Злочин вважається закiнченим з моменту, коли данi слiдства, про нерозголошення яких особа була

Злочин вважається закiнченим з моменту, коли данi

слiдства, про нерозголошення яких особа була письмово

попереджена, стали вiдомi хоча б однiй стороннiй (стосовно певної кримiнальної справи) особi.

Розголошення даних попереднього слiдства або дiзнання

може бути умисним i необережним, наприклад, при телефоннiй розмовi, що була пiдслухана сторонньою особою,

або при втратi листа i т.

Вiдповiдальними можуть бути лише особи, якi були письмово попередженi органом дiзнання, слiдчим чи прокурором про обовязок не розголошувати даних попереднього

слiдства чи дiзнання. Стаття 181 КК України на пiдозрюваних та обвинувачених не поширюуться.

Карається розголошення даних попереднього слiдства

чи дiзнання заст. 181 КК України виправними роботами на

строк до одного року або штрафом до сорока мiнiмальних

розмiрiв заробiтної плати.

2.14. Утаювання майна, що пiдлягає конфiскацiї,

або утаювання чи розтрата майна,

на яке накладено арешт або яке описано

Утаювання майна, що пiдлягає конфiскацiї, у ухиленням

вiд додаткового покарання за вчинення злочину (ст. 35 КК

України). Винна особа приховуу все або частину свого власного майна, яке може бути конфiскованим.

Предметами утаювання можуть бути: належне виннiй

особi майно, грошовi суми, цiннi папери (крiм зазначених у

Додатку до Кримiнального кодексу), а також тi предмети,

що були використанi винним як засоби чи знаряддя вчинення злочину (ст. 81 КПК України).

Склад злочину утворюу одне iз дiянь:

а) утаювання майна;

б) розтрата майна (споживання, використання, знищення

тощо), яке пiдлягає конфiскацiї, на яке було накладено

арешт чи яке було описано.

Утаювання i розтрата майна вчинюються умисно з метою ухилення вiд конфiскацiї майна.

Вiдповiдальними у лише особи, майно яких було описано чи на майно яких було накладено арешт у звязку з вчиненим ними злочином.

Карається утаювання майна, що пiдлягає конфiскацiї> за

ч. I ст. 182 КК України виправними роботами на строк до

одного року або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати, а за ч. 2 ст. 182 КК

України - позбавленням волi на строк до одного року або

виправними роботами на той же строк, або штрафом вiд ста

до двохсот мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати.

2.15. Втеча з мiсця позбавлення волi

або з-пiд варти

Втеча у спосiб ухилення вiд вiдбування покарання.

Заст. 183 КК України вiдповiдальнiсть настає за втечу з

мiсця позбавлення волi - з виправно-трудової установи чи з

тюрми, з-пiд варти - iз слiдчого iзолятора МВС i Служби

безпеки або з гаєптвахти.

Втеча, вчинена повторно або поуднана з насильством

над вартою, визнається вчиненоюпри обтяжуючих обставинах.