Прикладна екологія ТЕМА 8. ЕКОРИЗИКИ НПП «КРЕМЕНЕЦЬКІ ГОРИ»

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1..КОМПОНЕНТ БЕЗПЕКИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК СКЛАДОВА КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

2. ОЦІНКА РИЗИКУ - ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

3. ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОЦІНЕНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ.

Протягом останніх десятиріч проблема безпеки навколишнього природного середовища знаходиться у полі зору багатьох наук. Забезпечення цієї безпеки залежить від своєчасного встановлення та прогнозування загроз природного й техногенного характеру та прийняття науково обґрунтованих заходів для їх попередження. Недопущення ризиків небажаних змін довкілля є однією з передумов реалізації концепції сталого розвитку.

Територіальні закономірності та комплексний характер виникнення ризикованих ситуацій у взаємодії людини та природного середовища є актуальним завданням для охорони заповідних територій, оскільки настання цих ризиків може значно погіршити екоситуацію в області та знизити її природно-ресурсний потенціал. Можливість кількісного оцінювання та картографування екологічних ризиків при науковому обґрунтуванні проектів природокористування території є необхідним для об’єктів природо-заповідного фонду сьогодні.

Теоретичні основи дослідження поняття ризику в конструктивній географії, екології та інших науках ґрунтуються на роботах О.Д. Арманда, В.Н. Башкіна, Е.Н. Вайнера, Б.В. Гідаспова, М.Д. Гродзинського, Е.Г. Коломица, М.М. Козельцева, Е. Німана, В.М. Пащенка, Б.М. Порфір’єва, В.С. Преображенського, П. Сандмана, В.Б. Сочави, Д. Стівенса, Д. Шарпа, Д. Фіксела, О.В. Яблокова та ін. дослідників.

Будь-який ризик не існує сам по собі, а лише сприймається (зокрема оцінюється чи кваліфікується) як такий з точки зору суб’єкта. Так, одна й та сама зміна у ландшафті може становити ризик для одного його суб’єкта (наприклад людини) і не являти жодної загрози для іншого (певних видів тварин чи рослин). Більше того, для різних видів господарювання у ландшафті одна й та сама його зміна може бути ризикованою або ні.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «ризик - це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості». Чисельно ризик визначається за формулою

де P - ймовірність виникнення небезпеки;

А - очікуваний розмір шкоди (збитку), що,може завдати реалізована небезпека.

Оскільки ймовірність - величина безрозмірна, ризик має вимірюватися в одиницях шкоди (збитку), заподіяної небезпекою.

Суб’єктами екологічних ризиків є: людина як біологічний організм, людина як духовна істота, інші живі організми та їх спільноти (популяції, угруповання та ін.), господарство, ландшафт як суб’єкт власних змін. Відповідно аналіз екологічних ризиків можливий за п’ятьма загальними напрямами, які умовно можна назвати антропо- геоекологічним, гуманістично-геоекологічним, біо-геоекологічним, економіко- геоекологічним, ландшафтно-екологічним.

Виконаний аналіз екологічних ризиків для територій дослідження дозволив обґрунтувати їх класифікацію. Вона враховує найбільш поширені на рівнинній території України екологічні ризики.

Групи ризиків виділені переважно за групою процесів, які призводять до

Екоризики НПП «Кременецькі гори» небажаних змін даного компоненту. Види ризиків виділені або за елементарними процесами у ландшафті, що можуть призвести до небажаних змін, або за тими частинами компоненту ландшафту, де ці зміни стануться.

Всього виділено 6 класів екологічних ризиків:

• ґрунтово-екологічні ризики,

• геолого-геоморфологічні,

• атмосферно-метеорологічні,

• флористично-фітоценотичні,

• фауністично-зооценотичні,

• гідролого-гідрохімічні ризики.

Оцінка екологічного ризику є науково обґрунтованим судженням щодо можливості та розмірів змін територіальної системи, несприятливих для різних суб’єктів ризику.

Загальна структура його аналізу екологічних ризиків складається з п’яти загальних етапів:

1) ідентифікація ризиків,

2) оцінка ймовірностей настання ризику,

3) оцінка збитків внаслідок можливого настання ризику,

4) оцінка ефективності методів впливу на ризик,

5) контроль результатів впровадження заходів із попередження екологічних ризиків.

Методика дослідження включає обґрунтування підходу до оцінки і аналізу екологічних ризиків, кінцевою метою є створення бази даних і розробка картографічних моделей території дослідження. Картосхема яка лягла в основу дослідження є топографічною картою масштабом 1:200 000, також використанні карти ґрунтів і космічні знімки відкритого інтернет-користування.

