Методи досліджень у психології творчості
Вивчення процесу творчості знаходиться в центрі досліджень психології творчості. Накопичено досить об’ємний матеріал стосовно змісту процесу творчості, його механізмів, етапів, мотивації.
Методи психології творчості утворюють дві групи:• отримання вихідних даних;
• реєстрації та попередньої обробки (Я.О.Пономарьов).
Методи отримання вихідних даних поділяють на дві підгрупи:
• методи традиційної психології, що спираються на безпосередній досвід;
• нетрадиційні, призначені для вивчення безпосередньо не відображуваних явищ.
До першої підгрупи належать самоспостереження вчених, митців за процесом власної творчості; вивчення їх біографії (біографічний метод); анкетування; бесіда; інтерв’ю. Згадані методи - універсальні, відтак їх можна використовувати для вивчення будь-яких проблем психології творчості.
На початковому етапі досліджень у психології творчості провідна роль надавалась довільному самоспостереженню видатних людей. Мимовільне самоспостереження фіксується в біографіях, автобіографіях, мемуарах. Сьогодні загальновизнано, що дані самоспостереження слід доповнювати даними спостереження.
З метою активізації самоспостереження суб’єктів творчості П.М.Якобсон використав «методи творчої» та « методично побудованої бесіди».
В.О.Моляко використав цікавий метод аналізу матеріалів преси, що містили бесіди з видатними артистами Л.Зикіною, О.Леоновим, М.Есембаєвим, ученим М.Толстим, авіаконструктором О.Антоновым та іншими.
За допомогоюекспериментальних методів вивчався переважно процес творчості. Наприклад, використовувалось створення ситуацій розв’язання нових для суб’єкта задач. Вони були поширені в ХІХ - на початку ХХ ст. і сьогодні значно вичерпали свою можливість з’ясування нових фактів і закономірностей. Використання експерименту є дієвим та інформативним методом, проте у вивченні творчості як оригінального та унікального процесу важко забезпечити вимогу повторюваності експерименту.
Творчі здібності та якості особистості творця вивчають також за допомогою тестів. Метод тестів використали І.Н.Дьяков, Н.В.Петровський та П. А.Рудик у дослідженні видатних шахістів - учасників Міжнародного турніру в Москві (1926). Визначались властивості пізнавальних процесів шахістів, але їх специфіку в порівнянні з іншими людьми не вдалось виявити.
А.П.Нечаєв за допомогою тестів розумового розвитку досліджував винахідників.
Нетрадиційні методи - спрямовані на об’єктивну фіксацію неусві- домлених ланок мислення. Зокрема, аналіз результату предметної дії шляхом розмежування прямого і побічного продукту, метод кінореєст- рації рухів очей.
Використовується ефективний, але складний метод моделювання ситуації творчої задачі. Головне при цьому дослідити умови не самої творчої задачі, а творчої діяльності.
Еще по теме Методи досліджень у психології творчості:
- Виникнення психології творчості та основні етапи її досліджень
- З. Вивчення питань психології творчості українськими вченими
- Традиції психології творчості у дорадянській Росії та у СРСР
- 7. Характеристика методів вікової психології за організацією дослідження.
- Тема 6.2. Історичний огляд психології творчості
- 6. Методи вікової психології.
- 5.Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
- Групові методи активізації творчості
- § 2. Методи пізнання в юридичній психології
- Методи виявлення, фіксації і попереднього дослідження речових джерел інформації- методи спольової» криміналістики
- Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах - методи «лабораторної» криміналістики
- 43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).
- Тема6.6. Методи активізації творчості
- Тема 3.1. Предмет, завдання та методи вікової психології
- 3.3. Метод суцільного та вибіркового дослідження
- §3. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах — методи "лабораторної криміналістики"
- §2. Методи виявлення, фіксації і попереднього дослідження речових джерел інформації — методи "польової криміналістики"
- 5. Методи порівняльно-правових досліджень