередковано через ряд дочірніх компаній, кожна з яких контролює іншу дочірню або асоційовану компанію;

• складну трикутну — материнський банк має пряму частку в дочірніх компаніях, які в свою чергу мають вкладення одна в одній.

Материнський банк з метою коригування та визначення консолідованих сум здійснює регулювальні записи, які вносить у робочі таблиці для складання консолідованих звітів і не відображає в облікових регістрах учасників консолідованої групи. Необхідні коригування здійснюються через механізм технічних рахунків консолідації в журналі регулювальних записів. У разі потреби материнський банк може доповнити вищезазначені робочі таблиці та журнал іншими статтями.

Звітні дані небанківських дочірніх компаній з метою приведення їх у відповідність до консолідованого балансу та консолідованого звіту про фінансові результати групують за такими подібними статтями, як активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати.

Під час складання консолідованої звітності материнський банк здійснює регулювальні записи, які реєструються в журналі регулювальних записів і відображає в ньому коригування, розраховані в картках консолідації за кожним окремим учасником консолідованої групи і відображені в журналах обліку внутрішньогрупових операцій та інших допоміжних документах, що збільшують або зменшують статті консолідованого балансу та консолідованого звіту про фінансові результати.

Пакет консолідованих фінансових звітів консолідованої групи за попередній фінансовий рік є основою в процесі консолідації фінансової звітності в наступні звітні періоди.

Якщо володіння акціями в дочірній компанії банку зменшується з відповідною зміною статусу дочірньої компанії, то материнський банк припиняє застосування методу повної консолідації з дати змін інвестицій, виходячи з того, чи він визнає учасника як асоційовану компанію (застосовується метод участі в капіталі), чи класифікує інвестиції як утримувані для продажу.

Українські банки можуть мати закордонні господарські одиниці, наприклад, небан- ківські дочірні компанії, асоційовані компанії, дочірні банки, філії чи представництва. Статті фінансових звітів господарських одиниць за межами України мають перерахову-ватися материнським банком за гривневим еквівалентом таким чином:

а) монетарні і немонетарні статті — за офіційним валютним курсом на дату балансу;

б) статті доходів, витрат — за офіційним валютним курсом на дату операцій, крім звітності дочірніх банків, філій, представництв, які складені у валюті країни з гіперінф- ляційною економікою.

Материнський банк для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів кожного місяця може застосовувати середньозважений валютний курс за відповідний місяць.

Курсові різниці, що виникають під час перерахунку показників фінансової звітності, тобто різниця між підсумком перерахованих у валюту звітності показників статей активу та пасиву балансу господарських одиниць, які розташовані за межами України, у валюту України, материнський банк відображає в консолідованому балансі окремим компонентом власного капіталу «Накопичені курсові різниці» у статті «Резервні та інші фонди банку».

У разі вибуття господарської одиниці за межами України накопичену суму курсових різниць, що пов'язана з перерахунком фінансових звітів цієї господарської одиниці материнський банк визначає, як доходи або витрати того періоду, у якому були відображені фінансові результати від вибуття.

У разі часткового вибуття господарської одиниці (реалізації або вилучення частини інвестиції в дочірній банк, що розташований за межами України) материнський банк уключає до складу доходів або витрат пропорційну частку відповідної суми накопичених курсових різниць.

Після перерахунку статей фінансові звіти філій, представництв українських банків, дочірніх банків, дочірніх небанківських установ, розташованих за межами України, материнський банк уключає до консолідованих фінансових звітів за тією самою схемою, що й місцеві, уключаючи процедуру виключення внутрішньогрупових операцій, обчислення гудвілу та часток меншості тощо.

Якщо дочірній банк, розташований за межами України, повністю не належить материнському банку, то частина курсових різниць, які виникли під час перерахунку фінансових звітів дочірнього банку в процесі консолідації, належить до частки меншості та відображається в її складі в консолідованому балансі.

Материнський банк перераховує активи та зобов'язання дочірньої компанії, розташованої за межами України, за валютним курсом на дату балансу цієї компанії, якщо її фінансова звітність з об'єктивних причин складена на дату звітності, що не відповідає даті звітності материнського банку (за умови, що інтервал між ними становить не більше ніж три місяці). Материнський банк робить відповідні коригування, якщо відбулися значні зміни у валютному курсі до дати складання балансу материнського банку та відображає курсові різниці, що виникають під час перерахунку показників фінансової звітності у консолідованому балансі окремим компонентом власного капіталу «Накопичені курсові різниці» у статті «Резервні та інші фонди банку».