Для оцінювання екологічних ризиків та їх територіального управління важливо враховувати те, що різні функції ландшафту забезпечуються за рахунок різних його територіальних структур. В нашому випадку базовою одиницею обрано квадрат з сторонами 1 ? 1 км.

Для кожної з виділених функцій ландшафту складається база даних, яка для кожного контуру відповідних територіальних одиниць містить значення змінних - категорію (серйозність) небезпеки та очікувану частоту небезпеки.

Установлено буквено-цифрову систему оцінювання ризику подій усіх чотирьох категорій серйозності з урахуванням імовірності настання цих подій. Ризики 1А, IB, 1С, 2А, 2В, ЗА - вважаються надмірними; ID, 2С, 2D, ЗВ, ЗС - гранично допустимими; 1Е, 2Е, ЗЕ, ЗВ, 4А, 4В - прийнятними; 4С, 4D, 4Е - знехтуваними.

Таблиця 8.1

Матриця оцінки ризику

Для оцінювання розмірів збитків від екологічних ризиків нами використана

Прикладна екологія функція бажаності Харрінгтона, що дозволяє перейти від будь-якої іменованої змінної x_i до безрозмірної оцінки ступеня бажаності її значення.

При функціональному аспекті аналізу ландшафту функція бажаності Харрінгтона оцінює ступінь оптимальності стану ландшафтів для виконання ним певних функцій.

Для оцінювання наслідків ризиків за функцією Харрінгтона необхідно:

-для кожної функції ландшафту обґрунтувати перелік змінних, які визначають ефективність виконання ландшафтом даної функції;

-для кожної цієї змінної визначити її оптимальне x_onm, найбільш небажане x_κpum і граничнодопустиме значення х,

-встановити тип залежності досліджуваної змінної-індикатора з оцінкою її бажаності й за відповідною для даного типу залежності формулою оцінити ефективність виконання функції.

Розмір збитків від екологічного ризику оцінюється як різниця між оцінками бажаності стану ландшафту на поточний момент та після настання ризику j-ro виду й виражена нами у відсотках зменшення ефективності виконання ландшафтом його функції після настання ризику. Інтегральна оцінка екологічного ризику певного виду поєднує оцінку його ймовірності та оцінку розмірів. Формально вона являє собою добуток імовірності настання ризику на його розміри (збитки). Оскільки ландшафт здебільшого знаходиться під кількома видами ризику, то необхідна оцінка, що враховує можливість настання у ландшафті всіх видів ризиків і тих збитків, які ландшафт при цьому може зазнати.

Вона розраховується за запропонованою нами формулою:

де: R - інтегральна оцінка ризику; Pi - імовірність здійснення ризику і-го виду, Zsaz - загальний збиток завданий функції ландшафту, що оцінюється.

Установлено буквено-цифрову систему оцінювання ризику подій усіх чотирьох категорій серйозності переведемо у цифровий вимір.

Таблиця 8.2

Матриця оцінки ризику

Для території НПП «Кременецькі гори» проведено оцінку ризику для 164 квадратів.

Таблиця 8.3

Екологічний ризик квадрату Fl, Gl

Таблиця 8.4

Оцінка екологічного ризику території НПП «Кременецькі гори

Продовження табл.

Дані табл. 8.5 ілюструють територіальні закономірності ймовірності настання екологічної небезпеки для шести груп екологічних ризиків території НПП «Кременецькі гори». Область максимального ризику (Р - від 71 до 86%) займає 51% території національного парку та охоплює квадрати, що межують з населеними пунктами Великі та Малі Бережці, Жолоби, Підлісці, Кременець, Зеблози, Чугалі, Веселівка, Башківці, Угорськ, Стіжок, Забара, Антонівці. Населені пункти виступають фактором екологічного ризику по шести групах, здійснюючи як безпосередній так і опосередкований вплив на ландшафти національного парку.

Таблиця 8.5

флору і фауну парку; б) зміна гідрологічних та гідрохімічних умов території; в) підвищення концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Загальний коефіцієнт антропогенного навантаження у Тернопільській області становить 3,6, що приблизно дорівнює загальноукраїнському (3,4). Кременецький район відноситься до

Екоризики НПП «Кременецькі гори» групи адміністративних районів що здійснюють найбільший вплив на оточуюче середовище (3,5). У 2010 році загальна кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по Тернопільській області становила 61,1 тис. т., а у 2014 - 56,1 тис. т. В області хоч і відзначається тенденція до зниження обсягів викидів речовин, однак відсоток проб атмосферного повітря у яких виявлені забруднюючі речовини в концентраціях, що перевищують ГДК становив у 2005 р. - 9%, 2006 р. - 8,8%, 2007 р. - 8,4%, 2008 р. - 7,9%, 2009 р. - 9,3%. Аналіз розподілу викидів по території області свідчить, що Кременецький район належить до районів області з найбільшим внеском у валовий викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, займаючи четверте місце після Тернопільського, Гусятинського і Чортківського районів.

