Боротьба в Палаті послів, 1908. p.

Палата послів приступила до другого читання предложения про підвисшеннє континґенту рекрутів краєвої оборони. 3 наших послів промовляв п. Пе- трицький та представив траґічний случай з 12.

Наслідом опозиції наших послів перейшло пред- - ложеннб про континґент рекрутів л e д в и д в о м а г о л о c а м и кваліфікованої більшости. Відтак прийшло предложеннє про з а п о м о г и д л я p о д и н p e з e p в і c т і в, — при котрім промовляв п. C e м а к а.

Опісля, по довгім вижиданню прийшло в дні 20. мая 1908. p. на чергу нарад парляменту: нагле вне- сеннє нашого Клюбу в справі г а л и ц ь к о ї а д м і - ністрації, котре узасаднював п. Цеглинський. Він висвітлював всі недомагання галицької адміністрації та фактами пятнував самоволю галицької олі- ґархії, під котрою стогне наш нарід. Презес Кола Польського п. Ґ л о м б і н ь c к і намагав ся виправдувати поступованне Поляків супроти Русинів. Зараз прийшов до голсу п. Остапчук та виказував шкі- дну діяльність польської політики в Галичині і заявив, що акту Січинського не тяжко зрозуміти, бо з розпуки народу, котрому замкнено всі шляхи pa- тунку, мусять родити ся такі вчинки...

Відтак промовив п. Г л і б о в и ц ь к и й („Ніколай Павловіч"), щоби відповісти на закиди з боку Українофілів (I), та його провокуючу промову, замовлену Поляками, грімко перебивали наші посли, так що ледви деякі речення мож було почути, — як те, що він признає культурне єдинство всіх російських племен; що вони мають деякі дрібні порахунки з Поляками та бажають вирівнати їх мирно, без револьверу; що Українофіли се штучно викормлена гадина...

Міністер внутрішних справ Б і н e p т стараєсь залагодити справу та прирікає переведеннє доходжень новим намісником д-ром Бобжиньским і заявляє, що в Галичині конечне є побільшеннє адміністраційних урядів. По нім говорив п. Д н і c т p я н с ь к и й та заявив, що безличні вискази п. Глібовицького не за- слугують на відповідь з нашого боку, та виключно занимав ся виказуваннєм безпідставности виводів пре- зеса Кола Польського. Іще промовляв п. Дашиньскі

остерігав Поляків перед царофільського політикою у Східній Галичині. Він осуджував вчинок Січинського, але заявив, що се не лежить в інтересі обох народів, щоби його голову віддавати катови...

B кінцевій промові підніс п. Ц e г л и н c ь к и й, що міністер внутрішних справ являє ся співвиновником того всього, що дієсь в Галичині, бо він за кождим разом боронить галицьку адміністрацію. A відносно польсько-руського питання заявляє, що воно може бути розвязане між руськими і польськими послами, — але всякі наймити російсько-польські є від сього виключені...

Наглість нашого внеску не удержалась в Палаті послів, бо за ним крім українських послів голосували тільки соціяльні демократи і деякі німецькі посли, а з послів славянських майже одинокий п. Маса'рик!..

Зараз зачала ся дискусія над другим нашим наглим внесеннєм в справі н а д у ж, и т ь п p и о c т а н - н и X c о й м о в и X в и б о p a x Перший бесідник п. П e т p у ш e в и ч відкликав ся до народного парля- менту, щоби дав доказ своєї спосібности до праці не тільки для сильних, але передусім для тих, що кличуть о поміч держави, бо наш нарід загартував ся у мартирольоґії і тепер жадає свободи. A кріва- вий чин з 12. квітня c. p., — се грізне memento, що наша чаша терпінь вже переливає ся... По нім п. B і - т и к виказував пануюче в Галичині розворушеннє з причини переведення останних соймових виборів, бо померший намісник створив у виборчій кампанії нову націю і надав її офіціяльний характер руського народу.

A тепер дали собі духа два наші посли найострій- шого тону: Б у д з и н о в с ь к и й і T p и л ь о в c ь к н й. Посол Будзиновський сказав, що провідники так званих галицьких Росіян се звичайні шпіони; що Поляки систематично працюють над сим, щоби руський нарід пхнути до революції, та що вся вина в сім ділі

лежить у Відні, а саме у габсбурськім орлі! Посол Трильовський виказував, що центральне правительство було безсильне, бо граф Потоцкі уважав

В. Будаиновськин

себе володарем, а Січинський хотів тільки пімстити кривду руського народу, бо кождий нарід мае право до революційної тактики. B дальшій промові виступив він проти становища митрополита Шептицького в сій

справі, та вкінці сказав, що смертельна куля була вже тоді відливана, коли сказане було страшне слово: Adie!..

29.