Контроль операцій по рахунках у банках

Відповідно до діючого законодавства, всі суб’єкти підприємницької діяльності, які мають розрахункові рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Крім розрахункового рахунку, для відособленого зберігання коштів підприємство може мати акредитиви, валютні, спеціальні позичкові й інші рахунки в банку.

Для забезпечення збереженості коштів основну частину розрахунків рекомендується проводити в безготівковій формі. Незважаючи на демократизацію розрахунків з використанням готівки, основну частину платіжного обороту більшості підприємств становить безготівкова форма розрахунків. Із цього випливає потреба в здійсненні постійного контролю над рухом грошових коштів на рахунках у банку. Поточний контроль банківських операцій виконується працівником операційного відділу банку, співробітником фінансової бухгалтерії, головним бухгалтером і директором підприємства. Функції наступного контролю покладені на вищестоящу організацію, служби державного контролю й ін. У ревізійній роботі, проведеній представниками державного контролю, переважають перевірки Національного банку України й обслуговуючих підприємств комерційних банків, податкової й контрольно-ревізійної служб України, Державного казначейства України.

Перевірка операцій, здійснених підприємством на рахунках у банку, виконується суцільним способом і насамперед спрямована на вивчення законності розглянутих операцій.

У процесі контролю ревізорам часто доводиться поєднуватим виконання декількох методичних прийомів. У такій ситуації найголовнішим вважається дотримання необхідної послідовності контрольних дій і повне усвідомлення перевіряючим цілей і завдань перевірки.

Отже, контроль операцій на рахунках у банку починається з вивчення розрахунково-платіжних документів. Суцільній перевірці піддаються виписки банку, платіжні доручення, чекові книжки (корінці) та інша підтверджуюча виконання операцій документація.

Прийом хронологічного контролю застосовується ревізорами для перевірки збереженості виписок банку на підприємстві. Для цього необхідно розмістити виписки банку в строго хронологічному порядку, тобто від першого числа місяця, що перевіряється, до останньої його дати. Потім звіряють вихідні і вхідні залишки в сусідніх (суміжних) виписках на предмет відповідності розглянутих сум. Відсутність розбіжностей свідчить про повну збережність і добру організацію обліку виписок банку в бухгалтерії підприємства. У зворотній ситуації, коли виявляється невідповідність залишків у суміжних виписках, ревізор зобов’язаний провести зустрічну перевірку виписок банку, щоб знайти повне пояснення виявленим фактам.

Найзручнішою ситуацією для вилучення посадовими особами підприємства окремих виписок банку є рівність дебетових і кредитових оборотів у періоді, за який вони складаються. У разі знищення такої виписки сусідніми стають попередня й наступна виписки. При цьому тотожність вхідного й вихідного залишків зберігається. Тому працівники ревізійного органу не повинні обмежуватися порівнянням залишків у суміжних виписках. На кожній виписці банку проставляється період часу, протягом якого здійснювалися операції по руху грошей на рахунку. Ревізорові необхідно перевірити, чи немає між сусідніми виписками розриву в часі.

Контроль виписок банку містить у собі також перевірку правильності визначення дебетових і кредитових оборотів. Ревізор самостійно розраховує підсумкові суми оборотів і порівнює їх з даними виписки банку. Додаючи кредитовий оборот до вхідного залишку й віднімаючи дебетовий оборот, контролер переконується в правильності виведення вихідного залишку. Розбіжності, що розкриваються в процесі перевірки, дають підставу зробити припущення про можливу підробку виписок банку посадовими особами підприємства. Підроблені документи вуалюють здійснення операції з незаконного відволікання коштів з обороту ревізованого об’єкта. З метою з’ясування розмірів і винуватців порушення проводиться зустрічна перевірка виписок банку.

Кожна операція на рахунках у банку відбувається на підставі певних платіжних документів, тому перевіряючий вивчає обґрунтованість відбиття у виписці окремих сум. Щоб бути впевненим у законності відбитих у виписці банку операцій, ревізор перевіряє наявність платіжних доручень та інших документів, на підставі яких проводиться зарахування грошей на рахунок і їхнє перерахування. Одночасно контролюється тотожність сум, зазначених у виписці, з величиною платежу в платіжному документі. Відсутність платіжних документів по одній або декількох сумах у виписці вважається ненормальною. Член ревізійної групи, що займається перевіркою операцій по рахунках у банку, повинен зажадати від працівника фінансової бухгалтерії (чи іншого працівника, на якого покладені обов’язки по обліку банківських операцій) додатка копії платіжної вимоги, завіреної в установі банку. У випадках, коли банк відмовляється завірити копію платіжного доручення через відсутність даних про відповідну операцію, можна припустити ймовірність підробки банківських документів. Необхідно без зволікання довести до відома слідчі органи.