Консолідована фінансова звітність за методом повної консолідації складається шляхом упорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх компаній банку до аналогічних показників фінансової звітності материнського банку.

Під час підготовки консолідованих звітів індивідуальні та уніфіковані звіти материнського банку та дочірніх компаній спочатку постатейно об'єднуються шляхом додавання показників ідентичних статей активів, зобов'язань і позабалансових статей з метою розкриття сум суттєвих ризиків, а потім формуються в попередні консолідовані звіти (до внесення регулювальних записів, що пов'язані з консолідацією), а саме:

активи, зобов'язання та капітал консолідованих компаній повністю включаються до консолідованого балансу;

доходи та витрати консолідованих компаній повністю включаються до консолідованого звіту про фінансові результати.

У разі придбання дочірніх компаній протягом звітного періоду в консолідовану фі-нансову звітність включається лише частина доходів та витрат, накопичених з дати придбання, якою є дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю компанії, що купується, переходить до покупця, тобто материнського банку.

Процес повної консолідації здійснюється за наступною схемою (рис. 13.9.). Материнський банк під час складання консолідованої фінансової звітності за методом повної консолідації виключає шляхом здійснення регулювальних записів:

з активів материнського банку — балансову вартість фінансових інвестицій банку в кожну дочірню компанію, а з капіталу кожної дочірньої компанії — відповідну частку материнського банку (для виключення подвійного врахування активів та зобов'язань);

з усіх показників розрахункових операцій материнського банку та дочірньої компанії — суму внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупового сальдо;

суму нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньогрупових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).

Материнський банк виключає залишки нереалізованих доходів і витрат, які виникли в результаті внутрішньогрупових операцій, та вкладень до статутних капіталів, а також будь-який нереалізований результат, що виникає від цих операцій, ідентично до принципу, що застосовують у разі згортання міжфілійних доходів і витрат під час підготування річного фінансового звіту.

Материнський банк для складання консолідованої фінансової звітності методом повної консолідації визначає частку меншості в чистих активах та фінансових результатах дочірніх компаній.

Частка меншості в чистих активах — це частка в чистих активах на дату придбання плюс частка в акціонерному капіталі дочірньої компанії, що не належить материнському банку (прямо або через інші дочірні компанії. Частка меншості в прибутку групи — це частина чистого прибутку (збитку), що не належить материнському банку (прямо або через інші дочірні компанії).

Зауважимо, що у текстах чинних на сьогодні МСФЗ термін «частка меншості» було замінено на термін «неконтролюючі учасники».

Материнський банк виключає з доходів дивіденди, що отримані від учасників консолідованої групи протягом звітного періоду, а також дивіденди, що підлягають сплаті материнському банку чи іншим дочірнім компаніям. Материнський банк аналізує дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду, та виключає з нерозподіленого прибутку в разі сплати дивідендів іншим учасникам консолідованої групи або зменшує частку меншості, якщо вони були сплачені третім особам. У консолідованому балансі частка меншості акціонерів у дивідендах відображається у власному капіталі окремо.

Частка меншості в прибутку чи збитку дочірньої компанії за звітний період відображається у консолідованому звіті про фінансові результати окремою статтею. Якщо частка меншості в збитках дочірньої компанії перевищує частку меншості в капіталі дочірньої компанії, то на суму такого перевищення і величину подальших збитків, яка належить до частки меншості, материнський банк зменшує свою частку у власному капіталі консолідованої групи, за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов'язання і здатна покрити збитки. Якщо згодом у фінансовій звітності дочірньої компанії відображено прибуток, то материнський банк розподіляє всю суму такого прибутку на частку материнського банку до покриття збитків меншості, сума яких відшкодована раніше за рахунок частки материнського банку.

Y^L

ХАЙ-ТЕК ПРЕС

Рис.13.9. Етапи процесу повної консолідації фінансової звітності банку

У своїх робочих записах материнський банк відкриває технічний рахунок для відображення частки меншості в статутному капіталі, резервах і нерозподіленому прибутку дочірньої компанії, якщо консолідована група не володіє всіма акціями статутного капіталу дочірньої компанії. Материнський банк зазначає частку в чистих активах учас-ника консолідованої групи, звітність якого включається за методом повної консолідації, у консолідованому балансі та звіті про фінансові результати окремою статтею.

