Актуальні проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні

Необхідність реформування влади на місцях, перепрофілювання її завдань, задоволення потреб і інтересів громадян, а також включення їх у процес прийняття рішень є загальновизнаною. Саме з цієї причини проводиться другий етап конституційної реформи, та прийнято в першому читанні законопроект «Про внесення змін до Конституції України», стосовно вдосконалення системи місцевого самоврядування (№ 3207-1).

На даний момент у правовому полі України нараховується понад три тисячі нормативно-правових актів, в яких згадується термін «місцеве самоврядування», а 700 законів пов'язані із цією сферою. Для того щоб навести в цій сфері порядок, Кабінет Міністрів 25 липня 2002 р. видав розпорядження № 416-р «Про схвалення Концепції Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування». Однак, законодавство про управління місцевим та регіональним розвитком в Україні формувалося спонтанно, за умови відсутності єдиної законодавчої бази та без необхідної взаємоузгодженості законодавчих актів, прийнятих в різні часи та з різних питань організації місцевого самоврядування і виконавчої влади на місцях. Це призвело до наявності суттєвих суперечностей та неврегульованості багатьох питань місцевого та регіонального розвитку в чинному законодавстві. Вказана безсистемність є закономірною. Від початку свого становлення вітчизняне самоврядування здійснювалося без чіткої стратегії розвитку.

Найбільшими проблемами місцевого самоврядування залишаються його слабка ресурсна і фінансова база. Стан фінансового забезпечення місцевих бюджетів - критичний. Держава послідовно бере на себе опікунські функції і породжує споживчі настрої на місцях. З року в рік можна спостерігати катастрофічну нестачу коштів місцевого самоврядування (наприклад, бюджетна забезпеченість із розрахунку на одного жителя села, селища, міста складає 50 - 700 грн. на рік, в той час, наприклад, як стандарти ЄС передбачають 2 000 євро), а бюджетна система України спрямована на підтримку не самодостатніх (тих, що володіють власною фінансовою базою), а дотаційних територіальних

громад та регіонів. Неврегульованою залишається проблема розмежування повноважень між органами виконавчої влади на місцях та органами місцевого самоврядування, між органами місцевого самоврядування різного територіального рівня (село, селище, місто, район у місті, район, область) та забезпечення виконання делегованих повноважень, що постійно призводить до виникнення конфліктних ситуацій при вирішенні питань місцевого і регіонального розвитку. В окремих регіонах посилюється адміністративний тиск на посадових осіб органів місцевого самоврядування з боку керівників місцевих органів виконавчої влади.В процесі реформування місцевого самоврядування першочергового вирішення потребують такі проблеми:

удосконалення адміністративно-територіального устрою;

відродження системи регіонального самоврядування;

детальне розмежування повноважень між органами самоврядування, та місцевими органами влади;

забезпечення фінансової автономії територіальних громад, реформування місцевих фінансів та системи міжбюджетних відносин;

удосконалення судового захисту місцевого самоврядування;

забезпечення достатнього інформаційного супроводження органів місцевого самоврядування;

підготовка кваліфікованих кадрів для служби в органах місцевого самоврядування та інші.

Особлива роль належить інформуванню населення про діяльність відповідальних перед ними органів місцевого самоврядування, крім того має зберігатись постійний зв'язок депутатів з виборцями.

Українська держава нині перебуває у пошуках оптимальних шляхів і форм подальшого здійснення суспільних реформ.

Альона Садовська, інтерн Вінницької міської ради

Додаток А Консолідований державний

Іванов Олександр, інтерн Донецької міської ради

міст. Місцева влада повинна самостійно визначати, який бюджет необхідно сформулювати. Які повинні бути прибуткова і видаткова його частини. При цьому, в контексті розвитку самостійності системи місцевого самоврядування, особливо в її нижчих ланках, пріоритет у трансфертах повинен надаватися дотаціям, що знівелює тиск обласних адміністрацій на місцеві бюджети.

Покрашення ситуації залежить виключно від політичної волі парламентаріїв, що повинні законодавчо регламентувати компетенцію місцевих органів влади, виключити дублювання повноважень, розширити вплив на формування державного бюджету та дозволити самостійно вирішувати проблеми місцевих кошторисів.