Прикладені до виписки платіжні документи підтверджують тільки факт здійснення конкретних операцій. Наступним кроком перевірки обґрунтованості операцій по рахунках у банку є взаємний контроль документів по операціях, які були підставою здійснення безготівкових розрахунків (наприклад, придбання матеріальних цінностей). Насамперед, з метою підтвердження необхідності виконання розрахунків у безготівковій формі, розглядається договірна документація про наміри сторін вступити в ділові відносини на певних умовах. Тут проводиться ретельне вивчення умов договору й порівняння з даними платіжних документів, у яких повинне спостерігатися їх (умов) дотримання в частині строків і повноти оплати.

На даному етапі контролю виконується перевірка “безтоварних” операцій.

Спочатку, щоб переконатися в обґрунтованості оприбуткування оплачених матеріалів, ревізор перевіряє наявність відповідних договірних і супровідних документів. Крок перший допускає порівняння зазначених у них сум з величиною перерахованої суми в “платіжці” (або виписці банку). Одночасно про-

Рис. 5. Послідовність контролю безтоварних операцій

водиться контроль тотожності такого реквізиту, як найменування підприємства постачальника в договорі, супровідному документі й платіжному дорученні. Потім перевіряють, чи вчасно оформлені прибуткові ордери й чи повністю відбита кількість цінностей, що надійшли. На другому етапі здійснюється контроль прибуткових ордерів і карток складського обліку матеріалів, що спрямований на перевірку повноти відображення кількості цінностей, що надійшли на склад. Якщо затрата зазначених матеріалів здійснювалася зі складу до початку ревізії, потрібно перевірити правильність визначення залишку в картці складського обліку шляхом взаємного контролю з лімітно-заборними картами або іншими видатковими документами, а також за допомогою арифметичних підрахунків. Якщо поставка матеріалів зроблена незадовго до початку ревізії, перевіряючі можуть ухвалити рішення щодо контролю фактичної наявності оприбуткованих матеріалів. У процесі інвентаризації враховуються залишки матеріалів даного виду до надходження чергової партії й операції по їхній поточній витраті. Аналогічно перевіряються “безтоварні” операції при зарахуванні грошей на розрахунковий рахунок. Тільки в цьому випадку контролюються документи на відпуск готової продукції зі складу (надання послуг клієнтам).

Необґрунтовані операції на рахунках у банку ретельно приховуються оформленням фіктивних документів, тому якість контролю значно підвищується зустрічною перевіркою.

Наведена нижче послідовність контрольних дій являє собою певний орієнтир для ревізійних працівників. В остаточному підсумку, кожний ревізор приймає самостійне рішення про набір спеціальних прийомів контролю й глибині перевірки. По-перше, це залежить від індивідуальних якостей працівника контрольно-ревізійного органу. По-друге, велике значення мають проміжні результати контролю. Відсутність розбіжностей дає можливість припинити перевірку після завершення запланованого обсягу роботи. Зворотна ситуація потребує продовження контрольних дій для з’ясування причин, розмірів і винуватців порушень.

Важливою ланкою розглянутого напряму роботи ревізійної бригади вважається перевірка даних бухгалтерського обліку про рух і залишки грошей на розрахунковому рахунку.

Метод взаємної перевірки дає можливість перевіряючим ознайомитися з процедурою формування журналу-ордера №1 (по рахунку №31) і відомості №1.2, які зіставляються з виписками банку й платіжних документів. У ході порядкової перевірки сум в журналі-ордері №1 і відомості №1.2 досліджується повнота й своєчасність відображення операцій по розрахунковому рахунку на конкретну дату. Якщо кількість операцій за один день незначна і в рядку наводяться дані за 2-5 днів, ревізорові необхідно переконатися в тому, що всі враховані суми стосуються розрахунків, зроблених у зазначеному періоді часу. Варто враховувати, що протягом дня, якому відповідає певна виписка банку, можуть відбуватися однорідні операції.

Наприклад, перерахування грошей постачальникові будівельних матеріалів і партнерові, що поставив пально-мастильні матеріали. Тобто за відповідний день у журналі №1 у колонці відповідного дебету рахунку №63 “Розрахунки з постачальниками й підрядниками” повинна стояти підсумкова сума перерахування обом постачальникам.

Використовуючи дані відомості №1.2, ревізор розрахунковим шляхом перевіряє правильність визначення залишку грошей на розрахунковому рахунку на кінець місяця. Додатково необхідно виконати порівняння отриманого залишку з даними про залишок на кінець місяця у виписці банку.

