2.1. МЕТА ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ БАНКУ

Значна роль прибутку в розвитку банку, забезпеченні інтересів його засновників та персоналу визначає необхідність ефективного та безперервного управління ним.

Управління прибутком являє собою процес розробки та прийнят-

тя управлінських рішень за всіма основними аспектами його форму-

вання, розподілу та використання у банку.

Забезпечення ефективного управління прибутком банку обумов-

лює ряд вимог до цього процесу:

1) інтегрованість із загальною системою управління банком.

2) комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення у сфері формування і використання прибутку взаємозалежні та здійснюють прямий або непрямий вплив на кін- цеві результати управління прибутком;

3) високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управ- лінські рішення у сфері формування та використання прибутку, розроблені та реалізовані у банку протягом попереднього періоду, не завжди можуть використовуватися на наступних етапах його ді- яльності. Насамперед це пов’язано з високим динамізмом факторів зовнішнього середовища в умовах нестабільної економіки, в першу чергу – зі зміною кон’юнктури фінансового ринку. Крім того, змі- нюються в часі і внутрішні умови функціонування банку. Тому си- стема управління прибутком повинна характеризуватися високим динамізмом, що враховує зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, фінансового стану та інших параметрів фу- нкціонування банку;

4) багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських

рішень. Реалізація цієї вимоги передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері формування, розподілу та вико- ристання прибутку повинна враховувати альтернативні варіанти дій.

критеріїв, які визначають політику управління прибутком банку.

Такі критерії банк визначає самостійно.

5) орієнтованість на стратегічні цілі банку. Якими б прибутковими не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень у поточному періоді, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною ме- тою діяльності) банку, стратегічними напрямками його розвитку, руйнують економічну базу формування високих прибутків в май- бутньому періоді, вони повинні бути відхилені.

З урахуванням змісту процесу управління прибутком та вимог,

що висуваються до нього, формуються його цілі та завдання.

Головною метою управління прибутком є забезпечення максимі- зації добробуту засновників та учасників банку в поточному періоді та на перспективу.

Виходячи з цієї мети, система управління прибутком повинна ви-

рішувати такі основні завдання:

1) забезпечення максимізації розміру прибутку, що формується, відпо- відно до ресурсного потенціалу банку і ринкової кон’юнктури. Це завдання реалізується шляхом оптимізації ресурсів банку і забезпе- чення їх ефективного використання. Основними обмеженнями роз- міру прибутку є максимально можливий рівень використання ресур- сного потенціалу і поточна кон’юнктура фінансового ринку;

2) забезпечення оптимальної пропорції між рівнем прибутку і допус- тимим рівнем ризику. Між цими показниками існує прямо пропор- ційний зв’язок. З урахуванням ставлення менеджерів до ризиків формується їх допустимий рівень, що визначає агресивну, помір- ковану або консервативну політику здійснення тих чи інших видів діяльності або проведення окремих операцій. Виходячи із заданого

рівня ризику, в процесі управління повинен бути максимізований і відповідний рівень прибутку;

3) забезпечення високої якості прибутку, що формується. В процесі формування прибутку банку в першу чергу повинні бути реалізо- вані резерви його зростання за рахунок операційної діяльності;

4) забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам банку.

5) забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку банку в май- бутньому періоді. Прибуток є одним з основних внутрішніх джерел

формування фінансових ресурсів банку, тому його розмір визначає потенційну можливість створення загальних фондів та резервів;

6) забезпечення постійного зростання ринкової вартості банку. Це за- вдання покликане забезпечувати максимізацію добробуту засновни- ків та учасників банку на перспективу. Темпи зростання ринкової вартості значною мірою визначаються рівнем капіталізації прибут- ку, отриманого банком у звітному періоді. Кожен банк, виходячи з умов і завдань діяльності, самостійно визначає систему критеріїв оптимізації розподілу прибутку на частину, що капіталізується, та частину, що споживається;

7) забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку.

Програми участі персоналу в прибутку покликані гармонізувати інтереси власників банку і найманих працівників, повинні, з одного боку, ефективно стимулювати трудовий внесок цих працівників

у формування прибутку, а з іншого – забезпечувати достатній рі- вень їх соціального захисту, який держава в сучасних умовах по- вністю забезпечувати не в змозі.

