Особливості управління недепозитними коштами банку

До найбільш розповсюджених форм залучення недепозитних ресурсів комерційного банку відносяться:

- міжбанківський кредит, у т.ч. одержання позичок у Центрального

банку;

- проведення операцій ΡΕΠΟ (угода про продаж паперів зі зворотним

викупом);

- емісія (випуск) облігацій, банківських векселів;

- облік векселів у Центральному банку;

- продаж банківських акцентів;

- випуск комерційних паперів;

- одержання позик на ринку євродоларів.

Залучення недепозитних джерел ресурсної бази призначено для 2-х основних цілей:

1) Заміщення чистого відтоку фінансових ресурсів.

2) Розширення діяльності при неможливості залучення для цих цілей

нових депозитних ресурсів.

Таким чином, ініціатива залучення недепозитних ресурсів виникає через недолік поточної ліквідності або в результаті спроби збалансувати платіжні потоки на наступні дати.

Оцінка наявності в балансі банку міжбанківського кредиту носить суперечливий характер:

- з одного боку, наявність залишків по міжбанківському кредиту є позитивним чинником, тому що це свідчить про те, що банку одержав визнання на міжбанківському ринку;

- з іншого боку, велика питома вага міжбанківського кредиту є відображенням ризику ліквідності та процентного ризику, тому що:

міжбанківський ринок не завжди ліквідний і глибокий (міжбанківський кредит відносять до категорії «гарячих» грошей);

- на даному ринку вартість ресурсів досить висока (банк не завжди може дозволити такі витрати) і слабко прогнозована.

Процес управління недепозитними ресурсами має визначені особливості, виходячи з яких менеджери формують стратегію управління ресурсами:

1. Короткостроковий характер операцій щодо залучення недепозитних коштів - найбільш розповсюдженими є одноденні позички і з термінами погашення до двох тижнів.

2. Висока чутливість до процентних коливань і, отже, схильність процентному ризикові.

3. Неможливість використання цінових методів управління, тому що ставку встановлює кредитор.

4. Гнучкість управління - у кожен момент часу можна чітко визначити, скільки і на який період банку необхідно залучити кошти. Потреба в недепозитних джерелах розраховується як різниця між вихідними і вхідними грошовими потоками банку, з обліком як реальних, так і очікуваних значень.

При виборі недепозитного джерела менеджмент банку повинен вирішити 2 основних питання:

- визначення загального обсягу коштів, залучених з недепозитних джерел;

- визначення конкретного виду недепозитного джерела , що найбільше б відповідав цілям банку в даний момент часу.

Потреба банку в недепозитних джерелах визначається розміром розриву фондів.

При цьому менеджменту банку необхідно враховувати таке:

1. При оцінці суми необхідних кредитів необхідно враховувати також суму передбачуваних кредитів у майбутньому, особливо з боку його найбільших позичальників. Такий прогноз має ґрунтуватися на інформації, одержуваної у приватних контактах між службовцями банку і реальними або потенційними клієнтами.

2. При оцінці суми депозитів, необхідних банку для фінансування кредитно-інвестиційних вкладень, повинне бути здійснене прогнозування надходжень коштів у внески і вилучень з рахунків клієнтів банку, особливо з боку великих депозиторів.

При прогнозуванні величини депозитів необхідно враховувати поточні і майбутні економічні умови, процентні ставки і вимоги до потоку готівки, пропоновані великими вкладниками банку.

До оціненого розриву фондів додають резервну суму для того, щоб покрити несподівані потреби в кредиті та можливий дефіцит депозитів.

На вибір недепозитних джерел банківських ресурсів впливають такі фактори:

1. Відносна вартість коштів, сформованих з кожного недепозитного

джерела.

Менеджмент банку, аналізуючи функціонуючі на ринку процентні ставки за різних джерел, займає кошти з найбільш дешевих джерел, хоча враховує при цьому й інші фактори.

Дійсна процентна ставка на джерела формування ресурсів банку:

Нетто-величина інвестиційних фондів, сформованих із цих джерел

Складові дійсної процентної ставки розраховуються за такими формулами.

