Будова фінансової системи України

Фінансові системи держав можуть відрізнятися та структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячої еліти, рівнем економічного розвитку держави тощо.

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, яку можна представити за такою схемою:

О Державні фінанси

1.1. Бюджетна система

1.1.1. Державний бюджет

1.1.2. Місцеві бюджети

1.2. Централізовані грошові фонди цільового призначення.

1.2.1. Пенсійний фонд

1.2.2. Фонд соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності

41

I 2.3 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

1.2.4 Державний інноваційний фонд

1.2.5. Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 1.2.6 Інші фонди загальнодержавного призначення

1.3. Державний кредит

1.4 Страхування

/ 5 Фінанси державних підприємств

О Фінанси суд 'сктів господарювання:

2. 1. Фінанси підприємств матеріального виробництва

2.2 Фінанси невиробничого сектору

2.3 Фінанси домогосподарсть

© Міжнародні фінанси:

3 1 Між народні фінансові відносини

3.2 Фінанси між народних фінансово-кредитних установ та

інститутів

О Фінансовий ринок

4 І Внутрішній фінансовий ринок

4.2 Міжнародний фінансовий ринок

О Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова сфера фінансових відносин. Державні фінанси охоплюють, державний та місцеві бюджет; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності і; державний кредит; державне особове й майнове страхування.

Також державні фінанси складаються із:

в часне державних фінансів (або федеральних фінансів, як їх часто називають у країнах із федеративним територіальним устроєм);

> регіональних (обласних) фінансів;

> місцевих (муніципальних) фінансів.

«** Основою цих трьох видів (чи складових) державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний і місцевий, які являють собою централізовані фонди грошових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні відповідних територіально-адміністративних органів державного самоврядування. В Україні ми маємо дворівневу бюджетну систему, яка складається з державного та місцевих бюджетів

Також державні фінанси можна поділити на централізовані і а децентралізовані, причому фінансові відносини у сфері централізованих фінансів держави мають фондовий характер.

№ Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення в Україні включають Пенсійний фонд. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Фонд конверсії. Державний інноваційний фонд. Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, то ці фонди мают ь суворо цільове призначення і їх кошти на інші цілі не використовуються

• Централізовані грошові фонди цільового призначення цс фонди фінансови х ресурсів, що утворюються на державному і місцевому рівнях за рахунок обов'язкових платежів підпрш мете та організацій незалежно від форм їх власності та господарювання, обсяги яких в основному відносяться на собівартість виробленої продукції, виконани х робіт і наданих послуг Ці платежі носять характер відра хувапь. тобто передбачається цільове використання коштів цих фондів. Перелік державних позабюджетних фондів поряд із джерелами їх формування, визначаються на законодавчій основі і підлягають включенню I^і (з метою їх державного облік ] > до відповідних рівнів бюджетів із збереженням відповідного цільового при значення При створенні конкретного позабюджетного фонду намагаються одразу ж класифікувати його як галузевий чи міжгалузевий, територіальний чи міжтершпоріальний Передумовою створення таких фондів є виникнення конкрет них проблем, і саме через це їх склад с доволі різноманітним у різних країнах і в різний час.

По суті, перераховані фонди с новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

сі Державний кредит е складною фінансовою категорією, яка поєднує в собі ознаки кредиту та фінансів. Досить часто державний кредит ототожнюють і державним боргом країни, шо є не зовсім

4.3

правильним трактуванням цієїекономічної категорії. Держкредитні відносини цс відносини, в яких держава виступає як позичальник, кредитор або гарант. Зазвичай, частина відносин, при яких держава виступає як позичальник, привалює і складає близько 80% усіх дсржкредитних відносин. Тому у більш вузькому розумінні державний кредит визначають як сукупність відносин, в яких держави виступає позичальникам, а суб'єкти господарювання чи фізичні особи - кредиторами держави внаслідок купівлі її цінних паперів.

Позики уряду надаються НБУ з метою поточного покриття дефіциту державного бюджету.

