Практика доступу до прдвосуддя щодо охорони ДОВКІЛЛЯ ЗА ДОПОМОГОЮ Інституту УПОВНОВАЖЕНОГО BP України з прав ЛЮДИНИ

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина друга зазначеної статті вказує, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого BP України з прав людини.

Метою парламентського контролю, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»^[66], є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб’єктами, зазначеними у ст. 2 цього Закону;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень BP України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Уповноважений BP України з прав людини^[67] має право відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку:

— звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

— вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду;

— ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень.

Право Уповноваженого BP України з прав людини брати участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, передбачено також ст. 60 KAC України^[68]. Так, у випадках, встановлених законом, Уповноважений BP України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений BP України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

КУпАП^[69] у ст. 18840 передбачав відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого BP України з прав людини. Так, невиконання законних вимог Уповноваженого BP України з прав людини або представників Уповноваженого BP України з прав людини тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення^[70], який визначає, що уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог Уповноваженого BP України з прав людини або представників Уповноваженого BP України з прав людини; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого BP України з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей, які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи недостовірних відомостей; невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого BP України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого BP України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних; недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушен-

ня прав суб’єкта персональних даних; неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України «Про доступ до публічної інформації» та «Про засади запобігання і протидії корупції»^[71]; порушення ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом; ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення ЗУ «Про доступ до судових рішень»^[72]; незаконної відмови у прийнятті та розгляді звернення, іншого порушення ЗУ «Про звернення громадян»^[73].

У Щорічній доповіді Уповноваженого BP України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2014 рік^[74] розділ 12.5.

У переважній більшості своїх звернень люди скаржаться на недотримання фізичними та юридичними особами законодавства у сферах забезпечення санітарного благополуччя населення тарегулювання містобудівної діяльності, неналежне реагування територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України на численні факти порушень вимог містобудівного законодавства, незаконне знищення в межах населених пунктів зелених насаджень і паркових зон з метою їхньої забудови, неналежні умови проживання та неякісні житлово-комунальні послуги тощо.

Відповідно до ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» здійснюється провадження за зверненням мешканців житлових будинків №№ 1, 3, 5, 7 по вул. Григорія Сковороди м. Ірпінь Київської області щодо незгоди з рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2011 року №600 про відведення земельної ділянки площею 3,5 га, на якій знаходиться паркова зона «Чорний гай», для будівництва адміністративно-офісних приміщень для обслуговування житлових будинків. Йдеться, зокрема, про те, що Ірпінська міська рада своїм рішенням фактично дозволила приватним забудовникам знищувати цінні вікові дерева, якими є дуби, граби, клени, липи, акації тощо. Зазначена зелена зона існує вже понад 50 років і слугує для мешканців м. Ірпінь місцем відпочинку, втім частину гаю огороджено парканом та розпочато активну вирубку дерев.

За цим фактом прокуратурою м. Ірпеня 28.02.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст.

Ha момент написання цього розділу досудове слідство у зазначеному кримінальному провадженні триває, проводяться відповідні почеркознавчі експертизи, вживаються заходи щодо встановлення всіх осіб, на ім’я яких оформлено земельні ділянки, виконуються інші слідчі дії, спрямовані на розкриття злочину та притягнення винних до відповідальності. Провадження Уповноваженого у цій справі триває.

Іншим характерним прикладом порушення екологічних прав людини є провадження Уповноваженого з прав людини за зверненням мешканця c. Горенка Києво-Святошинського району Київської області у справі про порушення прав мешканців c. Горенка на безпечне для

74 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 p. за №2341-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26 (29.06.2001).-Cx 131.

75 Земельний кодекс України від 25.10.2001 p. за №2768-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4 (25.01.2002). - Ст. 27.

Jb

життя і здоров’я довкілля внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв’язку із діяльністю цеху з реставрації м’яких та дерев’яних меблів.

Зі звернення та матеріалів, доданих до нього, вбачається, що заступником прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області, Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції пред’явлено позов до фізичної особи - підприємця про зобов’язання зупинити діяльність цеху з реставрації м’яких та дерев’яних меблів, який розташований у c. Горенка, до отримання дозволу на викиди за- бруднюючихречовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та приведення її у відповідність із санітарними нормами, які зазначені у постанові Державної санітарно-епідеміологічної служби Києво-Святошинського району.

