Два ювилеї наших орґаиізацій, 1901. p.

Коли ось так політичні течії займали наше громадянство, то воно не забувало також про роботу

^,в) Пр. пор: Julian Romanczuk, Die Ruthenen und ihr0 Gegner ід Galizien, Wien₁ 1902, —^ що було підповідего иа: Di^e Ruthenen und ihre Gonner in Berlin von ProE.

культурно-просвітну. При кінці p. 1901, відбули ся д в а ю в и л e ї: 25. літних роковин оснування філій „Просвіти" в Коломиї і в Тернополі.

Покутська Русь-Україна уладила просвіт- но-господарське віче та отворила бібліотеку для народу в память сього ювилеЮ. „Народний Дім“ і філія „Просвіти" в Коломиї - отсе було перше забороло нашої народної орґанізації на Гуцульщині, постан- леної трудами давних патріотів, як днр. Теодор Білоус, інсп. Григорій Кульчицький, о. Иосафат Кобринський з Мишнна,о.проф. Николай Лепкий, д-р Теофіль Дем- бицький, Теофіль Грушкевнч і инші, що в тім часі вже перейшла була в руки молодшого покоління, як д-р Лесь Кульчицький, проф. Леонтій Кузьма, о. Николай Гриньовськнй, д-р Зиновій ЛевиЦький і инші.

Подільська Русь-Україна, що свого часу зорганізувала давну фундацію князя Острожського в Тернополі та розвннула широку народну організацію на подільських просторах, заходами: Олександра Барвінського, проф. Льва Рудницького, д-ра Волод. Лучаківського, о. Иосифа Витошинського з Денисова, проф. Петра Левицького, Юрія Ґецева і инших, обходила в сім році ювилей 25. літних роковин оснування філії „Просвіти" в Тернополі велнчавим вічем господарським і людовнм концертом. I тут станули до роботн рже нові діячі, як о. Іван Волянський, д-р Сидір Голубович, о. Евстахій Цурковський, Яцко Остапчук, о. Волод. Громницький, та ннші.

Ось така робота була нашим постійним дорібком народним і найтривкійшою основою діяльности політичної... ^[55]

ронного і не буде виріжнювати ні партій ні народностей. Зокрема привитав він руських послів та ви- сказав надію, що піднесенне культури ї просвіти та добробуту причинить ся до дальшого зближення обох народностей.

Відтак п. O л e c н и ц ь к и й як голова клюбу сой- мового,іменєм руських послів зложив заяву, в котрій передусім ствердив, що минувша сесія соймова записалась сумними споминами на картах історії галицького Сойму, бо представники цілого народу були п p и н e в о л e н і о c т а в и т и C о й м, не найшовши в нім зі сторони більшости соймової як і репрезентанта правительства такого трактування, котре з o- гляду на честь народу руського не позволило їм далі остати в сій салі. Опісля заявив він, що наступивші вибори соймові, перереведені так само нелє- ґально як попередні, були дальшим актом для усунення народу руського э публичного життя, та безпримірним п о т о п т а н н e м з а к о н у і п p а в а,— що квестіонує у високім степені лєґальність значної части Вибраного Сойму. Далі сказав, — що становище заняте представниками більшости і правительства супроти домагань наших товаришів в Раді державній — дало дальший вимовний доказ, що кладуть ся в жертву не тільки згляди справедливости, але й добре зрозумілий інтерес краю та держави, — а під тим самим авторитетом скоїлись в краю найновійші події, що переняли цілу суспільність руську дрожею справжного обурення, бож ми узнаємо вагу авторитє- ту,але першимуслівем сього є пошануваннє прав, і святих почувань національних, котрі

тут у молоді руської потоптано. Ta представник правительства у своїй промові станув на становищі, що говорить до чисто польського Сойму, а не до галицького Сойму, в котрім засідають представники руського народу, покликані до участи в сім Соймі конституцією на рівні з народом польським, — і ста- новнще, яке намісник заманіфестував, ужнваючи в своїй промові тільки польської мови, є незгідне з основами конституції, як також з практикою инших соймів, а ми представляємо половину загального на² селення краю і мусимо домагати ся від репрезентанта правительства: p і в н о г о т p а к т у в а н н я н а ш о ї н a p о д н о c т и — відповідно її історичним і фактичним правам в сім краю, котрих наш нарід ніколи і під ніяким услівєм зречи ся не думає.

лишити

B імя сих прав, — сказав він вкінці — в c ту п аєм о сьогодня до сього Сойму, хоча значна 4acfb нашої суспільности, на основі сумних дотеперішних досвідів, покликує нас до абстиненції, — бо участію нашою в працях сеї Палати, хочемо показати щиру нашу волю спільного труду в користь краю, але жадаємо від більшости і правительства: вступлення н а д о p о г у и н ш о ї п о л і т и к и c у п p о т и н a c і наших постулятів; як репрезентанти цілого нашого народу мусимо уважати ся виразом бажань і поглядів не якоїсь партії політичної, але цілого народу руського, та домагатися, щоби наші постуляти політичні, економічні і культурні трактувані були достойно і серіозно як постуляти народу, та щоб в кождій справі загально-краєвій голос наш справедливо був розважений і узгляднений, і щ о б н e p і ш а л о c ь без нас а проти нас, — щоб тут положено кінець системови: уважати нас народом другорядним, — та з сього становищя не уступимо ні на крок. A колн на сім становищі стрінемо ся з неохотою і протиділаннєм сеї Палати, то не нашою буде виною, що тоді супротн безхосенности нашої участи в Соймі, принево; ' " ' ia голосом суспільности і по

тим сильншше п о з а н и м

станути в обороні наших прав, аконсеквен- ції з сього витягне вже сам нарід руський!..

O т c я з а я в а п. O л e с н и ц ь к о г о є одним з найбільше достойних виступів наших посольських представництв, що заповів послідовну боротьбу за здійсненнє наших прав.

B сій соймовій триднівці поставив п. O л e c н и ц ь- к и й внесок про заложеннє руського університету у Львові, та інтерпеляцію в справі надужить виборчих. П. Б a p в і н с ь к и й поставив внесок про заложеннє руської гімназії в Станиславові, та пп. M о г и л ь - H И Ц Ь K И Й І K O p о л ь промовляли при буджетовій провізорії. Вони оба виказували причини, що викликали заяву руських послів. Перший з них п. Могиль- ницький доказав, що лєґенда польська _явільні з вільними, рівні з рівними", — пусті слова! Сим сповнились слова його батька о. Антона Могильницького... Другий з них п. Король нагадав про побої польських дітей німецькими· учителями в Познаньщині та сказав, що нас іще більше болить серце, коли дізнаєм кривди від брата, від народу польського...

По ухваленню буджетової провізорії відрочено наради Сойму, бо президент міністрів д-р Кербер знова навязав переговори чесько-німецькі та Рада державна мала зібратись на 4. лютого 1902, а тим- часом радила комісія буджетова Палати послів. Тут промовляв п. Романчук в справах: галицьких виборів, поділу Галичини, утворення руської секції Ради Шкільної краєвої у Львові, як також заложення руського університету у Львові, та голосував проти цілого буджету державного.⁷⁰)

20.