У розвинених економічних системах країн Заходу дуже широко іастосовують практику так званого фіскального федералізму, який полягає в тому, що бюджети регіонального і місцевого рівнів субсидуються із державного бюджету, і через це сальдо їх бюджетів дуже рідко буває від'ємним. Від'ємним, як правило, є сальдо державного бюджету, який збалансовується переважно за рахунок позички грошей у приватного сектора, населення або інших іноземних держав.

Величина державного боргу, який виникає в процесі запозичення коштів державою, свідчить про раціональність й ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для висновку, шо держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Велика сума боргу негативно вплнваг на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування.

ой Страхування являє собою специфічну ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування и використання колективних страхових фондів. З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, що деякими авторами трактується як належність даної групи фінансових відносин до мікрорівня Але необхідно враховувати й те. що фонди грошових коштів, які створюються страховими компаніями, відображають перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування, шо здійснюється на нееквівалентних засадах, а отже мають ознаки належності до макроекономічного рівня Страхові фонди можуть також створюватися і державними страховими компаніями, що однозначно доводить їх належність до сфери державних фінансів.

Крім того, на засадах ймовірності настання певних подій, формуються страхові й резервні фонди держави С трахові та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони с сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких покриття втраі. що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але г важливими для держави

сзі Фінанси державних підприємств включають ті ж відносний, що і фінанси будь-якого суб’єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежить від форми власності. Вони регламентуються держ авою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

У цілому державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Оскільки вони за своїм змістом f основною сферою перерозподілу ВВП. а всі суб’єкти розподільчих відносин зацікавлені в оптимальності даного перерозподілу, то тим самим (свідомо чи не цілком свідомо) сприяють ефективності функціонування державних фінансів. Таким чином, сфера державних фінансів є надзвичайно важливою в системі фінансових відносин держави, підлягає значному впливу сторонніх факторів, а том> спрогнозу вати майбутні тенденції її розвитку є надзвичайно важким завданням для науковшв-економістів

0 Фінанси суд'єктів господарювання

Чільне місце у фінансовії! системі посідають фінанси недержавного сектора економіки, тобі о фінанси суд'ектів господарювання.

ьаг Фінанси підприємств матеріального виробництва відображають рух грошових потоків окремих підприємств Загалом, фінанси підприємств це особливі економічні відносини, які виникають між державою і підприємствами, а також міме підприємствами та працівниками у процесі утворений і використання доходів та нагромаджень шляхом утворення та використання децентралізованих грошових фондів Специфіка фінансів суб’єкпв господарювання полягає в тому, що вони обслуговують процес первинного розподілу вартості ВВП. Фінанси на цьому рівні це

застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального доходу суб’єкта господарювання або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу, тобто одержання максимальних прибутків за мінімального ризику.

Оскільки підприємства мають загальні принципи організації і методи ведення фінансової діяльності, то ця сфера не підлягає поділу на окремі ланки. Існують деякі особливості, пов’язані з формою власності та галузевою специфікою суб'єктів господарювання. однак вони є не настільки суттєвими, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки фінансової системи. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але фактично не можуть змінити їх сутності. Отже, фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств і виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП. що є об'єктом фінансових відносин. Сферу розподілу й обміну, яка характеризує фінанси суб'єктів господарювання, поділяють на внутрішні та зовнішні підприємницькі відносини. Так, за допомогою внутрішніх відносин можливо охарактеризувати грошові потоки на підприємстві, а також детально відобразити процеси формування, розподілу й перерозподілу доходів досліджуваного суб*с кта господарювання. Натомість виділені зовнішні відносини характеризують зв'язки з іншими сферами та ланками фінансової системи, і їх поділяють на вхідні га вихідні грошові потоки.

В цілому діяльність суб’єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, шо.

•=> виробництво товарів, здійснення робіт, надання послуг;

& отримання прибутку.

Зокрема, говорячи про власне фінансову діяльність підприємств, необхідно вказати, шо регулювання її здійснюється: г законодавчо в частині взаємовідносин з державою,

* чи підставі угод з іншими суб'єктами, в основі яких лежать інтереси конкретного підприємства,

> статутними документами суб'єкта господарювання.

