Становище нашого громадянства супроти сецесії послів соймових.
Дня 30. жовтня 1903. p. зібрали ся P у с и н и міста Л ь в о в а на нараду під проводом п. P о м а н - ч у к а та висказали своє признанне Руському Клю- бови соймовому, як також подяку руським вірильним членам Сойму, спеціяльно о.
митрополитови Ш e п - т и ц ь к о м у, за те, що щиро і вірно стояли при руськім народі, та заявили, що польський Сойм не може тепер уважати ся репрезентаціею галицького краю.82).Друга отся сецесія руських послів c о й м о в и X стала знова зворотною подією в полі-
в>) Пр. пор ,,Zur polnisch ruthenischen Frage in Galizien. Ein Beitrag anlasslich der Verhandlung im galizischen Landtage iiber den Antrag auf Errichtung eines ruthenischen Gymnasiums in Stanislau“. Lemberg, 1904. Verlag von Mychajto Petryckyj
тичнім життю нашого народу. Вона мала розпочати нову фазу боротьби за національну екзистенцію під кличем: відкинути компроміси і мирні полагоди, бо будучність наша ие в чужій ласці, а у власнім труді, діланню і праці. Отже до діла, бож нам треба добути нашу самостійність політичну, та до неї шляхом змагання до поділу Галичини — мож дійти. Ta наш нарід знова проклямуе на вічах беззглядну боротьбу!
Ce проява питома всім невиробленим громадянствам, що живуть потрясаючими подіями і елементарними відрухами, а не годні іще поступати постійно і витривало за одноцільним ідейним змаганнем до своєї будучности...
A тут не поможе кинути закляттем Панька Ky- ліша: Народе без пуття, без чести і поваги..., але треба совісно, по правді і розумі політично вишколювати ті маси народні, щоби вщіпити в їх кров і кість: необхідність постійних змагань і діл.
P у c c о ф і л ь с ь к и й „Народний Савет“ у Львові .дораджував хопити ся тактики цілковитої абстиненції думаючи, що на руську суспільність прийшов час зневіри національної. Ta сього голосу ніхто вже не послухтв.
P у c ь к і p а д и к а л и, що були заснітились, скликали свій зїзд на 21. падолиста 1903. p.; заявили призианне руським послам соймовим за їх сецесію, та відновили управу партійну.
A H a p о д н и й 3 ї з д національно-демократичного сторонництва одобрив сецесію руських послів соймових зі зложеннем мандатів; візвав організації, щоби доложили заходів до поновного вибору тих самих послів, та поручив руським послам Ради державної, аби ужили найострійших средств парлямен- тарних супроти польських верховодів і австрійського правительства для висказання крайного невдоволення руського народу з його правно-політичного положення, як також ставили жаданне національної автономії на руських землях Галичини...
36.