Зловживання владою або посадовими повноваженнями характерне тим, що посадова особа вчинюу дiї, якi

повноваженнями характерне тим, що посадова особа

вчинюу дiї, якi вона має право вчинювати, такi дiї наданi

їй за посадою, передбаченi її посадовим статусом.

посадова особа при цьому зловживає своїми правами i

дiу всупереч iнтересам служби, прагнучи отримати вiд

цього матерiальну або iншу особисту вигоду. Злочин,

передбачений ст. 165 КК України, полягає не в тому, що

посадова особа чинить недозволенi їй дiї, а в тому, що

вона прагне використати цi дiї у своїх iнтересах, пого

Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 грудня

1985 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних

та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 148-149.

355

джуючись iз заподiянням шкоди iнтересам служби. Злочин, передбачений ст. 165 КК України, утворюу не заподiяна шкода чи її розмiр, а спосiб заподiяння цiуї шкоди використання влади чи посадових повноважень для задоволення своїх корисливих чи iнших особистих iнтересiв.

Перевищення влади або посадових повноважень (ст. 166

КК України), навпаки, характеризууться тим, що посадова

особа вчинюу дiї, якi не передбаченi її посадовим статусом,

якi не наданi їй законом. Але не можна вважати, що це взагалi

будь-якi дiї, якi нiякого звязку з посадою винної особи не

мають. Перевищення влади чи посадових повноважень може

квалiфiкуватися за ст. 166 КК України лише тодi i там, де i

коли певна особа дiяла як посадова. Якщо громадянин, який

працюу прокурором, на своїй садовiй дiлянцi нанiс побої пiдлiткам, якi залiзли у садок за яблуками, то дiї цього громадянина не можна вважати перевищенням влади прокурором.

Такi дiї повиннi квалiфiкуватися як вчинення громадянином

злочину проти здоровя особи за ч. I ст. 107 КК України,

оскiльки вони нiякого звязку з посадою прокурора не мають.

Полiсоцiальнiсть особи вимагає, щоб у кожному конкретному

В.

судової практики справу Р., який, працюючи механiком комбiнату комунальних пiдприумств, тричi видiляв громадянам автобус для поїздок до

м.Ленiнграда, за що отримав вiд них 2320 крб. i привласнив їх. Автори

роблять висновок, що Р. перевищив свої посадовi повноваження, оскiльки привласнив грошi, чого не мав права робити. (Див.: В. А. Клименко,

Н. Й. Мельник, Н. Й. Хавронюк. Уголовная ответственность за должностньiе преступления- К., 1996. - С. 53-54.). На їх думку, Р., таким чином,

вийшов за межi наданих йому прав. Помилка авторiв у тому, що Р. вчинив злочин не привласнюючи грошi, а видiляючи громадянам автобус,

на що вiн, як механiк комбiнату, мав повноваження, але використав їх на

свою користь, всупереч службовим iнтересам.

Так вважають, наприклад, В. А .Клименко, М. 1. Мельник i М. 1. Хавронюк,

стверджуючи: <Понятно, что никто не имеет права расхищать имущестао, вьiмогать взятку, насиловать женщину, применять пьiтки, оскорблять

личное достоинство потерпевшего й т. п.>. (Там само. - С. 55). Так i

хочеться задати авторам студентське запитання: <Чи може прокурор

побити свою дружину?>

356

випадку чiтко i певно визначалось - у якiй своїй якостi дiяла та чи iнша особа, оскiльки у кожному окремому випадку

ця особа може бути то прокурором, то глядачем (у театрi),

то чоловiком, батьком i сином (вдома), то пасажиром (у лiтаку, в метро i т. iн.),то покупцем (у магазинi) i т.