При сучасному рівні розвитку промисловості та сільськогосподарського виробництва Кременецького району, умови водокористування визначаються не тільки природними якостями і кількістю водних ресурсів, а й ступенем їхнього забруднення. За очищеними скидами у відкриті водойми Тернопільська область займає 23 місце у нашій державі. Особливо великої шкоди водним ресурсам території завдають надмірна хімізація земель, тотальна розораність території, недостатня кількість очисних споруд, складів для зберігання мінеральних добрив і отрутохімікатів, недоброякісне будівництво гноєсховищ або їхня відсутність, зношеність водогосподарських та водоохоронних споруд. Хоча встановлено, що Кременецький район володіє одним із найбільших потенціалів водних ресурсів у грошовому виразі - 355,72 млн. грн.,

займаючи третє місце після Бучацького та Зборівського адміністративних районів та перше місце у області за величиною потенціалу водних ресурсів, екологічний стан водних ресурсів викликає занепокоєння. Моніторинг стану забрудненості поверхневих вод даної території свідчить про зростання забрудненості на 10-15% щороку, що становить потужну екологічну загрозу для ландшафтів природного парку.

Область високого ризику (Р - від 61 до 70%) займає 23% території національного парку та охоплює квадрати що межують з ріллею і автомобільними дорогами. Ймовірність виникнення ризиків для цих територій коливається в межах частої граничної і віддаленої неймовірної. У територіальному розподілі екологічних ризиків простежуються наступні закономірності - найбільш імовірний комплекс ризиків, пов’язаних з атмосферно-метеорологічним і ґрунтово-екологічним впливами транспорту і сільського господарства. Ймовірність біотичних видів ризиків (фауністично-зооценотичні, флористично-фітоценотичні) істотно залежить від розмірів угідь з природною рослинністю та їх просторовою структурою. Наявність доріг Почаїв- Кременець та автомобільного шляху міжнародного значення M-19 виступають дестабілізуючим фактором для ландшафтів національного парку. Окремим сценарієм небезпеки виступають ймовірні аварії, ДТП що можуть виникнути на автошляхах. Аналіз екологічної стабільності агроландшафтів Кременецького району за значенням цього показника (0,39) відноситься до групи стабільно нестійких. Території суміжних агроландшафтів значно уражені ерозією, що пов’язано з крутизною схилів території. Темп розвитку ерозійних процесів змінюється у межах від 1,1 до 3,7 мм за рік, що у 10 разів перевищує максимально допустиму норму.

Область нормального ризику (Р - від 51 до 60%) займає 18% території національного парку, приурочена до області високого тиску, є буферною зоною між областями високого і слабкого ризику. Швидкість відбудовних процесів даної території невисока, але перевищує або дорівнює темпам порушення. Максимальний рівень для цієї території припадає на групу ґрунтово-екологічного ризику, оскільки квадрати цієї групи межують з ріллею, що є потужним фактором впливу на флору і фауну парку. Суміжні сільськогосподарські землі спільні за природними умовами, типами землекористування і ступеня освоєння. Спільними рисами є їх велика площа, мала лісистість, невеликі площі лучно-степових ділянок, значна оголеність, диференційованість і еродованість

Прикладна екологія ґрунтового покриву, присутність мінеральних добрив у ґрунті. Сільськогосподарськими підприємствами області у 2014 році було внесено 73,3 тис. т мінеральних добрив та 271,7 тис. т органічних добрив, тобто на 1 га удобреної площі у середньому вноситься 149 кг мінеральних добрив. Перераховані обставини свідчать про специфіку екологічного стану суміжних сільськогосподарських районів, необхідність проведення агроекологічної оцінки території.

Область слабкого ризику (Р - від 41 до 50%) займає 8% території національного парку та має кластерне поширення. Це захищені від антропогенного впливу лісові масиви, оточені суміжними до парку лісами. Вони мають високу цінність, оскільки за розрахунками І. Риторські та Е. Гойке, у лісів природного походження коефіцієнт екологічної стабільності становить 1,00, це найвищий показник серед усіх типів угідь. Висока лісистість цієї території сприяє перерозподілу в просторі вологи, тепла і світла, тобто змінює кліматичні та едафічні умови позитивно впливаючи на рослинність. Позитивним фактором для збереження флори і фауни парку є низька середньорічна температура, яка в лісі нижча, ніж на сусідніх територіях, що не покриті лісом. Всі ці фактори досліджуваної області створюють сприятливі для росту й розвитку лісової рослинності парку умови.

