Делєґаційие приннттє у цісаря.
Наступаючого дня 11. грудня 1913. p. був я на делєґаційнім приняттю у ц і c a p я. По обіді приступив цісар до мене і зачав зі мною розмову про наші переговори в справі соймової виборчої реформи, а я сказав цісареви, що н а ш і п e p e г о в о p и c т о я т ь н e д о б p e, бо польська стороиа зломила заключений компроміс і заперечує нашому народови мінімальні ного домагання.
Тоді запитав ся мене цісар: „А чо- муж робите таку прикру для мене демонстрацію в парляменті? Виж знаєте, що я є за сим, щоби ваш нарід одержав належні йому права"... Ha те я зараз відповів, що наша демонстрація в парляменті не була вимірена ані навіть нодумана проти особи цісаря, — а була внразом обурення і розпуки нашої репрезентації супротн ворожого становища Поляків і пассивности правительства. Над сею відповідею застановив ся цісар і далі промовив до мене: „Я знаю, що ви там маєте у своїм Клюбі людей острійшого тону, — але прошу вас старайте ся не допускати до таких прилюдних виступів"... До сього я негайно доповів цісареви, що у відношенню до Поляків всі ми є од- накої думки, бо нам годі витримати... Цісар заскочений сим висказом відозвав ся: „Преці моє правительство тут посередничить і робить старанно для вашого добра". Знова підхоплюючи цісарські слова сказав я, що цісарське правительство посередничить, але Поляки сього не слухають і тому булоб для нас дуже пожадане, як би Поляки почули слово цісаря за нами.Цісар випрямив ся і сказав мені до очей: „Як же? Вони знають мою волю, що я хочу вам признати справедливі праваГ... „То слухняно прошу, щоби Цісарське Величество зволили пригадати Полякам свою волю"... сказав я. Цісар призадумав ся і відповів: „Ви так думаєте... Я розважу, та я переконаний, що се діло довершить ся!“...
Другого дня, 12. ірудня 1913. p. прийшов я до· голосу на повнім засіданню а в c т p і й c ь к о ї д e л є- ґ а ц і ї, в дебаті над звітом міністра закордонних справ.
B моїй промові сказав я, що дійсною причиною неповодження закордонної політики Австрії є її вну- трішна політика, бо Австрія не забезпечила всім своїм народам свободи розвою: Хорватів дала під Угорщину;, відіпхнула полудневих Славян а Українців на Угорщині видала на ласку Мадярів, і звідсі такі успіхи робить російська пропаганда на Угорщині. Далі підніс я, що відносини міждержавні Австрії до Росії не є вдоволяючі, та що головна точка критична закордонної політики лежить тепер не на полудні в Альбанії, але на c x о д і в Г а л и ч и н і, з в і д к и г p о з и т ь н e б e з п e к а в і й н и. Відтак вказав я на місію нового російського амбасадора Ш e б e к а, щоби попи- рати руссофільську аґітацію в Галичині; на жалі російського міністра K о к о в ц e в а про переслідування Росіян в Галичині, хоча їх тут нема, та усгановлен- нє волинського a p x и є p e я A н т о н і я головою православноїцеркви вГаличині... Вкінцісказав я,що- провідною думкою австрійської політики повинен бути не страх перед війною з Росією, але напрям вдоволення народів у внутрі держави, а сього як раз нема на области найбільше висуненій на схід, де український нарід боре ся проти геґемонїї Поляків. Супроти таких відносин заходить потреба заступити автономію країв а в т о н о м і є ю н a p о д і в, яку заповіла престольна бесіда в 1907. p., а тоді Австрія придбає собі сильну підставу проти ворога.15?).155) Thronrede Seiner k. und k, ApostoHschen Majestat des Kaisers Franz joseph I, gehalten bei der feierlichen Eroffnung .des. Reiclisrates ain 19. Juni 1907, XVJI1. Session.
Делєґат граф П і н і н ь c к і полемізуючи зі мною заявив в делєі'ації, що руссофільська агітація в Галичині є справді небезпечна та що в дійсности се e неправдиве, начеби в Галичині істнували P о c і я я e в національнім значінню сього слова, але з другого боку станув він в обороні Поляків і виказував, що непорозуміння викликує українська сторона, — при чім сказав він, що останні голосні сцени, противні ідеї парляментаризму, не становлять доброї прелюдії до мира...
Опісля промовляв в австрійській делєґації п. B a- c и л ь к о та заявив, що будучність Австрії спиратись може на г a p м о н і й н і м c о ю з і н а ц і й; що заслуга вдержання мира належить ся цісарєви, а заслуги міністра війни видно по тих міліярдах, які видано... Він заявив ся також за скріпленнєм потрійного міждержавного союза, і за приверненнєм приязних відносин до Румунії. Вкінці сказав він, що Австрія тільки через свою внутрішну політику на східних границях, відбере Росії ґрунт до її надій і агітації в Австрії... [109]
89.
Еще по теме Делєґаційие приннттє у цісаря.:
- Абдикація цісаря Фердинанда і дальші події.
- „Головна Руська Рада“ у цісаря Фердинанда.
- Моя авдіенція у цісаря Франц Иосифа, в дні 26. марта 1914. p.
- Розвязавнє Сойму державного, 7. марта 1849.
- Поляки домагають ся голови міністра Гайнольда.
- Розвязаннє Сойму галицького, 1913. p.
- Нова Рада державна, 1901. p.
- Становище вижидаюче, 1891. р.ч
- Спільні делеґації в Будапешті з кінцем 1912. p.
- Бароя Еренталь міністром справ закордонних.
- Друга касаційна розправа проти Мнрослава Січинського.
- Похвала „Просвіти", 1880. p.
- Початок нашої національної орґанізації в Галичині.
- Д-р Витовд Коритовскі иамісииком Галичини, 1913. p.
- Спільні делеґації в Будапешті.
- Цісарське посланіє, 18. червня 1912. p.
- Депутації до Відня в справі реформи виборчої, 1906. p.