1.3. ВИДИ ПРИБУТКУ БАНКУ ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Для побудови ефективної системи управління прибутком банку необхідно провести його класифікацію. Якщо звернутися до праць су- часних українських і зарубіжних економістів, присвячених дослі- дженню проблем управління прибутком банку, можна констатувати, що в даний час немає єдиної думки про те, як можна і потрібно класифікувати прибуток банку, і тому практично кожен автор пропо- нує свою класифікацію.

Як правило, класифікація прибутку банку здійснюється за озна-

ками, наведеними в табл.

Класифікація видів прибутку банку

Таблиця 1.1

Класифікаційна ознака

Вид прибутку банку

Джерела формування прибутку банку за основними видами діяльності банку Прибуток від комерційної діяльності банку.

Прибуток від торгової діяльності банку.

Прибуток від діяльності з управління активами та пасивами Джерела формування прибутку, що використовуються в його обліку Прибуток від операційної діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Прибуток від фінансової діяльності

Від порядку визначення Обліковий прибуток. Прибуток до оподаткування. Прибуток після оподаткування. Чистий прибуток. Оподаткований прибуток

Від методики оцінки Номінальний прибуток.

Реальний прибуток

Від мети визначення Бухгалтерський прибуток.

Економічний прибуток

Від розмірів Мінімальний прибуток. Цільовий прибуток. Максимальний прибуток

Період формування прибутку,

що розглядається Прибуток попереднього періоду. Прибуток звітного періоду. Прибуток планового періоду Регулярність формування прибутку Прибуток, що регулярно формується.

Непередбачений прибуток

Характер використання прибутку Прибуток банку, що капіталізується.

Прибуток банку, що споживається

За джерелом формування Прибуток банку.

Прибуток філії, відділення.

Прибуток структурного підрозділу

Прибуток центру фінансової відповідальності

За приналежністю Прибуток клієнтських груп, клієнтів.

Прибуток за окремими інструментами і портфелями

Характеристика видів прибутку за основними видами діяльності подана в попередньому підрозділі цієї монографії.

За джерелами формування прибутку банку відповідно до методи-

ки його обліку виділяють:

• прибуток від операційної діяльності банку. Це прибуток від основ- ної діяльності банку, що дає дохід, а також інших видів діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими;

• прибуток від інвестиційної діяльності банку. Це прибуток, що фор- мується в результаті придбання і продажу довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не еквівалентні грошовим коштам.

Особливого розгляду потребує поняття прибутку від фінансової діяльності, основні грошові потоки за яким пов’язані з забезпеченням банку ресурсами (залучення додаткового власного і запозиченого ка- піталу та його обслуговування). На перший погляд такий зміст грошо- вих потоків не може впливати на прибуток банку.

Крім того, у процесі діяльності банку як власний, так і запозиче- ний капітал може бути отриманий на більш або менш вигідних для банку умовах, що суттєво впливає на результати операційного або ін- вестиційного прибутку. Тому прибутком від фінансової діяльності не- обхідно вважати непрямий ефект від залучення власного та запозиче- ного капіталу на більш вигідних умовах, ніж середньоринкові. Крім того, в процесі фінансової діяльності може бути отриманий і прямий прибуток на вкладений капітал за рахунок використання ефекту фі-

нансового важеля.

У сфері нормативного регулювання обліку і оподаткування банку залежно від порядку, визначеного в Україні, розрізняють обліковий прибуток (прибуток від операцій), прибуток до оподаткування, прибу- ток після оподаткування, оподаткований та чистий прибуток.

Обліковий прибуток (прибуток від операцій) визначається як різ-

ниця між доходами (рахунки 6-го класу) та витратами (рахунки

7-го класу) відповідно до нормативних документів Національного банку України.

В економічній літературі як синонім терміну “обліковий прибу- ток” досить часто використовують термін “балансовий прибуток”, що відповідає його економічному змісту та порядку визначення.

Прибуток до оподаткування розраховується як обліковий прибу- ток, скоригований за чистими витратами на формування резервів банку та на дохід (збиток) від довгострокових активів, призначених для продажу.

складають значні суми і для здійснення витрат не потрібні грошові кошти, тому що ці витрати мають негрошову природу.

Прибуток після оподаткування визначається як прибуток до опо-

даткування, скоригований на витрати, пов’язані зі сплатою податку на

прибуток.

Чистий прибуток – це прибуток від банківської діяльності за зві- тний період після відрахування податку на прибуток, скоригований на непередбачені доходи (витрати).

Оподаткований прибуток – сума прибутку, з якої сплачується по- даток (податкова база), що визначається за правилами, встановленими Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” [49]. З точки зору даного Закону прибуток визначається шляхом зменшен- ня суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму ва- лових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновжи-

ваними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток – це різниця між загальною сумою доходів та операційними витратами (собівартістю продукту, визначеного кальку- люванням за неповними витратами). Це поняття включає власне при- буток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, який часто називають чистим прибутком,

дорівнює валовому прибутку за мінусом неопераційних витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг доходів від продажу банківських продуктів за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збі- гатиметься з валовим прибутком, якщо калькулювання здійснювати- меться лише за змінними витратами.

Залежно від методики оцінки традиційно виділяють:

• номінальний прибуток – фактично отримана величина прибутку банку;

• реальний прибуток – номінальний прибуток, перерахований з вра-

хуванням інфляції.

Існування двох підходів до визначення розміру витрат (бухгал-

терського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до розрахунку прибутку.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом

і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами.

Економічний прибуток (чистий прибуток) – це різниця між валовим доходом і економічними витратами, які містять зовнішні (бухгалтерські) та внутрішні витрати, в тому числі й нормальний прибуток (рис. 1.3).

Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності ви-

лучення ресурсів з альтернативного використання їх в іншій діяльності.

Економічний прибуток

Внутрішні (неявні) витрати, включаючи нормальний прибуток

Зовнішні (явні) витрати

Рис. 1.3. Економічний і бухгалтерський прибуток

Залежно від розмірів прибуток банку характеризується так:

• мінімальний прибуток – прибуток, розмір якого після сплати пода- тків задовольняє власників банку щодо отримання мінімального рі- вня рентабельності на вкладений капітал;

• цільовий прибуток – прибуток, який визначає цільову функцію дія- льності банку та залежить від обраної стратегії. Він може бути но- рмальним, тобто таким, що відповідає нормі прибутку на капітал, який склався на ринку, або необхідним, тобто таким, що відповідає потребам банку в коштах на фінансовий та соціальний розвиток;

• максимальний прибуток – банк отримує його при такому обсязі ді- яльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи (витрати) зростають відповідно до зростан- ня обсягів діяльності.

За регулярністю формування виділяють прибуток, що формуєть-

ся банком регулярно і так званий надзвичайний прибуток. Термін “надзвичайний прибуток” досить широко використовується в країнах з розвиненою економікою та характеризує нетрадиційне для банку джерело його формування.

За характером використання в складі чистого прибутку виділя- ють прибуток, що капіталізується (спрямовується на збільшення ак- тивів банку), та прибуток, що споживається (спрямовується на ви- плати акціонерам, персоналу або на реалізацію соціальних програм

банку).

В українській практиці термін “нерозподілений прибуток” має більш вузьке значення “… це частина чистого прибутку, яка не розпо- діляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в свою діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого при- бутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та в інші фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів учасників (засновників) банку або згідно з чинним законодавством” [50].

Незважаючи на доволі значний перелік класифікаційних ознак,

що розглядаються нами в даному розділі, необхідно підкреслити, що він не відображає всього різноманіття видів прибутку, що викорис-

товуються у науковій термінології та практичній діяльності банків

України.