1. Поточна процентна вартість запозичених фондів =

Величина запозичених фондів х Переважна процентна ставка на (26)

фінансовому ринку

2. Граничні витрати банку в процесі одержання цих фондів =

Величина запозичених фондів х Очікувана процентна ставка, що (27)

представляє робочий час персоналу, витрати на операції і укладення кредитних угод

3. Нетто-величина інвестованих сформованих фондів = (28)

Загальна величина запозичених коштів -

Резервні вимоги (де необхідно), страхове оподатковування депозиту (де необхідно) -

Кошти, розміщені в неприбуткові активи (надлишок готівки, основний капітал банку)

2. Швидка приступність, що компенсує їх більш високу вартість у порівнянні з депозитами до запитання.

3. Ризик нестійкості процентної ставки, зв'язаний з короткостроковістю недепозитних операцій.

Усі процентні ставки визначаються рівнем попиту та пропозиції на відкритому ринку і, отже, піддані випадковим коливанням. Чим менший термін погашення позики, тим більше хиткою виявляється процентна ставка.

4. Ризик допустимості кредиту (надійності його одержання).

Ні гарантії того, що на кожному із кредитних ринків кредитори зможуть надати позичку кожному позичальнику. Менеджмент банку завжди має бути готовий перейти до альтернативних джерел кредиту і, якщо необхідно, заплатити дорожче за будь-які одержувані кошти.

5. Термін погашення (повернення) запозичених коштів. Деякі джерела розраховані на негайний кредит, інші - на більш тривалий термін - комерційні папери, євродолари.

6. Розмір банку і його потреба у недепозитних фондах. Стандартною величиною більшості позик на ринку короткострокового капіталу є сума, що часто перевищує кредитні можливості найбільш дрібних банків.

7. Відповідність регулюючим нормам, що обмежують використання альтернативних джерел формування коштів. Норми регулювання банківської діяльності можуть обмежити суму, частоту і використання позик банками.

Показники залежності від недепозитних джерел банківських

ресурсів

Аналіз ступеня залежності від міжбанківських коштів здійснюється на основі ряду відносних показників, що називаються коефіцієнтами рефінансування. Коефіцієнти рефінансування розраховуються як відношення кредитів і термінових позик, отриманих в інших банках до різної бази, до:

- загального обсягу кредитних вкладень банку;

При 0,1 відбувається мінімізація витрат банку.

При 0,3 - мінімізація ризику стійкості.

2. Величина нетто-позики на міжбанківському ринку ( Fb net) =

Сальдо між запозиченими і розміщеними коштами, включаючи міжбанківські кредити, сальдо по коштах на кореспондентських рахунках «Лоро» і «Ностро» і позиках Центрального банку

Якщо величина нетто-позики є позитивною, то банк є нетто- позичальником.

Якщо величина нетто-позики є негативною, то банк - нетто-кредитор. З погляду кредитоспроможності останнє є більш кращим.

Доцільність уведення даного показника викликана тим, що величина сукупних запозичених міжбанківських позик, неотсальдованих на позики видані, є менш інформативною в порівнянні з чистими позиками, тому що і при великих обсягах запозичених кредитів банк може бути активним донором міжбанківського ринку.

Надмірно велике значення показника (більш 30-40%) є несприятливою ознакою, що може вказувати на:

- нерозвиненість клієнтської бази банку;

- фінансові проблеми, зв'язані з дефіцитом фінансових ресурсів через відтік клієнтів або наявності проблемних активів;

- на агресивну політику банку, зв'язану з фінансуванням активів за рахунок міжбанківського кредиту.

3. Рівень зовнішнього фінансування (EFL)

Показує сукупну позицію банку на міжбанківському ринку (донор або акцептор) і обмежує можливості залучення міжбанківських коштів:

При оцінці поточної кредитоспроможності можна не враховувати сальдо по отриманих і виданих міжбанківських кредитах на відносно великі терміни, зокрема синдиковані кредити. Для середніх банків оптимальна величина коефіцієнта лежить у значеннях - 0,3.......................................................... + 0,3.