Материнський банк розраховує свою частку прибутку або збитку після коригування на суму дивідендів за привілейованими акціями дочірньої компанії незалежно від оголошення дивідендів, якщо дочірня компанія випустила привілейовані акції, за якими накопичується сума дивідендів та які перебувають у володінні за межами консолідованої групи.

Вартість гудвілу, що виникає під час консолідації фінансової звітності материнського банку і фінансової звітності дочірніх компаній банку, визнається як актив та зазначається в консолідованому балансі окремою статтею «Гудвіл». Гудвіл при консолідації — це перевищення вартості придбання над часткою материнського банку в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Консолідована фінансова звітність має містити в разі продажу однієї з дочірніх компаній:

накопичені результати дочірньої компанії банку на час продажу;

прибуток чи збиток від продажу дочірньої компанії банку, що становить різницю між отриманою ціною та сумою частки материнського банку в чистих активах дочірньої компанії, уключаючи величину гудвілу на день придбання дочірньої компанії материнського банку.

Материнський банк не включає до консолідованої групи дочірню компанію, яку продав протягом звітного періоду, та ця операція здійснена на звітну дату.

Всі зміни у вартості фінансових інвестицій дочірніх компаній консолідованої групи, чистих активів, відсотків консолідованої групи та частки меншості в цих чистих активах реєструються та аналізуються материнським банком з метою визначення змін: 1) у вартості ціни придбання; 2) що пов'язані з коливаннями офіційного валютного курсу.

Материнський банк визначає та коригує частку меншості в прибутках консолідованих дочірніх компаній, що були накопичені протягом звітного періоду, за доходами консолідованої групи з метою визначення чистого прибутку консолідованої групи. Частка меншості визначається як:

частки меншості в накопичених з часу придбання резервах, нерозподіленому прибутку (збитку) та інших показниках власного капіталу консолідованої групи;

частки меншості в сумі збільшення (зменшення) статутного капіталу, що є результатом випуску або реалізації акцій, які до цього належали компаніям консолідованої групи;

дивіденди, що отримані часткою меншості;

частки меншості в чистих активах нових компаній, які включаються для консолідації. Материнський банк під час виключення балансової вартості його фінансових інвестицій визначає вартісну різницю, тобто різницю між вартістю придбання чистих активів (капіталу) дочірньої компанії та балансовою вартістю цих активів на дату придбання. Перекласифікація цієї вартісної різниці означає її розподіл на: 1) гудвіл; 2) дооцінку балансової вартості активів до їх справедливої вартості.

Материнський банк розраховує гудвіл на час придбання консолідованою групою акцій (часток) консолідованого учасника, що є різницею між вартістю акцій (часток), яка відображена в індивідуальних фінансових звітах учасників консолідованої групи, та сумою чистих активів (статутний капітал, резерви, нерозподілений прибуток та інші показники власного капіталу) консолідованого учасника, помноженою на частку контролю консолідованої групи в статутному капіталі учасника. Оцінка гудвілу здійснюється за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Визнання зменшення корисності гудвілу здійснюється материнським банком протягом річного звітного періоду кожен рік в один і той самий час. Негативний гудвіл визнається материнським банком у повній сумі доходом під час первісного визнання інвестицій.

Материнський банк визначає гудвіл від дати придбання за кожним учасником окремо. Надалі сума гудвілу може перераховуватися в разі:

збільшення частки статутного капіталу учасника, що належить консолідованій групі;

збільшення частки статутного капіталу учасника, що належить частці меншості;

придбання акцій (часток) учасника консолідованої групи в третіх осіб;

часткового або повного продажу акцій (часток) учасника консолідованої групи третім особам;

продажу акцій (часток) учасника консолідованої групи іншим учасникам консолідованої групи.

У цих випадках на величину придбаних (проданих) акцій (часток) учасника консолідованої групи материнський банк окремо розраховує суму гудвілу та підсумовує з попереднім значенням, змінюючи його.

Материнський банк не розраховує гудвіл, який виникає щодо акцій (часток) материнського банку, що є у власності учасників консолідованої групи. Гудвіл розраховується материнським банком на час придбання ним акцій (часток) учасника консолідованої групи. Якщо материнський банк придбав акції (частки) учасників консолідованої групи до складання першої консолідованої фінансової звітності, то він розраховує гудвіл не на час придбання чистих активів, а на час складання материнським банком першої консолідованої звітності. Надалі за умови придбання учасником консолідації акцій (часток) іншої компанії зазначена сума гудвілу розраховується на час придбання цих чистих активів.