Моніторинг Омбудсмена стосовно захисту екологічних прав засвідчує, що однією з причин неналежного забезпечення екологічних прав людини є припинення повноважень Державної екологічної інспекції України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України та Державної архітектурно-будівельної інспекції України у частині проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців щодо дотримання ними законодавства у сферах охорони довкілля, санітарного благополуччя населення та містобудівної діяльності^[75].

Омбудсмен наголошує, що багатьох проблем у сфері екологічної безпеки можна було б уникнути завдяки повній імплементації Україною у національне законодавство основних положень Оргуської конвенції.

Бажання та прагнення громадськості бути учасником процесу та впливати на прийняття рішень, що стосуються довкілля, є цілком законними, адже з моменту ратифікації названої Конвенції вона стала частиною національного законодавства України. Втім в Україні немає жодного позитивного прикладу дотримання основних принципів цієї Конвенції. Навпаки, як свідчить моніторинг Уповноваженого, громадськість прагнуть всіляко відсторонити від прийняття екологічно важливих рішень.

Ha жаль, доводиться констатувати, що випадки порушення прав людей на доступ до інформації, участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, є непоодинокими. Таким прикладом є, зокрема, звернення мешканців Харківського району Харківської області, представників територіальної громади міст Донецьк, Маріупіль, Слов’янськ Донецької області, Сімферопіль і Сімферопольського району - учасників екологічної акції протесту «Україна! STOP fracking NOW!!! Надра України - нашим нащадкам!» щодо забезпечення прав мешканців зазначених населених пунктів на участь у процесі прийняття рішення щодо доцільності видобутку нетрадиційних вуглеводнів у межах ділянки Юзівська в Донецькій та Харківській областях, отримання повної та об’єктивної інформації про вплив виробничої діяльності з видобутку нетрадиційних вуглеводнів на довкілля та здоров’я людей, розміщення інформації з цього питання на сайтах місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

За висновками окремих фахівців видобуток нетрадиційних вуглеводнів у межах ділянки Юзівська в Донецькій та Харківській областях може призвести до втрати стратегічних запасів підземних вод, а також до забруднення річки Сіверський Донець - основного джерела водоза- безпечення вказаного регіону.

Слід зазначити, що до Уповноваженого з прав людини звернулися мешканці Дніпровського району м. Києва щодо незгоди з рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 року № 171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», відповідно до якого вирішено передати TOB «Тельбін Іва» у довгострокову оренду (на 25 років) земельну ділянку площею 0,93 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серефимовича, 6-А у Дніпровському районі м. Києва.

Заявники повідомляють, зокрема, що всупереч чинному законодавству та без проведення громадських слухань у громади Дніпровського району міста Києва відбирається сквер з метою будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу. Територіальна громада виступає проти забудови скверу, який є територією для відпочинку, і стверджує, що це призведе до порушення прав членів громади на користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності. Як зазначають представники громадськості, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт відбулося масове знищення зелених насаджень з метою завезення будівельних матеріалів та здійснення будівництва, що є порушенням прав і охоронюваних законом інтересів жителів громади та стало передумовою звернення останніх до суду з адміністративним позовом.

Незаконність прийняття Київською міською радою рішення «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 19.12.2002 року за № 171/331 мешканці Дніпровського району м. Києва обґрунтовують відсутністю генерального та детального плану території, які є основою при здійсненні повноважень щодо розпорядження земельними ділянками для забудови, а також затвердженого проекту розподілу території, врахування громадських і приватних інтересів на місцевому рівні. Незважаючи на доводи та аргументи, наведені представниками громадськості в адміністративному позові та під час слухання справи, 14.08.2014 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановив відмовити у задоволенні позовних вимог.

3 метою залучення громадськості до вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля, рішенням Консультативної ради при Уповноваженому з прав людини від 20.09.2012 року № 2 було сформовано експертну групу з дотримання екологічних прав, до складуякої входять представники ОГС природоохоронного спрямування. Зазначена експертна група та ОГС, що звертаються до Уповноваженого з прав людини, також наполягають на якнайскорішому виконанні Україною своїх зобов’язань щодо імплементації положень Оргуської конвенції.

Можна констатувати, що на сьогодні інститут Омбудсмена є дієвим у захисті екологічних прав громадян та доступу до правосуддя в галузі охорони довкілля. Він пропонує активізувати законотворчу роботу щодо вдосконалення національного законодавства у сфері екологічних прав та узгодження його з міжнародними стандартами.