Розділ ІІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Сьогодення характеризується онтологічною, гносеологіч- ною та аксіологічною невизначеністю, ризикованістю, гло- балізацію тощо. Потоки комунікацій, збільшення соціальної мобільності людей, міграція, суміш мов, розмивання націо- нальних і становлення множинних ідентичностей, практика подвійного громадянства, «наднаціональність» культурних цінностей, поширення міжнародних організацій та інститутів, поява транснаціональних спільнот — це показова соціальна тенденція і соціальна ситуація розвитку сучасної людини.

«Ідентичність» і споріднені слова в інших мовах мають довгу історію як технічні терміни Західної філософії — від стародавніх греків до сучасної аналітичної філософії. Вони використовуються для звернення до вічних філософських проблем постійності серед очевидних змін, а також єдності се- ред очевидної різноманітності. Дослідження ідентичності як тотожності міститься ще в діалектиці Платона, а подальший розвиток — у численних філософських дослідженнях постій- ності і мінливості, Я і не-Я у працях Г. Лейбніца, Дж. Локка, І. Фіхте, Ф. Шеллінга, Гегеля, В. Соловйова.

У сучасному суспільстві структура Я його індивідів набу- ває найбільшої когнітивної складності порівняно з будь-якою історичною епохою. Відповідно, питання про становлення ідентичності та можливі шляхи її переформатування також набувають значної складності. Оскільки чим більше Я-обра- зів, тим складніше зберегти саму ідентичність, усвідомлення приналежності кожного зі своїх Я-образів до єдиного компле- ксу Я [31].

Натепер поняття ідентичності вважається одним із найпо- пулярніших у соціально-гуманітарних науках. Ідентичність досліджують психологи, соціологи, лінгвісти, філософи, еко- номісти та фахівці інших суміжних галузей. Дане поняття

спочатку не мало дисциплінарних меж, визначаючи одночас- но індивідуальний, соціальний, культурний і політичний фе- номени. При цьому множинність розумінь даної категорії ве- лика, що інколи використовується в абсолютно протилежних значеннях. Зокрема, під ідентичністю може розумітися внут- рішня індивідуальність, певне «ядро» людини, те, що робить її собою і відрізняє від оточуючих, й, одночасно, ідентичність розглядається як наша тотожність з іншими або як наша по- зиція у соціальному просторі (можливість бути ідентифікова- ним / категоризованим з погляду владних структур) [4].

Подібна різноманітність трактувань і перспектив сильно ускладнює реалізацію загальних проектів із проблем ідентич- ності, особливо між різними дисциплінами. Водночас суспі- льні трансформації в умовах і глобалізації, кидають виклик як самому поняттю «ідентичність» (що вже міцно увійшло як у науковий, так і в побутовий обіг політиків, менеджерів і ме- дійників), так і феномену, який вони описують. Ідентичності змінюються, втрачають свою цілісність, стабільність і вкорі- неність, стають пластичними, незакріпленими і множинними. Втім все одно лишається одним із найактуальніших питань дослідження, зокрема у психологічній науці.