Аналіз за даними балансу показників, які характеризують фінансову стійкість

«Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затверджене наказом Міністерства фінансів України, фондом державного майна України від 26 січня 2001 року №49/11, фінансовий стан підприємства визначає як сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства.

У світовій практиці відомі два підходи до оцінки фінансового стану. Відповідно до першого необхідно аналізувати дані про джерела фінансування, тобто пасиву балансу. Другий підхід заснований на аналізі взаємозв’язку між активом і пасивом балансу, тобто враховуються ще і напрямку використання засобів.

Зрозуміло, що другий підхід носить комплексний характер. Тому необхідно розглядати як аналітичні коефіцієнти, що розраховуються по пасиві балансу, так і коефіцієнти, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування засобів підприємства і структурою вкладень капіталу. Вони представлені коефіцієнтами капіталізації і покриття.

Коефіцієнти капіталізації, характеризують структуру джерел засобів. До них відносяться: коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), коефіцієнт, зворотний коефіцієнту фінансової автономії - коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику і коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) характеризує частку власних засобів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Критичне значення коефіцієнта автономії — 0,5. Це означає, що джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути на 50 відсотків сформовані за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансового ризику показує, скільки притягнутих засобів приходиться на кожну гривню власних. Тому і розраховується він як відношення суми підсумків із другого по п'ятий розділи пасиву балансу до підсумку першого розділу пасиву. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така динаміка свідчить про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Бажано, щоб значення цього коефіцієнта знаходилося в межах від 0,5 до 1. Однак, додатково необхідно прораховувати ефект фінансового важеля, тому що значення коефіцієнтів може бути в припустимих межах, а ефект негативний. Це свідчить про неефективне використання позикових засобів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частка власного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована в необоротних активах. Він розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування. Методика розрахунку власних оборотних коштів (капіталу) підприємства приведена ви. 5.2 даного посібника. Коефіцієнт маневреності повинний бути досить високим, що свідчить про достатність забезпечення поточної операційної діяльності власними засобами й у динаміці повинний незначно збільшуватися.

До коефіцієнтів покриття відносяться коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень і коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування: коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування придбання основних засобів і інших капітальних вкладень.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів визначається відношенням довгострокових зобов’язань (підсумок III розділу пасиву) до суми власного капіталу і довгострокових зобов'язань, а коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел розраховується як відношення власного капіталу до суми власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Природно, що сума цих показників дорівнює одиниці У структурі цієї суми частка другого показника повинна переважати. Це показує, що підприємство фінансує свою діяльність за рахунок власних коштів, а не покладається на засоби зовнішніх інвесторів. У підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої засоби більш охоче, тому що воно має більш високий рівень фінансової стійкості.

Вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів також визначає рівень фінансової стійкості підприємства. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відбивається в другому розділі активу балансу (виробничі запаси, тваринні на вирощуванні і відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари).

Якщо власних оборотних коштів досить для покриття матеріальних запасів, то вважається, що підприємство має абсолютний рівень фінансової стійкості і не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається рідко і частіше підприємству для фінансування запасів приходиться залучати довгострокові позикові засоби.

При недостатності цих двох джерел підприємство може залучити для фінансування запасів короткострокові кредити банків. Якщо сума всіх трьох джерел фінансування покриває запаси, то підприємство має хитливе фінансове положення, а у випадку недоліку цих засобів для покриття запасів вважають, що підприємство в кризовому фінансовому стані.

Якщо аналіз фінансової стійкості за цією методикою виконувати за даними річного балансу, то інформативність буде мінімальною. Допустимо, що на початок року підприємство мало хитливе фінансове положення, а на кінець звітного року стійкість стала абсолютної. Тут необхідно виконати додатковий аналіз для

з’ясування, які фактори вплинули на такий різкий перехід. Найкраще зробити аналіз по квартальній фінансовій звітності.

8.2.