Як вже зазначалося раніше, всі види суспільного виробництва, які застосовуються суб'єктами господарювання, можна поділити на дві сфери:

сферу матеріального виробництва, в якій власне і відбувається процес виробництва товарів, тут створюється понад 90" НІШ / саме через це фінанси сфери матеріального виробництва становлять основу фінансової системи країни, сфер і' нематеріального виробництва, яка займається наданням послуг (мова іде про організації, заклади ти установи невиробничої сфери >

Також розрізняють фінанси підприємств, які здійснюють комерційну та некомертйну діяльність

На відміну від суб'єктів сфери матеріального виробництва. суо» кін невиробничоїсфери утримуються за рахунок видатків із бюджету, коштів позабюджетних недержавних фондів, а також страхових фондів у частині виплат із них у формі страхових сум і страхової о відшкодування Існують деякі особливості в організації фінансових установ й організацій невиробничої сфери, які являють собою неринковий сектор економіки. Це різного роду управлінські та оборонні заклади. До останнього часу вони знаходилися на бюджетному фінансуванні, але були переведені на нові умови господарювання, почали надавати платні послуги, і гому розширився склад їх фінансових ресурсів. Є установи державного управління, які надають послуги суспільству в цілому, тому вони мают ь єдине джерело фінансування бюджетні кошти. Також існують установи соціально-культурної сфери, що мають різні джерела фінансування, основним з яких с бюджетні кошти, які виділяються вищезазначеним установам епізодично у вигляді цільових дотацій. Іншими джерелами фінансування с кошти, одержані в ході іх діяльності, виручка від здачі в оренду приміщень, різні добровільні внески тощо. Всі ні грошові кошгн становлять фонд фінансових ресурсів установи і використовую ться на виплату заробітної плати, здійснення матеріальних і прирівняних до них витрат на розрахунки, навіт ь на створення фондів економічного стимулювання. Залишки не використаних за рік надходжень до бюджету не вилучаються, а залишаються в розпорядженні установ. Всі ці установи мають право користуватися банківським кредитом. Потім він погашається за рахунок коштів фонду виробничого і соціального розвитку.

Додатково слід наголосити на основних відмінностях фінансів суб’єктів господарювання (корпорацій) від державних фінансів, які полягають у наступному;

+ різні джерела доходів (доходи корпорацій формуються за рахунок і внаслідок виробничої чи комерційної діяльності, а доходи держави за рахунок податків, зборів, платеж ів, державних позик та емісії);

+ різні напрямки здійснення видатків або ж використання доходів: корпоративні доходи використовуються переважно на закупки товарів і послуг, а державні ще й для цілей здійснення так званих трансфертних платежів < виплата допомог при безробітті, стипендій, пільг тощо):

+ доходи і видатки корпорацій формуються на добровільних засадах, а держави в примусовому порядку на обов'язковій законодавчій основі:

+ різний характер руху доходів і видатків (рух доходів і видатків і державному секторі фінансової системи здійснюється на нееквівалентних засадах, а в корпоративному секторі па еквівалентних).

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб

громадян.

Джерелом створення вказаних фондів с заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо. До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робії. формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати. Домогосподаретва за своею економічною суттю це господарські структури виняткового типу, діяльність яких грунтується на сі ворсині н використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема безпосередньо пов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.

Так. домогосподаретва одержують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку домогосподаретва вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповніше розкривається в їх взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави.

