Розділ VIII. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ ПСИХОТЕРАПЕВТА

Професія психотерапевта є особливим видом діяльності, яка вимагає, крім знань, певних особистісних якостей, особ- ливої структури світогляду. Тому разом з теоретичними знан- нями і професійним вмінням, які є фундаментом будь-якої професії особистості, які набувають психотерапевтичну спеці- алізацію, потребують комплексного психолого-педагогічного підходу до створення умов особистісного зростання у процесі становлення професійної ідентичності.

Уява про ідентичність містилась в одному із звернень З. Фройда до членів єврейської спільноти «БнайБріт» у 1926 році. Говорячи про те, що його не пов’язує з ними ні віра, ні на- ціональна гордість, він у той же час відмітив, що у нього було

«ясне усвідомлення внутрішньої тотожності із ними, затишне усвідомлення загального психологічного устрою» [16].

Проблема ідентичності стала центром дослідницької та терапевтичної діяльності американського психоаналітика Е. Еріксона, який висунув епігенетичну (покроковий розви- ток в ембріології) концепцію життєвого циклу і кризи ідентич- ності. Ідеї про ідентичність були сформульовані і викладені в таких його роботах, як «Дитинство і суспільство» (1950),

«Молодий Лютер. Психоаналітичне історичне дослідження» (1958), «Ідентичність: юність та криза» (1967), «Життєва іс- торія та історичний момент» (1975).

Подальший розвиток «Я» супроводжується підсиленням внутрішніх тенденцій, спрямованих на інтеграцію різних пси- хічних функцій, ріст самосвідомості, здобуття самостійності мислення і дії, формування особистicної ідентичності (Е. Ерік- сон). Орієнтація на реальність, свобода вибору життєвих ці- лей та задач, прийняття відповідальності за свої особистісні рішення — все це стає свідоцтвом нового рівня розвитку «Я», що характеризується цілісністю і зрілістю особистості. Здо- буття психічної стабільності означає формування дорослої

відповідальної особистості, у якої в оптимальному варіанті має місце синхронізація адаптивної, регулюючої, організую- чої, гармонізуючої, синтетичної функції «Я».

Психотерапія в Європі бурхливо розвивалась протягом століття, виробивши класичні стандарти у справі підготов- ки практичних психологів, проте ці досягнення явно недо- статньою мірою використовуються в галузі психотерапії в Україні. Дуже часто підготовка психотерапевта відбувається без врахувань світових стандартів, проте вітчизняні науковці працюють у цьому напрямку (Г. С. Абрамова, О. Ф. Бондарен- ко, Ж. П. Вірна, Л. В. Долинська, В. Г. Панок, Н. Г. Повякель, Н. В. Чепелєва, Ф. Л. Бурлачук, В. А. Семиченко, Г. С. Яценко та інші), адже професійна ідентичність — це один із вельми важливих напрямів дослідження, так як основним інструмен- том впливу психотерапевта, окрім спеціальних психологічних методик, тестів, виступає його особистість.

Таким чином, формування особистості психотерапевта по- винно розглядатись у контексті особистісно-орієнтованого підходу, основна мета якого — сприяти формуванню профе- сійної ідентичності.

Професійна ідентичність розглядається вищезгаданими психологами як багатокомпонентне утворення, у структуру якого входить: високий рівень мотивації та оволодіння про- фесією, у змісті якої домінують не лише пізнавальні, а й емпа- тійні мотиви співпраці із людьми; оптимістична націленість на позитивний результат психологічного впливу; збалансо- вана система екзистенціально-гуманістичних цінностей і ці- лісних орієнтацій; високий рівень здатності до релаксації та самопізнання.