Контроль операцій по рахунках у банку спрямований на вивчення розрахунків як у національній, так і в іноземній валюті. При здійсненні безготівкових операцій в іноземній валюті посадові особи підприємства зобов’язані дотримувати цілого ряду вимог. Рух грошових коштів на валютному рахунку детально вивчається перевіряючими на предмет законності розглянутих операцій. Для забезпечення ефективного контролю над здійсненням операцій в іноземній валюті в органах Державної податкової адміністрації створено спеціалізований підрозділ - відділ валютного контролю.

Передусім, перевіряється наявність ліцензій на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, які є одним з основних критеріїв законності операцій. Паралельно необхідно перевірити належне оформлення документації з відкриття валютного рахунку в установі обслуговуючого банку.

Співробітники контролюючого органа досліджують договори з іноземними партнерами, які є підставою для одержання дозволу на купівлю підприємством необхідного обсягу іноземної валюти.

Обґрунтованість руху грошових коштів на валютному рахунку перевіряється також шляхом контролю вантажних митних декларацій. Споконвічно перевіряється їхня наявність. У рамках взаємної перевірки зіставляється сума платежу, зазначена у вантажній митній декларації й банківській документації.

У цей час можлива 100% передоплата як у ВКВ, так і в валюті, що не належить до першої групи класифікатора (наприклад, російські рублі). Якщо ж держава встановлює обмеження на попередню оплату (раніше, наприклад, у ВКВ - 20%), то дозвіл на повне перерахування валютних коштів може бути отриманий тільки при наявності оцінки митниці про прибуття на територію України цінностей, які підлягають оплаті.

Перевірка операцій, здійснених на валютному рахунку, проводиться суцільним способом і в цілому аналогічна контролю руху грошових коштів на розрахунковому рахунку. Незважаючи на видиму аналогію, ревізори повинні враховувати специфіку безготівкових розрахунків в іноземній валюті. Так що перевіряючі вивчають дотримання нормативу обов’язкового продажу валютного виторгу, що надійшов, за курсом Національного банку України.

Ревізори перевіряють правильність ведення бухгалтерського обліку безготівкової іноземної валюти. Розглядається відбиття відповідних операцій в обліковій документації одночасно в іноземній і національній валюті України. У цей час зміна курсу Національного банку повинна враховуватися бухгалтерією на дату балансу. Винятком є статті немонетарних активів (основні кошти, матеріали), які враховуються за первісною (історичною) вартістю. Ці статті враховуються за курсом, що мав місце в момент здійснення операції.

Ревізор перевіряє правильність визначення сум курсових різниць. У той же час контролюється коректність бухгалтерських записів, що фіксують факт виникнення курсової різниці. Така перевірка дає можливість працівникам контролюючого органу переконатись у вірогідності даних про позитивні або негативні курсові різниці.

При відбитті курсових різниць у відповідних випадках використовуються такі рахунки (субрахунку): №714 “Доход від операційної курсової різниці”, №744 “Доход від неопераційної курсової різниці”, 84 “Інші операційні витрати”, №85 “Інші витрати”, №945 “Втрати від операційної курсової різниці”, №974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”.

Пильна увага ревізорів, яка приділяється курсовим різницям, пояснюється не тільки строгою процедурою державного валютного контролю. Другою причиною є обов’язкове включення суми курсової різниці, що утворилася, як позитивної, так і негативної, у розрахунок оподатковуваної маси при визначенні податку на прибуток.

Перевірка операцій на валютному рахунку потребує від перевіряючого виконання великого обсягу підготовчих робіт, які передують самій перевірці. На етапі підготовки детально проробляється спеціалізована нормативна база, аналізуються результати попередніх перевірок, запитується необхідна інформація в установі банку, що обслуговує підприємство.

Якщо підприємство використовує акредитивну форму розрахунків, ревізори повинні перевіряти дані операції відокремлено. У процесі контролю з’ясовується, за рахунок яких коштів був виставлений акредитив (відволікання коштів з розрахункового рахунку або за рахунок позички банку) і доцільність відкриття даного рахунку. Законність здійснення операцій у рамках акредитивної форми розрахунків перевіряється взаємним контролем виписок банку, платіжних документів, договорів, первинної документації і в цілому аналогічним контролем операцій на розрахунковому рахунку. Правильність кореспонденції рахунків при використанні акредитивів є одним з основних питань перевірки, тому що некоректні записи спотворюють бухгалтерські й звітні дані.

Здійснення розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок перевіряється з метою визначення обґрунтованості й доцільності використання цієї форми розрахунків. По-перше, перевіряючий повинен переконатися в неможливості здійснення платежу з розрахункового рахунку. Подруге, підприємство не повинне допускати використання чекової книжки на оплату послуг транспортних організацій, особистих витрат його співробітників. Окремо перевіряється правильність визначення залишку ліміту по чековій книжці, що вказується в корінці чека після здійснення чергової операції.

2.5.