© С фера міжнародних фінансів відображає рівень світового і осподарсгва і за її допомогою стає можливим визначення характеру діяльності на даному рівні національних суб'єктів господарювання та держави. Міжнародні розрахунки як ланка міжнародних фінансів

характеризують переміщення цінностей між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке передусім полягає у встановленні курсів валют Задля досягнення еквівалентного обміну необхідним« знаходження достовірного співвідношення тих чи інших валют, а внаслідок певного відхилення встановленого курсу валют від реального виникає реальна необхідність міжнародного перерозподілу доходів та існуючих фінансових ресурсів. Останній процес можна порівняні із ціновими механізмами перерозподілу, що фактично діють як на внутрішньому, так і на зовнішньому (світовому) ринках V наш час світові проблеми, пов’язані з валютним регулюванням ( досить складними, тому що встановлені курси валют надзвичайно рідко збігаються з економічними реаліями. Отже, мова йде саме про наявність певної розбалансованості фінансової системи в сфері міжнародних фінансів, шо передбачає пошук шляхів до встановлення абсолютної рівноваги у даній сфері Беручи до уваї и вишесказане. а також значні технічні труднощі, шо виникають при міжнародних розрахунках, у рамках Європейського Союзу нещодавно успішно реалізувався проект переходу до єдиної валют євро. Вже зараз можна з упевненістю констатувати, шо дана валюта має стійкі позиції на міжнародному ринку. Проте, доки у світі немає дійсно єдиної для всіх держав валюти, неможливо вести мову і про реальну можливість збалансування міжнародних фінансів у складі світової фінансової системи Ланка взаємовідносин з міжнародними політичними, економічними, гуманітарними, фінансовими іа іншими організаціями характеризує формування і використання фондів фінансових ресурсів вищезазначених організацій, причому суб'єкти та характер цих взаємовідносин визначаються статутом тієї чи іншої організації. Зокрема, усі країни-члени ООН сплачуют ь членські внески до бюджету даної політичної організації, а кошт и цього бюджету використовуються на утримання органів ООН. фінансування міжнародних проектів іа проведення різноманітних заходів згідно затвердженого плану даної організації. За допомогою даної ланки міжнародних фінансів, у тому числі, здійснюється і міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів, оскільки існує можливість надання тими чи іншими міжнародними організаціями фінансової допомоги окремим державам світу Міжнародні фінансові інституції, як ще одна ланка міжнародних фінансів, являють собою своєрідну надбудову над сукупністю національних фінансових систем і характеризують зародження єдиної фінансової системи у напрямку світовою співробітництва. У даний час ці

інституції виконують, як правило, функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам, шо її потребують. Серед подібних інституцій можна назвати:

Міжнародний валютний фонд,

'Ь групу Світового банку.

'вропейський банк реконструкції та ро звитку,

'Ь Африканський банк розвитку,

Ъ А зіатський банк розвитку,

'h Міжамериканський банк розвитку

О Фінансовий ринок як сфера забезпечення реалізації фінансових відносин охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного говару і є важливою складовою фінансової та економічної систем, оскільки фінансовий ринок є насамперед елементом фінансової системи, якому в цій системі належить особливе місце.

— Специфіка фінансового ринку проявляешься у тому, що він:

—► виступає певною надбудовою, через яку здійснюється

координація функціонування фінансової системи в цілому;

—♦ виступає саме як ринок, на якому здійснюється купівля-

продаж' специфічного товару фінансових ресурсів.

Головною функцією фінансовою ринку є трансформація незадіяних фінансових коштів у позичковий капітал, тобто в грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного відсотку.

с :- Фінансовий ринок поділяється на:

^ грошовий ринок;

^ ринок капіталів.

# Грошовий ринок це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року). В свою чергу, грошовий ринок поділяється

на:

> обліковий ринок;

'г міжбанківський ринок,

* валютний ринок.

^с«^і Ринок капіталів поділяється на:

> ринок цінних паперів,

>*- ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів.

Ринок капіталів є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій га банків. Якщо

грошовий ринок надає ВИСОКО ЛІКВІДНІ кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби в фінансових ресурсах.

Інша класифікація, яка може бути застосована до фінансового ринку, базується саме на виокремленні регіональних аспектів його функціонування, а саме, розгляді національного та міжнародного фінансового ринків.

Голобною функцією фінансового ринку і забезпечений процес} розподілу фінансових ресурсів в економіці Він створює умови для вільного міжгалузевого обігу капітане, дозволяє перетворювати нагромадження в робочі інвестиції Виступаючи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок сприяє зниженню витрат, що виникають в процесі руху капіталу

2.3.