Зміст і методи фінансового аналізу

Фінансова звітність є інформаційною основою для фінансового аналізу і прийняття управлінських рішень. Становлення фінансового аналізу як наукової дисципліни має свою історію і тісно ув'язано з із процесом становлення і розвитку бухгалтерського обліку.

Родоначальником систематизованого аналізу на рівні підприємства як частини бухгалтерського обліку (тобто по суті внутрифірмового фінансового аналізу), очевидно, варто вважати француза Жака Савари (1622—1690). Ідеї Савари були поглиблені в XIX в. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827— 1917), що створив навчання про синтетичне додавання й аналітичне розкладання бухгалтерських рахунків. Наприкінці XIX - початку XX вв. поступово сформувався оригінальний напрямок в обліку — бадансоведення. Воно розвивалося по трьох основних напрямках: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів [3].

З розширенням форм і методів ведення бізнесу в рамках обліку бухгалтерам з неминучістю приходилося виконувати також різні комерційні і фінансові обчислення. Фінансові обчислення з'явилися з виникненням капіталізму, але стали складатися в окрему галузь знань лише в XIX в. У той час вони були відомі як «комерційні обчислення», чи «комерційна арифметика». Тому в країнах з орієнтацією на ринкову економіку в міру становлення ринку капіталу комерційна арифметика стала складовою частиною науки і практики і виросла в самостійний напрямок, відоме нині як «фінансовий менеджмент», чи «управління фінансами».

У CPCP аналіз балансу трансформувався в аналіз господарської діяльності. Поява такої наукової дисципліни була обумовлена процесами централізації соціалістичної економіки і жорсткістю контрольно-аналітичної функції бухгалтерського обліку.

Перехід економіки України на ринкові методи господарювання різко підвищив потребу в залученні інвестицій та імовірність банкрутства підприємств. Це у свою чергу зажадало здійснити трансформацію бухгалтерського обліку з метою підвищення об'єктивності фінансової звітності і виконання на цій основі фінансового аналізу.

Аналіз господарської діяльності ж науково-практична дисципліна в умовах ринкової економіки ж би розпадається на три блоки:

- фінансовий аналіз — аналіз у системі фінансового менеджменту, результати якого загальнодоступні;

- внутрифірмовий аналіз — аналіз у загальній системі управлінського обліку і фінансового менеджменту, результати жого мають обмежений доступ навіть усередині підприємства, одна з форм якого - управлінський аналіз [28,36];

-техніко-економічний аналіз — аналіз у системі управління підприємством, результати якого не обов'язково виражаються в термінах ефективності та становлять інтерес, насамперед для лінійних керівників і не призначені для зовнішніх користувачів.

Ковальов В.В. визначає фінансовий аналіз ж сукупність аналітичних процедур, що ґрунтуються, як правило, на загальнодоступній інформації фінансового характеру і призначених для оцінки стану й ефективності використання економічного потенціалу фірми, а також прийняття управлінських рішень у відношенні оптимізації її діяльності чи участі в ній [17].

Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності, що аналізуються з використанням шести основних методів: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий аналіз; метод фінансових коефіцієнтів; порівняльний аналіз; факторний аналіз [48].

Горизонтальний (чи трендовий) аналіз ґрунтується на вивченні динаміки окремих показників у часі. У процесі використання цієї методики аналізу визначаються загальні тенденції зміни показників. Можна виділити такі види горизонтального (трендового) аналізу:

- порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попереднього місяця, кварталу, року);

- порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Цей вид аналізу можна застосовувати на підприємствах з яскраво вираженими сезонними коливаннями господарської діяльності;

- порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих показників у динаміки. Результати такого аналізу зручно оформляти графічно.

Усі види горизонтального аналізу діяльності доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних її показників. Використовуючи результати таких досліджень, можна побудувати відповідні факторні моделі, що потім можна застосувати в процесі планування окремих показників.

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі застосування цієї методики аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованого фінансового показника. Поширення одержали такі види вертикального (структурного) аналізу:

- структурний аналіз фінансових показників, сформованих по окремих сферах діяльності. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються показники щодо операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності; структурний аналіз показників по окремих видах продукції.

Структурний аналіз процесу розподілу чистої продукції і чистого прибутку. Такий аналіз дає можливість оцінити ефективність політики підприємства

зо

по використанню матеріальних і фінансових ресурсів, доходів, ефективність податкової політики;

- структурний аналіз активів.

структурний аналіз капіталу. Результати цього аналізу дають можливість оцінити політику підприємства в області використання власного і позикового капіталу.

Порівняльний аналіз показників діяльності підприємства ґрунтується на зіставленні значень окремих груп аналогічних її показників між собою. Для практики аналізу діяльності підприємства можна виділити такі види порівняльного аналізу:

-порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і середньо галузевих. Такий аналіз проводять з метою оцінки конкурентної позиції підприємства;

- порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і конкретних підприємств-конкурентів. У процесі цього аналізу виявляються слабкі сторони фінансової діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції на конкретному ринку;

- порівняльний аналіз показників результативності діяльності окремих "центрів відповідальності" чи структурних підрозділів підприємства. Такий аналіз проводять для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності внутрішніх підрозділів підприємства;

- порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) показників діяльності підприємства. У процесі цього аналізу виявляється величина відхилення фінансових показників діяльності підприємства від планових (нормативних) і визначаються фактори, що вплинули на ці відхилення. Такий аналіз можна проводити при впевненості, що планові показники об'єктивні. У противному

випадку доцільно порівнювати факт звітного періоду з фактичними даними попереднього періоду.

Аналіз коефіцієнтів (R-аналіз) ґрунтується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. Фінансовою наукою запропоновано безліч аналітичних коефіцієнтів, але не має необхідності розраховувати усі. Досить вибрати декілька, що найбільш точно відбивають фінансове явище. При цьому необхідно пам'ятати, що жоден показник сам по собі не дає достатньої інформації, на підставі якої можна судити про фінансове положення підприємства.

1) показники фінансової стійкості;

2) показники рентабельності;

3) показники ліквідності;

4) показники ділової активності;

5) показники майнового стану;

6) показники позиції підприємства на ринку цінних паперів.

У той же час фінансисти-аналітики відзначають, що коефіцієнтний метод аналізу має істотні недоліки, що зводяться до наступного:

1) безліч розрахункових коефіцієнтів частіше дають досить суперечливу інформацію, тому необхідно відбирати визначені коефіцієнти для визначеної групи користувачів;

2) нормативні межі для цих коефіцієнтів встановлювалися в ході емпіричних досліджень на основі дані безлічі підприємств. Однак для окремого підприємства фінансова ситуація може не вписуватися в нормативні межі і може існувати свій норматив аналізованого коефіцієнта.

Інтегральний аналіз дає можливість одержати узагальнену характеристику умов формування окремих агрегованих фінансових показників-коефіцієнтів, що комплексно відбивають фінансове явище.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Взаємозв'язки аналізованих явищ, що характеризують фінансово- господарську діяльність, можуть бути дуже різноманітними і складними. Тому аналітику доцільно, абстрагуючи від несуттєвих зв'язків і явищ, використовувати не тільки перераховані вище методи і прийоми аналізу, але і моделі, тобто будувати логічні й економіко-математичні моделі. На практиці використовуються три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні [17].

Дескриптивні моделі. Ці моделі описового характеру, що є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі прогностичного характеру які використовуються для прогнозування доходів, прибутку підприємства і його майбутнього фінансового стану.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними результатами, розрахованими по нормативному бюджеті. Тут порівнюються й аналізуються відхилення фактичних даних від нормативних значень. Для цього розробляються нормативи по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності.