Ha закїнченнє сецесія наших послів.

I знова одна сецесія. Руськарепрезентація опустила австрійський парлямент в почуванню насильства, завданого руському народови, ^- на що вона ке могла дати своєї згоди. Але поза сею сецесією скривалась думка що представництво руського народу в иншім числі і складі небавом знова верне до парляменту, щоб внести у новий парлямент невирі- шену справу руського народу в Австрії...

Відтак відбулось: н a p о д н e в і ч e у Львові в дні 2. грудия 1906. p., на котрім п Романчук представив всі заходи руських послів в справі виборчої реформи. По рефераті п. Романчука поставив д-р» Володимир Охримович резолюцію, що віче солідаризуєсь з заяною руських послів з 22. падолиста 1906. p.; висказує бажанне, щоб також руські члени Палати панів зложили подібну заяву, та взиває руську суспільність до згідної і енерґійної акції виборчої.

Ta підчас промови Льонгина Цегельського упали так досадні оклики на адресу держави і корони, котрі не сповняють своїх обовязків супроти руського народу, — що комісар поліції розвязав віче. Ha сім вічн посипались також закиди проти наших послів парляментарних і „Народного Комітету“, як начальної управи народної (національно-демократичної) партії, — як раз зі сторони тих партій, зглядно людей, що найменше причинювали ся до акції за виборчою· реформою.

Тоді „Діло“ умістило було статтю під заг. „Політика очайдухів“, — в котрій виступило проти пустої демаґоґії та висказало думку, що від иашої cy- спільности маємо право жадати, аби в критиці був політичний розум⁸⁸).

65.