Спільні делеґації в Будапешті з кінцем 1912. p.

Австрійська внутрішна політика стояла тоді під знаменем закордонних подій.Тому знова скликав цісар c п і л ь н і д e л e ґ а ц і ї на сесію до Будапешту. До сеї сесії увійшов я як одинокий представник українського народу в австрійській делеґації.

Міжнародна ситуація була незвичайно напружена, так що кождого моменту мОж було сподіватись воєнного конфлікту між Австрією а Росією. Треба було бути в делеґації дуже обережним і c о б і c а м о м у п p о д у м а т и о p і є н т а ц і ro супроти війни на Бал- кані. Я дійшов до голосу в комісії закордонних справ, в дні 8. падолиста 1912. p. та сказав там, що в Росії переслідуесь Українців за їх мнимі симпатїі до Австрії, а в Галичині і на Буковині ширить ся огірченнє між українським населеннем, бо австрійське правительство не додержує навіть таких приречень, як сповненнє нашого головного культурного домагання: заложення українського університету. Отсе виказує нам, що пануюча в державі політична система з p а - жуе собі власні народи, котрі помагали її в часах тяжкої небезпеки. Звідсі виходить зневіра народів і сьому треба приписати руссофільські махінації в Галичині. Ta в закордонній політиці також не добре дієсь, сказав я, бо Росія знае нині, що Ф p а н ц і я і A н ґ л і я c т а н у т ь п о ї ї c т о p о н і, а мож сумнівати ся, чи інтереси Австрії — найдуть попертя Німеччини і I т а л і ї... Ми є в засаді за тридержавним союзом, але треба, щоб він був дійсним союзом. Український нарід c и м п а т и з у є з боротьбою балканських народів за свободу, ауважає австрійську закордоннуполітику ,,status quo“ на Балкані невідповідною, бо нам треба приязних відносин з балканськими державами.

Я відчував, що мені удав ся перший мій виступ в делєґації і в тих тяжких обставинах, та про се я переконав ся опісля, коли наш Український Клюб парляментарний постановив в закордонній політиці придержувати ся напряму, який я зазначив в делп- ґації¹³⁹).

Рівночасно, бо тогож самого дня, промовляв п. O к у н e в с ь к и й в буджетовій комісії у Відні, та вказав на сумну прояву, що австрійське правительство робить перепони розвоєви своїх народів і тому не треба дивувати ся, як українські посли знова перейдуть до обструкції.¹⁴⁰)

Під той час важкої закордонної крізи відбуло ся замкненне „У к p а ї н с ь к о г о K л ю б у“ в K и ї в і та українське життє находилось там під обухом переслідувань. У відповідь на те наступили протиросій-

139) Моє становище B делєґації звернуло ynary преси: німецької, француської і анґлійської. Зокрема, париський ,,Le Temps" помістив був статтю п. з. „Пересторога Австро-Угорщини", по- кл^куючись на мою промову

MO) Поляки видали тоді публікацію під німецького маскою: Unter uns — ohne Maske. Eine Antwort auf die Ruthenenfrage, von den Ruthenen selbstgegeben(?).Zusammengestellt von A. von Red- litz, Wien 1912.

ські демонстрації у Львові, а опісля російські демон- страціїпід редакціею „Ради“ і під австро-угорським конзулятом в Київі...

Тоді помер у Київі мистець української музики: M и к о л а Л и c e н к о. Ha його похорони поїхала Сула делеґація галицьких Українців: проф. Володимир Шухевич, о. Остап Нижанковський, проф. Філярет Колесса, д-р Мих. Волошин, д-р Ст. Людкевич і Bo- лод. Бандрівський.

Ta вернім до нарад спільних делєґацій в Будапешті. По комісійних нарадах приступлено до пленарних засідань а в c т p і й c ь к о ї д e л є ґ а ц і ї і там я промовляв в дні 16.

Моє становище в делєґацїї було в сій порі для правительства неприємливе і тому, — щоби злагодити иашу опозицію, президент міністрів граф Ііітірк на делєґаційнім приняттго представив мене цісарегзи в дні 20. падолиста 1912. p., та цісар розпочав зі мною розмову, що звернуло було увагу инших членів делєґації а найбільше Поляків. Цісар сказав до мене привітливо: B Галичині маєте тепер полагодити в а ж н у п p о б л є м у національного помирення обох народів. Ha се я відповів: Так є, — маємо два важні домагання — наш університет і соймов'у виборчу реформу. Цісар навязуючи до моїх слів ~r зараз сказав : Реформа виборча до галицького Сойму є духіе важна, бо нам залежить на мирнім співжиттю обох народів. Ta як укладають ся відносини в краю? Ha ■сей запит цісаря я заявив, що цісарське „посланіе** .до нас зробило дуже корисне вражіннє в настрою нашого населення супроти руссофільських махінацій...

При кінці цісарського приняття в королівськім замку в Будапешті звернув ся до мене президент міністрів граф Штірк і посгштав, чи я вдоволений з цісарських слів. Ta коли почув моє вдоволеннє сказав до мене: Бачите, що ми своє робимо і цісаря згідно з правдою інформуємо на вашу користь.

Своїми словами дав цісар до пізнаиня, що він розуміє як слід становище нашого заступництва і неможливе положеннє наїпого народу в Галичині, та що правительство мае виступити активнійше...

B дні 29. падолиста 1912. p. вручив президент міністрів граф LLI т і p к президії Українського Парля- мрнтарного Союза новий нроєкт цісарського відруч- ного письма в справі університетській, та на підставі сього проекту відбувались опісля нові конференції. У Львові відбулась вдні 1. грудня 1912. p. спільна конференція польсько-українська в справі сой- мової реформи виборчої, та польська сторона ніби: проявляла тенденцію до угоди, але опісля роздумалась і наради відложено¹⁴²).

61.