Свята і молитви зороастризму

Зороастрійський культ містить чимало свят. Це, передусім, сім щорічних свят, присвячених Ахура-Мазді; Амешт-Спенті і їх творінням. Ці свята пов’язані з певним періодом року і називаються гаханбаралш (гахамбаралш).

Маідйой-заремайа - в середині весни.

Маідйой-шема - середина літа.

Паітішахйа - свято збору урожаю.

Айатріма - повернення худоби додому з пасовищ.

Маідйаірйа - середина зими.

Хамаспотдасдайа - в останній день старого року, напередодні весняного рівнодення.

Загалом їх рік налічує 360 днів; п’ять останніх днів - це дні особливих молитов за душі померлих предків, на четвертий рік до них додається ще один день. Останній день шостого гаханбара - день народження Заратустри.

Всі зороастрійці під час відзначення цих свят уранці були при­сутні на святковому богослужінні, присвяченому Лхура-Мазді, а потім йшли на веселе застілля, де їли освячену під час богослужіння їжу і пили священний напій - хаому. Це викликало почуття релігійного піднесення і, на думку вірних, мало надзвичайно позитивне магічне значення.

Гаханбар, що триває п’ять днів, складається з двох частин: Афрингану - богослужіння з молитвами з Авести і Бадж - бого­служіння з жертвами.

Сьоме свято, Ноуруз, відзначається на честь життєвої сили, яка пронизує всі творіння, - вогню. Це свято Нового року; весняного рівнодення. Воно нагадує про Останній день світу коли повністю запанує аша (істина), а Останній день стане одночасно Новим днем вічного життя. В цей день святкують прихід літа, поразку злого духа в боротьбі за світ. В цей день з-під землі повертається божество полуденного часу Рапітва, яке на зиму змінюється на Друге Хавані.

Новий рік. Це свято найурочистіше. Напередодні свята в дім приносили проростаючі зерна пшениці, ячменю і розкладали перед вівтарем. Ввечері перед святом на дахах будинків запалювали вогонь. Поряд ставили посудину з молодого дерева, а також ритуальну їжу і напої.

Відзначали це свято дуже урочисто. На святковий стіл ставили збірник молитов із Авести. На столі мало обов’язково стояти сім страв, які утворювали так звану лорку з мигдалю, горіхів, фісташок, хурми, інжиру, винограду і гранат. Ставили сім страв, бо число «сім» є священним для зороастрійського культу. Вони поклоняються семи божествам, визнають сім заповідей і зірок. До числа священних речей входять свічки, які нагадують священний вогонь, дзеркала, які є відображенням Всесвіту, яйце - символ зародження життя, акваріум із золотими рибками і благі дари на підносі.

Отож, на святковому столі під час Нового року мало бути сім страв. Поруч у вазах стояли троянди, прохолодна вода в глечиках, на підносі лежав гарячий хліб.

Головний священнослужитель відправляв богослужіння перед вівтарем, при цьому повільно повертаючись по колу руху сонця, то піднімаючи, то опускаючи при цьому священні гілки, які об’єднані у в’язанку. Роблячи це, священнослужитель приговорює молитву, яку за ним повторюють всі присутні при цьому.

З появою сонячного проміння хазяїн дому повертав підняте в руках священне дзеркало, проговорюючи: «Нехай буде світло!».

За звичаєм, кінець святкування Нового року припадав на тринадцяте число, яке для зороастрійців, як і для багатьох інших народів, вважається нещасливим. Цього дня вони виїжджали на природу, за місто, щоб відвернути цим Ангро-Майн’ю і його слуг від себе і своїх домівок.

У це свято, а також і інші, зороастрійці, за традиціями, допо­магають бідним, нужденним, сиротам, інвалідам і самотнім людям похилого віку.

Крім цих семи свят, зороастрійці повинні щоденно п’ять разів проговорювати молитву. Це було невід’ємною частиною доброго служіння богу і зброєю в боротьбі проти зла. Обряд молитви був та­ким: спочатку вірний готував себе до молитви, обмиваючи лице, руки, ноги від бруду. Потім, розв’язавши священний пояс кусті, він ставав і тримав пояс в обох руках перед собою. Під час цього він ніби підно­ситься до Спасителя. Погляд його спрямований на священний вогонь - символ праведності. Віруючий прославляє Ахура-Мазду і проклинає Ангро-Майо, (при цьому він перебирає в руках кінці пояса). Після цього він знову зав’язує пояс і продовжує молитву. Весь обряд займає кілька хвилин, та його постійне повторення має велике релігійне значення, виховує дисципліну і повагу до основних положень віри.

Молитися можна вдома, у храмі, на природі, тільки обличчя людини, яка молиться, повинно бути обернене на південь і, звісно, біля вогню.

7.3.5.