Всі вищерозглянуті завдання управління прибутком тісно пов’язані між собою, хоча окремі з них і мають різноспрямований ха- рактер, наприклад, максимізація рівня прибутку при мінімізації рівня ризику; забезпечення достатнього рівня задоволення інтересів заснов- ників банку та його персоналу; забезпечення достатнього розміру прибутку, що спрямовується на накопичення і споживання, тощо. То- му в процесі управління прибутком окремі завдання повинні бути оп- тимізовані між собою.

В середовищі підприємців доволі поширена думка про те, що пріоритетним завданням управління прибутком є забезпечення його

максимізації.

Ефективний механізм управління прибутком банку дозволяє в пов- ному обсязі реалізувати завдання та цілі, що стоять перед ним, сприяє результативному виконанню функцій цього управління. Як і кожна управлінська система, управління прибутком реалізує свою основну ме- ту та головні завдання шляхом виконання певних функцій. Склад основ- них функцій системи управління прибутком банку наведений на рис. 2.1.

ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

1. Розробка цілеспрямованої комплексної політики управління прибутком банку

2. Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень щодо формування

та використання прибутку на різних рівнях

3. Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень

4. Здійснення аналізу різних аспектів формування та використання прибутку

5. Здійснення планування формування, розподілу та використання прибутку

6. Розробка дієвої системи стимулювання формування прибутку та його ефективного використання

7. Здійснення ефективного контролю за прийнятими рішеннями у сфері формування та використання прибутку

Рис.

Розглянуті функції управління прибутком характерні для банків всіх форм власності та організаційно-правових форм діяльності.

Управління прибутком – це багатогранний і складний процес для банку, що потребує від нього ретельного опрацювання як у стратегіч- ному та тактичному аспектах, так і у бюджетних щорічних планах. У загальному вигляді його можна подати як на рис. 2.2.

ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ ЧИННИКІВ

УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

Управління доходами

та витратами

Управління окупністю виробничих витрат

Управління прибутковістю функціонування окремих підрозділів

Аналіз доходів

Аналіз витрат

Обіговість використання ресурсів

Аналіз фінансових коефіцієнтів

Розробка бізнес-планів (грошових потоків)

Управління активами (обсяг, структура, вартість)

Управління пасивами (обсяг, структура, вартість)

Управління ціноутворенням (політика цін)

Управління активами – пасивами (політика гепу)

Маркетингова політика

(політика ефекту)

Рис. 2.2. Процес управління прибутком банку

Побудова системи управління прибутком вимагає формування систематизованого переліку об’єктів цього управління. Така система- тизація об’єктів управління повинна, з одного боку, відображати фун- кціональну спрямованість цього управління, а з іншого – різні його рівні (рис. 2.3).

Система об’єктів управління прибутком банку

Управління формуванням прибутку банку

Управління доходами

Управління витратами

Управління розподілом

та використанням прибутку банку

Управління податками

Управління використанням прибутку, що капіталізується

Управління використанням прибутку, що капіталізується

Рис. 2.3. Система управління прибутком банку

Процес управління прибутком базується на певному механізмі.

До структури механізму управління прибутком входять такі елементи:

1. Державне правове і нормативне регулювання питань форму- вання і розподілу прибутку.

2. Ринковий механізм регулювання формування і використання

прибутку. Попит та пропозиція на фінансовому ринку формують розмір відсоткової ставки за кредитами і депозитами, прибутковість окремих цінних паперів, середню норму прибутковості капіталу та ін.

В міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання формування і використання прибутку банку буде зрос- тати.

3. Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів форму- вання, розподілу і використання прибутку банку. Механізм такого ре- гулювання формується в рамках самого банку, відповідно регламен- туючи ті або інші оперативні управлінські рішення з питань формування, розподілу і використання прибутку. Так, ряд цих аспек- тів може регламентуватися вимогами статуту банку. Окремі аспекти регулюються цільовою політикою управління прибутком, сформова- ною у банку. Крім того, у банку може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог з питань формування, розподі- лу і використання прибутку.

4. Система конкретних методів і прийомів реалізації управління прибутком. У процесі аналізу, планування і контролю за формуван- ням і використанням прибутку використовуються методи, за допомо- гою яких досягаються необхідні результати. До основних методів від- носяться такі: техніко-економічних розрахунків, балансовий, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння та ін.

Отже, необхідно підкреслити, що ефективний механізм управлін-

ня прибутком банку дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі і за- вдання, що стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню функцій цього управління.