8.3. Заходи попередження оцінених екологічних ризиків.

Під управлінням екологічними ризиками потрібно розуміти методи, що дозволяють виявляти рівень невизначеності, прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходи щодо запобігання або зменшення негативних наслідків їх реалізації з урахуванням соціально-економічних, екологічних і інших аспектів діяльності. Розглянемо питання, пов’язані з науковим конструктивно-географічним обґрунтуванням управління екологічними ризиками, важливе місце серед яких посідають визначення пріоритетних напрямків їх управлінням, обґрунтування територіальної системи цього управління та моніторинг і контроль ризиків.

При обґрунтуванні пріоритетних напрямів управління екологічними ризиками ми виходили з того, що визначення пріоритетів екологічної політики має ґрунтуватися на кількісних показниках. У контексті проблеми екологічних ризиків це означає, що розподіл зусиль і черговість проведення заходів з їх попередження має враховувати оцінки ймовірності настання ризиків. При цьому слід враховувати можливості реального відновлення ландшафтних комплексів, що розташовані в області максимального ризику до їх вихідного чи принаймні допустимого стану шляхом проведення відповідних заходів. Найвищий пріоритет мають ризики, розміри та ймовірності прояву яких є дуже високими (вплив промислових підприємств, транспорту, антропогенне навантаження населених пунктів, лісові пожежі). Високий пріоритет мають ризики з періодичною повторюваністю, розміри яких є загалом значними, але їх можна зменшити, виходячи з реальних економічних та технологічних можливостей (ДТП, транспортні аварії на дорогах що проходять територією заповідника, забруднення вод річки Ікви, забруднення суміжних сільськогосподарських земель). Малий пріоритет мають екологічні ризики, ймовірність настання яких мала й при цьому збитки від них незначні (техногенні аварії та катастрофи).

З проаналізованих екологічних загроз можна сформувати наступні пропозиції:

Потрібно здійснювати й покращувати заходи лісовідновлення та лісорозведення суміжних з територією національного парку земель;

Включення до складу парку суміжних заповідних об’єктів, лісових масивів за для розширення заповідної зони та створення повноцінної буферної зони на контакті з заповідною;

Здійснювати оптимізацію землекористування суміжних сільськогосподарських угідь;

Вирішити питання з непрацюючими очисними спорудами Кременецького

комунального підприємства «Міськгосп», що потрапляють в річку Іква; Сприяти покращенню природного стану схилів та вершин Кременецьких гір через незадовільний стан утримання зелених насаджень.

Контрольні запитання і завдання:

1. Охарактеризуйте теоретичні основи методів аналізу і оцінки ризику.

2. Створіть і заповніть таблицю, яка характеризуватиме спільні і відмінні риси у визначенні поняття ризику різними авторами.

3. Визначте відмінності між кількісним і якісним аналізом екологічного ризику.

4. Проаналізуйте визначення терміну «екологічний ризик» у національному законодавстві.

5. Які дві групи моделей використовують для оцінки ризику?

6. В яких випадках доцільно використовувати експертні методи оцінки ризику?

Література:

1. Азанов С.Н., Вангородский С.Н., Корнейчук Ю.Ю. Еще раз о риске // Там же. - 1999. -№7. — С. 32—51.

2. Алымов В.T., Тарасова Н.П. Техногенный риск. Анализ и оценка: Учебное пособие для вузов. - M.: ИКЦ «Академкнига», 2004. - 118 с.

3. Альгин АЛ. Риск и его роль в общественной жизни. — M.: Мысль, 1989. - 187 с.

4. Лисиченко Г.В., Забулонов Ю.Л., Хміль Г.А. Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка та управління. - K.: Наукова думка, 2008. - 678 с.

5. Рагозин Ф. Оценка и картографирование опасности и риска от природных и техногенных процессов (методика и примеры) // Пробл. безопасности при чрезвыч. ситуациях. — 1993. — № 9. — С. 4—21.

6. Сутокская И.В., Авхименко М.М. О риске, связанном с неблагоприятным воздействием факторов окружающей среды и её восприятие населением (зарубежный опыт) // Гигиена и санитария. — 1993. — № 4. — С. 60-62.

7. Устименко В.М. Методологічні аспекти щодо визначення екологічних ризиків. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Система управління екологічними ризиками: наука і практика». - K., 2007. - С. 14-21.