Як зазначалось вище, консолідована фінансова звітність банків може складатися із використанням методу участі в капіталі. Зауважимо, що метод участі в капіталі є не тільки методом обліку фінансових інвестицій, а й одним із методів консолідації фінансової звітності. У зарубіжній обліковій літературі метод участі в капіталі називають іще «консолідацією в один рядок».

За методом участі в капіталі інвестиції в асоційовану компанію спочатку відображаються за собівартістю, а потім у консолідованих звітах балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується для відображення частки консолідованої групи в прибутках або збитках чи будь-яких інших змін у капіталі асоційованої компанії, що відбулися після дати придбання. У наступному звітному періоді інвестиція коригується на відповідні зміни у власному капіталі асоційованої компанії за звітний період.

Фінансові звіти асоційованих компаній, якими володіє консолідована група прямо чи опосередковано, крім випадків, де є контроль, уключаються до консолідованої фінансової звітності за методом участі в капіталі. Дивіденди, що сплачені асоційованими компаніями, зменшують балансову вартість інвестиції та визнаються як часткові виплати інвестиції. Відповідно до цього вартість інвестиції має бути скоригована для того, щоб відображати вплив отриманих материнським банком дивідендів. Потрібно здійснити регулювальні записи з метою відображення змін у вартості інвестицій в асоційовані компанії, якщо збільшується величина власного капіталу асоційованої компанії за рахунок додаткових випусків акцій чи переоцінки цінних паперів, будівель та обладнання. Частка меншості за методом участі в капіталі не розраховується.

Якщо частка материнського банку в збитках асоційованої компанії дорівнює балансовій вартості інвестицій або перевищує її, то материнський банк, як правило, припиняє включати цю частку до подальших збитків. Інвестиція відображається у звітах за нульовою вартістю. Додаткові збитки покриваються тією мірою, у якій інвестор бере на себе зобов'язання або здійснює виплати за дорученням асоційованої компанії для погашення її зобов'язань, гарантом яких був материнський банк або за які материнський банк відповідав іншим чином. Якщо після цього асоційована компанія звітує про прибутки, то материнський банк поновлює надання інформації, уключаючи свою частку таких прибутків лише після того, коли частка прибутків материнського банку дорівнює частці чистих збитків, які не були визнані.

Нереалізовані прибутки та збитки від внутрішньогрупових операцій між материнським банком та асоційованими компаніями (прямими чи опосередкованими) мають виключатися в межах частки участі консолідованої групи в статутному капіталі асоційованої компанії з відповідним коригуванням суми нерозподіленого прибутку консолідованої групи. Нереалізовані збитки не можуть бути виключені, якщо витрати не можуть бути відшкодовані.

Процедура складання консолідованої звітності за методом участі в капіталі полягає в заміні вартості акцій (часток) консолідованого учасника, відображеній у балансі материнського банку та/або інших учасників, на вартісну оцінку частки участі консолідованої групи в чистих активах консолідованого учасника.

Інвестиції в асоційовані компанії відображаються в консолідованому балансі за статтею «Інвестиції в асоційовані компанії». Частка консолідованої групи в прибутку/збитку асоційованих компаній відображається у звіті про фінансові результати за статтями «Дохід від участі в капіталі» та «Втрати від участі в капіталі».

Розрахунок та відображення гудвілу за методом участі в капіталі здійснюється так само, як і за методом повної консолідації. Сума зменшення корисності гудвілу, включеного до балансової вартості інвестиції, не враховується під час визначення частки материнського банку в прибутках або збитках об'єкта інвестування.

Материнський банк крім консолідованої фінансової звітності, додатково подає до територіального управління НБУ, що безпосередньо здійснює нагляд за материнським банком, у складі консолідованої фінансової звітності робочу таблицю для складання консолідованого балансу, робочу таблицю для складання консолідованого звіту про фі-нансові результати та копії річних фінансових звітів учасників консолідованої групи — небанківських установ та іноземних учасників консолідованої групи. Територіальні управління НБУ, на території яких розташовані банки, які входять до складу учасників консолідованої групи, зобов'язані подати копії річних фінансових звітів цих банків територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням материнського банку в разі письмового запиту.