1. Які основні види депозитних рахунків пропонують банки в даний

час?

2. Що таке основні депозити і чому вони мають настільки важливе значення сьогодні?

3. Як змінилася в останні роки структура депозитів банків?

4. Які наслідки мають змінення структури депозитів для управління і функціонування банків?

5. Які депозити є найменні цінними і найбільш цінними для банків?

6. Що включає система управління депозитним портфелем банку?

7. Що таке банківська стратегія трансформації і які види ризиків характерні для операцій з трансформації?

8. Як визначається коефіцієнт трансформації і яке його економічне значення?

9. Що таке стабільні депозити?

10. Які показники входять у систему оцінки стабільності депозитів?

11. Які методи використовують для залучення депозитних коштів

банку?

12. У чому складається сутність цінових методів залучення депозитних коштів і яка область їхнього застосування в даний час?

13. У чому складається сутність нецінових методів залучення депозитних коштів і яка область їхнього застосування в даний час?

14.

15. Які переваги і ризик приносить банку використання методу управління пасивами?

16. У яких фінансових ситуаціях для банку найбільш підходящим є використання міжбанківських коштів?

17. До яких недепозитних джерел формування коштів звертаються у даний час банки?

18. Які особливості має процес управління недепозитними ресурсами?

19. Що означає для банку розрив фондів?

20. Які фактори впливають на вибір того або іншого джерела недепозитних ресурсів?

21. Як визначається дійсна процентна ставка на джерела формування ресурсів банку?

22. Які показники визначають залежність банку від недепозитних джерел ресурсів?

1. Які складові з наведеного переліку формують ресурси банку:

а) кредити, надані клієнтам;

б) кредити, надані іншим банкам та НБУ;

в) цінні папери власного боргу;

г) вкладення капіталу в дочірні компанії.

2. До депозитних ресурсів банку належать:

а) субординований борг, кошти на поточних рахунках клієнтів, кошти на вкладних рахунках клієнтів, кошти від випуску депозитних (ощадних) сертифікатів та облігацій;

б) кошти на поточних рахунках клієнтів, кошти на вкладних рахунках клієнтів, кошти від випуску депозитних (ощадних) сертифікатів та облігацій;

в) кошти на вкладних рахунках клієнтів, кошти від випуску депозитних (ощадних) сертифікатів, кредити, отримані в інших банках;

г) кошти на поточних рахунках клієнтів, кошти на вкладних рахунках клієнтів, кошти від випуску депозитних (ощадних) сертифікатів.

3. До недепозитних джерел ресурсів банку належать:

а) кошти на поточних рахунках клієнтів, кошти на вкладних рахунках клієнтів, кошти від випуску депозитних (ощадних) сертифікатів а облігацій, кредити, отримані в інших банках;

б) міжбанківські кредити, у тому числі від НБУ, кошти від випуску акцій та облігацій, кошти, залучені від проведення операцій ΡΕΠΟ;

в) міжбанківські кредити, у тому числі від НБУ, кошти від випуску акцій та облігацій, кошти, залучені від проведення операцій ΡΕΠΟ, депозити, отриманні від інших банків;

г) міжбанківські кредити, у тому числі від НБУ, кошти від випуску цінних паперів власного боргу, кошти, залучені від проведення операцій ΡΕΠΟ.

4.3обов’язання банку перед вкладниками, які надали свої вільні грошові кошти для зберігання за певних умов, називають:

а) запозиченими коштами;

б) не депозитними джерелами ресурсів;

в) депозитною базою;

г) кредитними зобов’язаннями.

5. Процентне боргове зобов’язання банку, яке підтверджує вкладання певної суми коштів у банк на визначений термін за конкретною відсотковою ставкою, - це:

а) розписка банку;

б) кредитне зобов’язання;

в) депозитний сертифікат;

г) боргова росписка.

6. Номінальна безризикова ставка відображає:

а) рівень ставки рефінансування;

б) рівень депозитної ставки з урахуванням темпів інфляції;

в) рівень відсоткової ставки з урахуванням темпів інфляції та економічного зростання.

