„Головна Руська Рада“ у цісаря Фердинанда.

„Головна Руська Рада“ у Львові не вдоволялась тнм, що досі зробила ані не здала всеї справи на депутованнх, але сама докладала заходів, щоби для нашого народу здобути належне йому правно-держав- ие становище в Австрії.

Вона вислала депутацію до цісаря Фердинанда, що пробував тоді в Оломунці. До сеї депутації були прнзначені:о.Мих.Куземський, і Іван Бориси- кевич, як також о. Гp игорі й Шаіикевич, о. Іван Ломницький, о. Григорій Левицький, Васнль Гармацій і Андрій Дзіваковський.

Депутація представила ся цісареви в дні 6. п а д o- л и c т а 18 4 8. p. та предложнла йому адресу, в котрій поставлені були отсі домагання:

”) Іван Франко. B наймах у сусідів, I. Львів, 1914, стор. 177: Задушні дні у Львові.

1. поділу Галичини на руську (українську) .i польську провінцію;

2. допущення національної руської ґвардії;

3. впровадження руської мови в школах і всіх урядах руської (української) Галичини;

4. скасування двірських мандаторів і установлення на їх місце цісарських (державних! урядників;

5. установлення комісії для розсліду спорів за ґрунти і ліси між панами (дворами) і громадами;

6. перенесення урядників, неприхильних нашому народови: та —

7. зрівиання всіх прав нашого грецько-католицького духовенства з духовенством латинським.

Цісар Фердинанд відповів депутації, що отсі домагання возьме собі до серця та прикаже міністерству розслідити сі справи і по змозі сповнити бажання²⁰).

Отся адреса до австрійського монарха має своє значіннє. Вона засвідчує, що політична думка у то- дішних провідників дійшла була до п p о г p а м о в о г о устійнення національних домагань, — що представляють собою визвольні змагання нації: своя національна територія, національна оборона, українізація школи і урядів, правильна адміністрація, вирі- шеннє економічної долі селян-хліборобів (земельна справа) та рівноправність обрядів реліґійних...

Польські патріоти демаґоґи, як K a c п e p Ц є н- ґ л є в і ч і Я н Д о б ж а н ь c к і голосили, що „Головна Руська Рада“ представляє тільки одну клерикальну фракцію, а не цілий наш нарід, і отся лєґенда перейшла до уст деяких наших істориків, — зовсім фальшиво, бо хоча провідниками нашого народу були тоді в ^переважній части духовники, то їх політика була не кастова клерикальна, — але в дійсности національна і українська...

^г°) Пр. пор. „Зоря Галицка" ч. 27. a p. 1848.

13.