Становище вижидаюче, 1891. р.ч

Перед отвореннєм Ради державної, що наступило

9. квітня 1891, відбули наші нововибрані посли ва- раду у Львові, та вирішили утворити один клюб, a c у п p о т и п p а в и т e л ь c т в а з а н я т и c т а н o- в и ще в и ж и д a io ч e.

Престольна промова цісаря заповіла здійсненне рівноправности всіх народів держави. Але отсе була звичайна фраза, бо ані правительство графа Таффого ані сам цісар не думав по правді перевести рівноправність своїх народів. Прецінь в по- передних сесіях Ради державної були внески: г p а ф а

16*

B у p м б p а н д a, Ш a p ш м i д а і т о в a p и ш i в про уладженне відносин язикових і національних по думці артикулу 19. основного закона з p. 1867, та сею справою ані правительство ані цісар серіозно не занимались, — бо вони вже передше продали національні концесії упривілеєним народам і той гріх мусів при всякій нагоді карати Австрію.

Тому в Палаті послів Ради державної виринули думки про потребу реформи виборчої, щобн допустити до виборчого права маси населення і сим проломити пануваннє всемогучої бюрократії. Під сим кличем повставала австрійська c о ц і я л ь н а д e м o- кратія та пп. Пернерсторфер і Тідьшер піднесли вже в p. 1891, домаганнє запровадження загального, рівного і безпосередного права виборчого. За сим домаганнєм пішов також д-р Карло Люеґер, творець христіянсько-соціяльної партії. Нашено- ве представництво парляментарне заявлялось поки що за постепенним поширюваннєм виборчого права...

Ta правительство графа Таффого не вийшло по- бідно з виборчої кампанії і не маючи безпечної біль- шости, мусіло шукати помочі у німецьких лібералів.

B такім положенню увійшло наше нове представництво до австрійського парляменту, в числі 7-мсх супроти 56-ти Поляків.

A наша орґанізація в краю мала безпроривно вести роботу між народом, у внутрі, значить у себе дома.

До нашої преси прийшов новий товариш: урядовий орґан „Н a p о д н а Ч a c о п и c ь“, як видимий знак нової ери, та зачав був по думці своїх патронів піднимати голову до роблення політики, так що треба було собі випросити всякі лекції політичні зпід „кавок“.

Наші посли до Ради Державної зібравшись у Відні проголосили в дні 1. червня 1891. p. програму репрезентації руського народу в Раді державній „Р у c ь - к и й K л ю б“, в котрій заявили, що будуть заступати

права і інтереси руського народу для його національного, політичного, культурного і економічного роз- вою як окремішної індивідуальности.

B адресовій комісії Палати послів поставив л. P о м а н ч у к запит, чи правительство є готове в дорозі адміністраційній перевести рівноуправненнє Русинів. Ha сей запит відповів президент міністрів граф Таффе, що бажання Русинів будуть узгляднені. Відтак в буджетовій комісії поставив п. Po- манчук резолюцію про заложенне нової руської ґімна- зії, але по запевненнях Поляків, що вони в Соймі ухвалять заложенне руської ґімназії, - в і д c т у п и в в і н в і д c в о г о в н e c к у.

B дні 19. червня 1891, виголосив п. Романчук в Палаті послів довшу промову політичну, в котрій виказав, що австрійські мужі державні і правительства не мають зрозуміння для руської справи, а м и ж д e м о н а в і д п о в і д н і м і p и п p а в и т e л ь- ства. По нім промовив п.Барвінський та домагав ■ся активування руських катедр правничих і заложення катедри руської історії на львівськім університеті, одної руської ґімназії і учительської семинарії як також покликання руського висшого урядника до міністерства просвіти. A п. П о д л я ш e ц ь к и й підніс у своїй промові домагання Русинів на области судівництва, як також установлення руського референта в міністерстві справедливости. Також п. K. T e- л и ш e в с ь к и й представив домаганнн нашого народу при дебаті над міністерством оборони краевої і над міністерством скарбу. Ta загалом тодішна діяльність наших послів парляментарних була згідлива і старанна.

У вересні p. 1891. відбуло ся в Стрию перше в і ч e j,p у с ь к и X ж e н щ и н‘‘ з Галичини і Буковини, заходами пп.

Колиж в парлямеитізачаларадити комісія для реформи виборчої з кінцем р.1891,тойунас

в краю розпочалась аі'ітація за заведеннєм безпосе- редних виборів до Сойму i до Ради державної. Сн> акцію підняли насамперед: Підгірська Рада в Стрию під проводом д-ра Евгена Олесницького і Народна Рада в Турці під проводом п.К. Тели- шев c ь кого...

Ta думка залагодження міжпартійної боротьби зачала знова виринати, а підніс її п. K. Телишевськнй

на окружнім вічу в Турці, що зажадало скликання зїзду мужів довіря зі в с і X п a p т і й і п о є д н а н н я. Таким чнном почав витворюватись п о л і т и ч н и й хаос з кінцем p. 1891, бо одні напирали на п. Po- манчука, щоби перейшов до опозиції протн правительства і заключив міжпартійний компроміс до спільної боротьби, а другі наставали на те, щоби видержати на становищі вижидаючім і тим часом у внутрі скріплювати ся.

6.