7. За економічним змістом відсоткова ставка - це:

а) ціна вільних грошей населення та юридичних осіб з урахуванням вартості їх залучення;

б) вартість грошей, яка відображує альтернативні варіанти їх розміщення та ризики протягом певного часу;

в) майбутня вартість грошей з урахуванням рівня ризику їх використання.

8. На рівень базової депозитної ставки не впливає такий чинник:

а) реальні темпи економічного зростання в країні;

б) середній рівень дивідендних виплат у країні;

в) очікуваний рівень інфляції протягом періоду вкладання коштів;

г) ризик неповернення коштів.

9. Занадто низький рівень депозитної ставки призводить до:

а) збільшення дивідендних виплат;

б) зменшення обсягів кредитних ресурсів;

в) зростання відсоткових виплат.

10. Якщо банком використовується метод умовного ціноутворення депозитів, яка за цих умов збільшує процентну ставку за депозитами:

а) можливість до вкладання;

б) виплата процентів у кінці строку договору;

в) виплата процентів щомісяця;

г) ці умови не впливають на розмір процента за депозитом.

11. Якщо банком використовується метод умовного ціноутворення депозитів, яка з цих умов зменшує процентну ставку за депозитами:

а) можливість часткового зняття коштів з рахунку;

б) виплата процентів у кінці строку договору;

в) виплата процентів авансом;

г) ці умови не впливають на розмір процента за депозитом.

12. Який метод ціноутворення банківських депозитів ураховує кількість послуг, якими користуються клієнти банку:

а) багатофакторний метод ціноутворення;

б) умовне ціноутворення;

в) ринковий спосіб ціноутворення;

г) правильні відповід а) і б).

13. Які фактори, що впливають на розмір процентної ставки, належать до зовнішніх:

а) розмір банку і ступінь його надійності;

б) рівень процентної ставки по депозитах банку;

в) рівень ліквідності банку;

г) умови вкладів, що пропонуються банком;

д) рівень конкуренції на ринку депозитних послуг.

14. Сутність цінових методів залучення коштів полягає у:

а) використанні відсоткової ставки за депозитами;

б) встановленні фіксованих рівнів ціни за залученими коштами;

в) використанні прийомів заохочення клієнтів.

15. Надання існуючих послуг існуючим клієнтам - це:

а) консервативна стратегія;

б) дезінвестиційна стратегія;

в) стратегія диверсифікації.

16. Стратегія проникнення - це:

а) робота в освоєному сегменті ринку щодо просування існуючих банківських продуктів новим споживачам;

б) продаж раніше розроблених послуг на новому сегменті ринку;

в) пропозиція якісно нових або модифікованих послуг на існуючих сегментах ринку.

17. Міжбанківські кредити надаються за ринковою ставкою, що дорівнює 6,25%. Витрати на укладання угоди становлять 0,25% суми угоди. Норма обов’язкового резервування за ресурсом такого виду становить 3%. Визначте вартість міжбанківського кредиту для банку:

а) 6,5%;

б) 6,6%;

в) 6,7%;

г) правильної відповіді не має.

18. Операцію запозичення коштів у банківській практиці називають:

а) кредитуванням пасивних операцій банку;

б) депозитним залученням;

в) купівлею фондів.

19. Використання механізму рефінансування банків передбачає:

а) регулювання та забезпечення серенього рівня прибутковості банків;

б) надання певних пільг банкам для підвищення їх рейтингу;

в) підтримання їх ліквідності та регулювання кредитно-грошового ринку.

20. Проведення операцій ΡΕΠΟ дозволяє:

а) значно знижувати кредитний ризик;

б) гарантувати уникнення кредитного ризику;

в) забезпечити кредитування банків;

г) знизити вартість цінних паперів.

21. Структурою євроринку не передбачено сектор ринку:

а) єврокредитів;

б) єврооблігацій;

в) євросубсидій;

г) євровекселів.

22. Відсоткові ставки за еврокредитами базуються на ставці:

а) SWIFT;

б) LIBOR;

в) ΡΕΠΟ;

г) FIBOR.