Галицькі дні в Палаті послів.

B новім парляменті приступлено до нарад і зараз- зачалисьвідбувати: галицькі дні,—значитьпідне- сеио тяжкі закиди проти самоволі галицьких урядів,— безпощадно критикуючи намісника графа Потоцкого.

Перша нагода до демонстраційного виступу иаших послів прийшла при виборі п. C т a p ж и н ь c к о г o^

другим віцепрезидентом Палати послів. Проти його вибору заложив п. P о м а н ч у к п p о т e c т, покли- куючись на те, що він все виступав проти оправданих домагань наших, і тому наші посли не мають довіря до його безсторонности. A коли проте, п. Стар- жиньского вибрала Палата послів більшістю голосів другим віцепрезидентом, то ваші посли не допустили його, щоб він подякував за вибір, вибухаючи без- проривним криком: ганьба! проч!.. Сей перший конфлікт залагоджено в той спосіб, що п. Старжиньскі зобовязав ся ие президувати в часі промов наших послів...

Відтак предложило правительство, як звичайно, б у д ж e т о в у п p о в і з о p і ю та при сій нагоді президент міністрів барон Бек виголосив програмову промову, в дні 27. червня 1907. p. B сій промові заповів він нову соціяльну політику в користь широких мас народу, та заявив, що політика заможних кляс мусить набрати змісту, який бувби тіснійше звязаний з добром народних мас. Ta як підчеркнув він, що соціяльна демократія вийшла на денне світло пар- лямеитарної рівиости, — то соціяльно-демократичні посли зачали переривати його промову кличами, що він не хотів би тут бачити соціял-демократів... Ha се відмітив з місця президент міністрів барон Бек, що він як раз видить їх радше в Палаті, чим поза Палатою, коли мечуть каміннєм у вікна парляменту. Тоді в одну мить успокоїлись соціяльно-демократичні. посли та на моїх очах успокоював їх розважний провідник д-р Віктор Адлер, щоби не робили дурниць... Я розпізнав в тім моменті незвичайну притомність ума і політичну зручиість барона Бека та розвагу голови союза австрійських соціял-демократів д-ра Віктора Адлера.

A далі прийшли н а г л і в н e c e н н я. Ґ e c м а н (христіянський-соціял) і товариші поставили спільне нагле внесенне в справі трівкої санації краевих фі-

Іеторія політ, думки 29 нансів. Сю нагоду вихіснував д-р P e н н e p (соціял- демократ) і поставив додаткове нагле внесенне, щоби правительствоприготовило для соймів: реформу виборчого права на засадах: загального, рівного, безпосередного і тайного голосування, бо як держава має дати гроші краям, то вона мусить знати: в чиї руки підуть ті гроші. Ha се заявив міністер вну- трішнихсправ Бінерт, що правительство негодить ся на таке ставленнє справи, а годить ся тільки на те, щоби досі виключеним від виборчого права признати в і д п о в і д н и й в п л и в н a c к л а д c о й м у, — бо що иншого є загальний державний парлямент, а що инше — сойми! Отся неожидана заява правительства сподобалась краєвим автономістам, але за те прикро вразила поступові партії, зокрема наших послів і соціял демократів. Ha салі зчинив ся крик протестів, так що'міністер Бінерт зачав ся трясти і ледвн відчитав до кінця коротку заяву.

Тут виявилось, що правительство зробило експеримент з загальним виборчим правом до парляменту, але не хотіло пускати соймів краєвих на бистру воду і хотіло мати давні куріяльні (станові) сойми. Ta коли правительство і автономістн станули проти, то відносний наглий знесок не міг вдержатись.

Зараз за сим пішов наглий внесок про покараннє трьох скарбових урядовців у Відні з а в и б о p ч у а г і т а ц і ю. При сім внесенню промовив п. Б у д з и - н о в c ь к н й і без пардону представив, як у нас трактуєсь урядовців руської народности, котрих без найменшої прнчинн внкидаєсь на Мазури: за Сян з P у c и н а м и I

Відтак прийшло наше нагляче внесеннє в справі галицьких надужить виборчих і крівавих виборів в ґоруцьку, яке заступали і промовляли пп.

Дізнавшись про розвязаннє другої Думи в Росії, вислали наші посли з парляменту віденського: п p и - в і т для б. послів першої і другої Думи, що між точки своєї програми вставили автономію України,— та висказали їм бажаннє, щоби наспів чнм скорше

час, коли український нарід зможе конституційного дорогою добивати ся своїх прав...^[66]')

У відповідь на сей привіт з 4, липня 1907. p. обізвав ся до нас I л л я Ш p а г з Чернигівщини, що був душею першої української парляментарної громади, та переказав нам щирий п p и в і т з У кр аїн и...

Ta наші наглі внесеиня проти виборчих надужнть в Галичині не одержали вимаганої більшости в Палаті послів, наслідом чого наші українські посли ca- мочипно, під проводом п. B а с и л ь к а, заложили протест відспіваннєм національних гимнів: „Ще не вмерла Україна" і „Не пора!“ — в парляменті. Занепокоєні міністри внйшли з салі нарад парляменту, ■а здивовані посли инших націй не знали, що мають робити. Ce був протест-спів поневоленої душі українського народу, котрого не зрозумів перший парля- мент загального голосування. Що „Коло Польське" не поперло наших наглих внесень, се було нам зрозуміле ; що п. Люеґер з великим клюбом христіян- сько-суспільним забув про нас, се мож було вияснитн, — але що брати Славяне: Чехи, Словінці і Хорвати нас опустили, се було для нас новим причннком до науки про славянофільство...

Колнж п. K p а м a p ж побивав ся за допущеннєм чеської мови та відтак за допущеннєм славянських мов до бесід, внесків і інтерпеляцій в парляменті, то я ось як відповів славянським послам в дні 19. лнпня 1907. p. в Палаті послів: „В останних часах наші товариші Чехи підняли голос в обороні язикових прав народів славянських в Раді державній, та за отсі їх змагання ми заступники руського народу заявляємо їм подяку. Але як маєсь на меті дійсну оборону інтересів народів славянських, то виявляєсь іще важнійше питаннє про охорону і попираннє роз- вою сих народів — ділами! Нам не поможуть гарні слова про ідею славянства, колн в дійсности одні ґрупи славянські гуртують ся у ворожнй похід на знищеннє других слабших народів славянських. Змагаймо чинами нашими в життю публичнім до переведення в діло рівноправного розвою усіх народів славянських, а тоді сповнить ся правдива ідея сла- вянства, та тоді вольний русько-український народ подасть руку живому славянству!..“

9.