Контроль кредитних операцій

На певному етапі функціонування підприємства в системі ринкових відносин може виникнути потреба в залученні позикових оборотних коштів. Причиною залучення додаткових коштів може бути, наприклад, бажання керівництва розширювати виробництво з метою збільшення обсягів продаж.

Контроль кредитних операцій представлений широким списком суб’єктів, які його виконують. Одним з найбільш зацікавлених у процесі контролю суб’єктів є установа банку, що надала господарюючому суб’єктові в борг певну суму грошей. Адміністрація банку, як правило, стежить за дотриманням строків погашення кредиту й сплати відсотків по ньому, контролює цільове використання коштів. Перед видачею позички банківський контроль спрямований на здійснення аналітичної оцінки мірі кредитоспроможності позичальника. Ця процедура впливає на прийняття керівництвом банку рішення про видачу позики.

Для підприємства, що одержало позичку в банку, надзвичайно важливо виконати попередню оцінку ефективності використання позикових коштів, результати якої характеризують доцільність їхнього залучення.

Поточний контроль операцій з одержання й використання кредитів банку дозволяє перевірити законність їхнього здійснення, а також забезпечити дотримання строків повернення коштів позикодавцеві й сплати належної винагороди.

Якщо при одержанні підприємством банківського кредиту гарантом виступає третя сторона, то вона автоматично стає суб’єктом контролю кредитних операцій, здійснених одержувачем. Бажання гаранта контролювати використання позичальником притягнутих коштів пояснюється тим, що він ризикує власними активами у випадку нездатності позикоодержувача вчасно й повно погасити наявну заборгованість перед банком. Відзначимо, що ризик третьої сторони завжди виправдується можливістю компенсувати відволікання власних коштів знеціненими активами неплатоспроможного позичальника.

При наявності в підприємства вищого органу управління воно зобов’язане погодити з ним доцільність одержання банківських кредитів і постійно звітувати про поточне, а потім і остаточне використанні позикових коштів. Вищестояща організація може проявляти ініціативу в проведенні тематичної перевірки, предметом якої відповідно є кредитні операції.

Завершимо перелік суб’єктів контролю кредитних операцій органами державного контролю. їхнє першочергове завдання - перевірити законність одержання й витрати позикових коштів, процедуру їхнього відшкодування.

Отже, послідовність і склад контрольних дій залежать від суб’єкта, що виконує перевірку, і завдань, які стоять перед ним. Нижче будуть розглянуті найважливіші питання контролю кредитних операцій незалежно від організації, що перевіряється. Основними напрямами пропонованої тематичної перевірки є вивчення законності й доцільності одержання позикових коштів у банку, а також ефективність їхнього використання.

Перевірка доцільності одержання кредиту полягає у вивченні документації, що містить розрахунок економічної вигоди від залучення позикових коштів. Джерелом контролю є бізнес-план з реалізації планованого проекту. Перевіряючий зіставляє планові кошториси витрат і прогноз передбачуваного виторгу.

Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою аналітичну процедуру. Контрольні дії полягають у розрахунку відносних показників, які характеризують фінансову стабільність, платоспроможність та інші критерії оцінки. Кожний з показників має оптимальне значення. Отримані розрахунками фактичні показники кредитоспроможності порівнюють із їхнім оптимальним діапазоном і роблять висновки про потенційну можливість одержання підприємством кредиту. Найчастіше виконання аналітичних контрольних процедур проводиться з використанням прикладних програм, принцип роботи яких полягає в обробленні введених даних бухгалтерської звітності підприємства. Після цього програма самостійно розраховує всі коефіцієнти, що вимагаються, і видає їхні граничні значення.

Належне оформлення операцій з одержання позикових коштів контролюється окремо. На цьому етапі перевіряється наявність кредитного договору між банком і підприємством. Обов’язково проводиться формальна перевірка укладеного договору з метою підтвердження його юридичної чинності. Взаємна перевірка строків і суми надання кредиту в договорі й виписці банку сприяє з’ясуванню своєчасності видачі відповідних коштів підприємству. Перед підписанням кредитного договору підприємство повинне подати в банк заяву, копію статутного документа, бухгалтерську звітність та іншу документацію, яку потребує банк. Вагомим фактором у наданні позики вважається наявність довгострокових договорів з партнерами по операціях, на здійснення яких залучаються додаткові кошти.

Наступне питання контролю кредитних операцій - перевірка цільового використання позикових коштів. У цьому випадку ревізори розглядають дотримання витрати кредиту відповідно до цілей, зазначених у кредитному договорі. Ревізор розглядає зміст вчинених операцій за підтверджую- чимиїх первинними документами. Одночасно узгоджують напрям й обсяги витрат із плановими показниками кошторисної документації. Звертається увага на наявність значних розбіжностей між фактичними й плановими витратами за окремими статтями кошторису. Така стаття, як оплата праці, впотребує від контролерів проведення вибіркової перевірки реального виконання обсягу робіт і відпрацьованого часу (акти про виконання робіт, наряди, рапорти, табелі).

Перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку кредитних операцій містить у собі кілька питань. По-перше, перевіряється повнота й своєчасність відбиття в обліку зарахування позички на рахунки підприємства. Для цього перевіряються кредитний договір, виписки банку, журнали

№1, №2 і відомість №1.2. По-друге, контролюється облік сум коштів, перерахованих з відповідного рахунку в рамках цільового використання кредиту. По-третє, на особливу увагу заслуговують операції з погашення заборгованості установі банку-кредитора й сплати належних відсотків. При цьому постійно перевіряється коректність складання бухгалтерських записів по рахунках №50 “Довгострокові позики” й №60 “Короткострокові позики”, які констатують факти одержання й погашення кредиту, а також по рахунках витрат, на які накладається сплата відсотків по ньому.

Ефективність використання позикових оборотних коштів не можна характеризувати однозначно. Насамперед перевіряючий повинен визначити, чи досягло підприємство цілей, на які була отримана позика. Потім потрібно проконтролювати своєчасність повернення отриманої позики й виплати відсотків, що вже говорить про вдале її використання. Для глибшого контролю ефективності використання банківського кредиту перевіряючі можуть зробити розрахунок певної групи відносних показників. Склад обраних коефіцієнтів буде залежати від суб’єкта контролю. Наприклад, може бути розрахований показник матеріалоємності продукції, щоб перевірити, наскільки знизилися матеріальні витрати на одиницю продукції після встановлення нового обладнання. Показник рентабельності продукції після використання кредиту однойменному показнику до залучення додаткових коштів. Якщо рівень рентабельності підвищився, то можна говорити про доцільне й ефективне використання кредиту.

2.9.