Сецесія наших послів соЗмових, 1901. p.

B дні 11. червня 1901, відрочено Раду державну, та в дні 17. червня 1901, зібрав ся г а л и ц ь к и й C о й м на дальші наради.

Тут поставив п, Б a p в і н с ь к и й іще раз внесок про заснуваннє гімназії з руськнм язиком викладовим в Станиславові.

краевим законом... Ta досі ішло спокійно і аж предложеннє закону про рентові господарства занепокоїло наших послів. O л e с н и ц ь к и й у своїй промові з 4. липня 1901, рішучо виступнв проти сього предложення, називаючи намірене польською більшістю соймовою твореннє середнихпосілостей: тенденцією пруського закона кольонізаційно- r о, та іменем всіх руських послів заложив п p о т e c т проти ухвалювання сього закону. B дні 5. липня 1901, заявнв п. Б a p в і н с ь к и й, що руські посли не будуть брати участи в голосуванню при третім читанню закону про рентові господарства, що має бути ухвалений проти руського народуІ A коли ї се не помогло, то всі наші послисоймовірішились на сецесію і уповаж- нили як раз п. Б a p в і н c ь к о г о, щоби він зложив відносну заяву в Соймі, в дні 8.липня 1901. B сій заяві сказано, що мінімальних домагань, ставлених руськими послами, як заснуваннє руської ґімназїї в Станиславові, не узгляднюєсь; що правительство на поставлені інтерпеляції навіть не дає відповіди, а закон про рентові господарства приймаєсь проти застереження руських послів і загальної опінії руського народу, — тому руські посли не можуть брати дальшої участи в нарадах соймових.

Отсе була трета сецесія наших послів з галицького Сойму. Два рази сецесіонували наші посли в p. 1866, щоби запротестувати і здекомпєтувати засіданнє Сойму при ухвалюванню закону шкільного, та сим разом сецесія наших послів звернулась проти польської більшости і намісника. Вона прийшла зовсім несподівано та внкликала вражіннє c о л і д a p н і c т ю н а - ших послів.

Наступаючого дня, 9. липня 1901, при пращанню Сойму висказав маршалок краєвий граф Станнслав Бадені свій жаль, що не може безпосередно по- пращатись з руськими послами і подякувати їм за попертя і прихильні відносини, та висловив побажаннє, щоби в найблизшій будучности вони найшли ся при

спільній роботі. A намісник граф П і н і н ь c κ ΐ з цинічним спокоем заявив, що далі буде стреміти, щоби руські посли не мали реальних причин до жалів, та щоби властй краєві були обєктивні і справедливі...

Наслідом солідарної сецесії всіх наших послів соймових зарівнав ся бодай тактичнотой широ- к и й п p O в а л між послами опозиційними та угодо- вими, а в народі відчувалось деяку полекшу та підйом духа. Але сецесія політична чи соціяльна се проява наболілої душі та її г о д і н а д у ж и в а т и...

Справу c e ц e c і ї і а б c т и н e н ц і ї наших послів соймових розважував Народний Комітет вже передше та дораджував, щоби іще передержати нові вибори до Сойму, але наші посли соймові подразнені посту- пованнєм шляхотсько-польської більшости соймової виконали той акт на передостаннім засіданню Сойму. Нашим Послам соймовим не стало вже терпцю, бо вони переконали ся, що нам від галицького Сойму нема чого надіяти ся, та думали, що наша справа мусить рішити ся у Відні — насамперед. Соймова сецесія разом з угодовими послами мала здемаску- вати польських політиків перед центральним правительством у Відні, як прилюдний доказ, що p у c ь к а справа не є домашним питаннєм, яке полагодять Поляки порозумліннєм з деякими руськими послами. B тім лежало головне значіннє сьої важної події політичної...

Але з другого боку, 'задалеко вже зайшли були Поляки у своїх правах в Австрії, і тому ся справа була незвичайно трудна... Наш нарід радів і зачав був висилати заяви одобрення і признання для послів, а тут ішла нова тяжка робота...

3.