§ 2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України
Предмет злочину - підроблені національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї. Не визнаються предметом цього злочину грошові знаки та цінні папери, що були вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність.
Об'єктивна сторона злочину може полягати у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених предметів.
Виготовлення полягає у виготовленні будь-яким способом повністю фальшивих предметів або в їх частковій підробці, наприклад, підроблення номера та серії лотерейного білета.
Підроблені предмети повинні мати значну схожість зі справ-жніми за формою, розміром, кольором і основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, та обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство (ст. 190). Злочин вважається закінченим із моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту.
Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, в приміщенні, в тайниках чи інших визначених ним місцях.
Придбання — це отримання предметів злочину будь-яким способом, наприклад, купівля, обмін на інші товари, в рахунок сплати боргу, як дарунок тощо.
Під перевезенням слід розуміти переміщення предметів злочину з використанням будь-якого транспортного засобу.
Пересилання — це переміщення тих самих предметів за умови, що транспортування здійснюється без участі відправника, наприклад, у вигляді поштових або багажних відправлень.
Ввезення в Україну передбачає переміщення предметів злочину з-за кордону на територію України з використанням будь- якого транспортного засобу.
Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну визнаються закінченим злочином із моменту вчинення хоча б однієї з цих дій.
Збут предметів злочину означає випуск їх в обіг шляхом оплати куплених товарів, розміну, дарування, надання позики, продажу, пред'явлення облігації до оплати тощо. Збут може вчинюватись як підроблювачем, так й іншими особами.
Злочин визнається закінченим із моменту, коли було збуто хоча б один підроблений предмет.Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний із метою збуту вищевказаних предметів.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.
Відповідно до Міжнародної конвенції щодо боротьби з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р., ратифікованою Урядом СРСР 3 травня 1931 р., особа підлягає кримінальній відповідальності за вказаний у ній злочин незалежно від місця його вчинення, навіть якщо вона вчинила його за кордоном проти грошової системи будь-якої з держав—учасниць конвенції.
У частинах 2 та 3 ст. 199 КК передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені: 1) повторно (ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) організованою групою (ч. 3); 4) у великому розмірі (ч. 2) або у особливо великому розмірі (ч. 3). Сума підробки за таких розмірів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно у двісті та чотириста разів (згідно з приміткою до статті).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 199 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 199 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. 3 ст. 199 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією майна.