СВЯЩЕННІ ТЕКСТИ ІНДУЇЗМУ

Священні тексти для індуса - частина віровизнання. Будь-який твір на санскриті або на іншій мові, пов’язаний з релігією і вірою, вважається священним і входить до індуїстської традиції.

10.4.1. Веди

До переліку священних текстів індуїзму передусім входять Веди, Брахмани і Упанішади. З самого початку вони були доступні лише тим, хто пройшли обряд освячення. До цього часу Веди вважалися привілеєм, власністю лише брахманів, хоча практична ритуальна потреба в цих текстах відійшла в минуле разом із стародавніми формами жертвоприношень, на відміну від брахманістської літератури.

10.4.2. Веданта

Індуїзм доступний усім, в тому числі і жінкам, представникам різних каст. Для повного і глибшого розуміння ведійських текстів створювались додаткові твори. Як правило, їх авторство приписува­лось стародавнім мудрецям. Такі тексти названі Веданта і частково стосувались різних галузей ведійського знання: фонетики, граматики, риіуалістики, етимології та інших.

10.4.3. Сутри

Пізніше до них були приєднані так звані сутри - досить короткі тексти за кількістю стародавніх дисциплін. Сутри були розраховані на передачу в усній традиції і призначені для вивчення напам’ять. Наставник-гуру супроводжував читання сутр своїм коментарем, без нього сутри часто були незрозумілими. Стиль сутр зберігався незмінним і продовжував існувати навіть тоді, коли тексти стали записуватись і необхідність вивчення їх напам’ять уже відпала. З усіх проміжних дисциплін найважливіше значення для індуїзму мала ритуалістика, якій було присвячено велику кількість сутр (шрауги- сутри описували урочисті ритуали жертвоприношень; грихья-сутра - найрізноманітніші домашні обряди; особливо важливими були дхарма-сутри, тобто тексти, які викладали дхарму - основні закони життя і щоденної релігійної обов’язковості «двічі народжених»).

10.4.4. Шастри

Пізніше на зміну сутрам прийшли шастри.

До священної літератури входять також епічні поеми «Маха- бхарата» (Бхагаватгіта, або гіта) і «Рамаяна», пурани, численні гімни і релігійні вірші, трактати з різних питань релігії і філософії індуїзму.

10.4.5. Епос. Філософські тексти Махабхарати

Індійський епос колосальний за обсягом й унікальний у багатьох аспектах. Епічні добутки «Рамаяна» і «Махабхарата» шануються як священні книги індуїзму. Протягом століть вони сприяли виробленню релігійно-філософських ідеалів і принципів, їхню роль можна порівняти з роллю Нового Завіту в християнстві.

В епосі відбитий ранній етап формування власне індуїстської міфології, що виросла на давньоведійському ґрунті, і деякі віки в процесі становлення індуїзму. Сюжетний хід і характери головних персонажів визначає саме міфологія, запам’ятавши епос і різні грані релігійного мислення.

Епос існував в оточенні безлічі священних текстів, що не могли не впливати на нього не тільки духовно, а й текстуально. В епічне оповідання вставлено філософські й етичні доктрини. У ньому зустрічаються постулати всіх ортодоксальних шкіл і згадки про деякі неортодоксальні погляди. Власне філософські тексти «Махабхарати»: Мокшадхарма, Нараянія, Анугіта, Книга Санатсуджати.

У 6-1 книзі «Махабхарата» поміщена Бхагавадгита - текст, від розуміння якого залежить розуміння індуїзму. Це релігійно- філософське наставляння у вигляді бесіди Арджуни, одного з п’яти братів Пандавів, головних епічних героїв, і його візника Крішни, за скромною зовнішністю якого ховається могутній бог Вішну, котрий зійшов на землю, щоб відновити дхарму, що похитнулася.

10.4.