168 КК України, вважається закiнченим з моменту, коли посадова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо ж

закiнченим з моменту, коли посадова особа прийняла хоча

б частину хабара. Якщо ж посадо.ва особа вчинила певнi

дiї, спрямованi на одержання хабара, але не одержала

його з причин, якi не залежали вiд її волi, вчинене квалiфiкууться як замах на одержання хабара за ст.

КК України.

Як замах на одержання хабара квалiфiкуються дiї посадової особи, яка одержала хабара вiд особи, щодо якої

справу закрито у звязку з її заявою про дачу хабара за вiдсутнiстю в її дiях складу злочину (вона заявила у правоохороннi органи про пропозицiю дачi хабара i дiяла пiд їх контролем з метою викриття хабарника). У такому разi в дiях

особи немає складу злочину, тому не можна вважати її

особою, яка дала хабара. За таких обставин дiї посадової

особи, спрямованi на одержання хабара, не можна вважати

закiнченими, оскiльки немає хабародавця.

Див.: п. II постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 7 жовтня

1994 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних

та цивiльних справах. - К., 1995. -С. 153,

Див.: п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 7 жовтня

1994 р.-Там само. - С. 157.

Див.; ухвала судової колегiї в кримiнальних справах Верховного Суду

України вiд 22 листопада 1994 р. у справi Т. - Практика судiв України у

кримiнальних справах. 1993-1995. - К.: Юрiнком. - 1996. - С. 147-149;

ухвала вiд 3 i жовтня i 995 р. у справi Н. - Там само. - С. 185-I 87.

370

Субуктивна сторона злочину, передбаченого ст. 168 КК

України, має суттувi особливостi.

Дача i одержання хабара тiсно повязанi умислами осiб,

iкi вчинюють цi злочини. Якщо особа, надаючи посадовiй

рсобi незаконну винагороду, з тих чи iнших причин не

усвiдомлюу, що вона дає хабар (наприклад, у звязку з

рбманом чи зловживанням довiрою), вона не може нести

Цдповiдальнiсть за дачу хабара, а посадова особа - за

iержання хабара.

<садовим становищем, обман покупцiв чи замовникiв,

iхрайство тощо.

Дiї посадової особи, яка, одержуючи грошi чи iншi цiнтi начебто для передачi iншiй посадовiй особi в якостi

ара, мала намiр не передавати їх, а привласнити, квалiуються не за ст. 168 КК України, а за вiдповiдними часами ст. 143 i 165 КК України як шахрайство i зловжиня владою, а за наявностi до того пiдстав - i за вiдповiдей частинами ст. 19, 17i 170 КК України (пiдмовництво

iмаху на дачу хабара). Особа, яка в такому випадку перегрошi. чи цiнностi, вважаючи, що вона дає хабар, несе

овiдальнiсть за замах на дачу хабара.

вдержання хабара у великому розмiрi, або посадовою

бою, яка займає вiдповiдальне посадове становище,

за попереднiм зговором групою осiб, або повторно,

iважаючи на грунтовну вимогу Пленуму Верховного Суду України

)-iкти вид i форму вини з урахуванням психiчного ставлення винноIЮ наслiдкiв злочину (див.: п. 28 постанови вiд 1 квiтня 1994 р. ганови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та цивiИх справах. - К., 1995. - С. 93), що це ставлення при цьому у вирiьним, iнколи обмежуються лише аналiзом вчинених винною особою

?ЩО не вiдповiдає законодавчому визначенню прямого умислу.