Доступ ДО прдвосуддя B ГАЛузІ охорони ДОВКІЛЛЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ МІЖНАрОДНО-ПрАВОВИХ норм у спрдві ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО розвитку

Поширеною є точка зору щодо інституту доступу до правосуддя як складової чотирьох елементів, необхідних для надання універсального доступу до правосуддя:

перший - всі і кожен індивід у суспільстві (громадянин чи ні) повинні знати свої юридичні права і розуміти, що вони мають абсолютне право використовувати судову владу для захисту своїх прав; другий - індивід повинен вірити, що участь у юридичному процесі забезпечить захист прав і заходи проти несправедливості. Цей другий елемент є критичним, бо коли громадяни переконані, що права і доступ до правосуддя існують лише для багатих і впливових, вони не будуть користуватися судовим захистом; третій - суди й судові процеси мусять бути, говорячи комп’ютерною мовою, «доброзичливі до споживачів». Це означає, що кожен аспект судового звернення повинен бути простим і допомагати участі в ньому. Починаючи з першої розмови в офісі адвоката або в суді до судових слухань і остаточної ухвали, всі документи і процедури повинні давати можливість позивачеві розуміти, що для нього існує право вибору і наслідки кожного вибору; четвертий - національна правова система надає кожній стороні - незалежно від рівня доходів, етнічної приналежності чи статі - справедливі слухання перед незалежним і нейтральним суддею, котрий

процесі, і що кожна людина, яка потребує послуг адвоката, отримує компетентні юридичні послуги^[3].

Ефективне управління в інтересах сталого розвитку вимагає, щоб основу функціонування державних установ у всіх країнах і на всіх рівнях становили принципи інклюзивності^[4], участі та відповідальності перед населенням. Закони, правові та державні інститути покликані захищати права людини та основні свободи. Кожна людина, без якої б то не було дискримінації, має право на життя, вільне від страху і насильства. Заснована на участі демократія і вільні, безпечні

1 мирні умови життя людей є водночас і двигуном, і результатом сталого розвитку.

Невід’ємною складовою сталого розвитку є побудова справедливих систем правосуддя та підзвітних демократично керованих інститутів. Керуючись принципом верховенства права необхідно створювати сприятливі умови для вільної, активної і реальної участі в цих процесах громадянського суспільства. Двигуни сталого розвитку включають свободу друку і доступ до інформації, свободу вираження, зборів і асоціацій. Необхідно зміцнювати верховенство права на національному та міжнародному рівнях з метою забезпечення справедливості для всіх^[5].

Таким чином, серед основних цілей у галузі сталого розвитку OOH розглядає сприяння побудові миролюбних і відкритих товариств в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних і основаних на широкій участі державних установ на всіх рівнях.

Доступ до правосуддя в галузі охорони довкілля розкривається в основномууКонвенції OOH про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля^[6]. Її поширена назва - Оргуська конвенція по назві міста Opryc (Данія), де вона була підписана від імені України 25.06.1998 p., ратифікована через рік - 06.07.99 p.^[7], а чинності вона набрала 30.10.2001 p.

Ратифікувавши Оргуську конвенцію, в Україні було ухвалено низку документів, які мали впровадити положення Конвенції в національне законодавство, було внесено відповідні зміни до нормативно-правових актів. Але ці зміни й доповнення виявилися недостатніми.

Тільки з ухваленням ЗУ «Про доступ до публічної інформації»^[8] та нової редакції ЗУ «Про інформацію»^[9] поліпшилася ситуація з доступом до екологічної інформації. Водночас ухвалення ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»^[10] скасувало інститут екологічної експертизи проектів екологічно небезпечної діяльності та об’єктів, у процесі здійснення якої передбачалося залучення громадськості.

Пунктом l(c) Рішення II/5b Наради сторін Оргуської конвенції, що відбувалася 25-27 травня 2005 p., констатовано нечіткість вимог законодавства України щодо порядку проведення громадських слухань під час процедури оцінки впливу на навколишнє середовище та у процесі прийняття рішень із питань, що стосуються довкілля. Це, зокрема, такі як відсутність:

• чітко визначених часових меж і способів процесу публічних консультацій;

• чітких вимог щодо обов’язку врахування думки громадськості та стосовно оприлюднення інформації відповідно до ст. 6 Оргуської конвенції^[11].

Така ситуація означає порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, передбачених ч. 1 ст. 3 Конвенції. Варто зазначити, що

Україну ще тричі було визнано такою, що не дотримується Оргуської конвенції: у 2008^[12], 2011^[13] і 2014^[14] роках.

Ha теперішній час на розгляді Комітету з дотримання Оргуської конвенції перебував справа, яка стосується України, і пов’язана вона із порушення вимог ст.ст. 3-4. 6, 9 Оргуської конвенції в ході проведення переговорів та набрання чинності угодою про розподіл продукції у 2013 році^[15].

Одним із зобов’язань України відповідно до ст.ст. 360-363, 365, 366, додатка XXX в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії й їхніми державами-членами, з іншої сторони,^[16] є імплементація деяких актів законодавства ЄС, відповідно до планів, розроблених Міністерством екології та природних ресурсів України^[17] за Розпорядженням KM України^[18].

Вимоги ст. 9 Оргуської конвенції, де розкриваються положення до доступудо правосуддя, є дуже близькими до диспозицій ст. 6 Директиви 2003/4/ЄС, ст. 11 Директиви 2011/92/ЄС, ст. 25 Директиви 2010/75/ ЄС. Тому апроксимація до вимог директив ЄС сприятиме реалізації положень ст. 9 Оргуської конвенції.

У Програмі діяльності KM України на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-члена- ми, визначено основні цілі діяльності Уряду України, серед яких і нова система правосуддя:

• створення правової основи для реформування судової системи шляхом сприяння прийняттю у новій редакції ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»^[20];

• забезпечення доступу до правосуддя - спрощений порядок розгляду цивільних та господарських справ;

• ініціювання внесення змін до Конституції України щодо завершення судової реформи (запровадження трирівневої системи судів тощо).

Тобто, після апроксимації Оргуської конвенції будуть спрощені доступ до правової допомоги та процесуальне законодавство, а також має бути встановлений доступний судовий збір.

2.