Загальна процедура

Вимоги щодо оповіщення

Забезпечення справжньої конкуренції у галузі державних закупок досягається переважно через положення про оповіщення. Тільки опублікування у межах Співтовариства попередніх повідомлень1 та інформації про майбутні контракти може гарантувати, що підприємства, зацікавлені у виконанні контракту, отримають необхідну інформацію щодо:

• процедури, за якою контракт має укладатися;
• обсяг робіт, поставок або послуг, що мають бути виконані чи надані;
• строків майбутнього контракту.

Одним із основних елементів режиму державних замовлень є те, що усі необхідні вимоги щодо тендера мають публікуватися в Офіційному збірнику ЄС.

Функція "попередніх" індикативних повідомлень у державному секторі полягає у попередженні потенційних учасників тендера про можливі контракти за допомогою повідомлень. Перевагами для замовників є те, що час для отримання пропозиції скорочується, коли публікується попереднє індикативне повідомлення.

333

деталями щодо майбутніх контрактів. У державному секторі ПІП — це тільки метод надання попередньої інформації учаснику майбутніх тендерів. Коли публікується ПІП, то скорочуються часові межі для отримання пропозицій відповідно до публікацій повідомлень про тендери, за винятком контрактів про поставки, оскільки норми ГАТТ не передбачають для них такого скорочення.

2. повідомлення про наявність кваліфікаційного списку: воно стосується тільки Директиви про комунальні підприємства. Згідно ст.ЗО укладачі контрактів можуть створювати і використовувати систему кваліфікації постачальників, підрядників. Система, що може включати різні ступені кваліфікації, має діяти на основі об'єктивних критеріїв і правил, які встановлює замовник (ст.30(2)). Згідно цієї системи занесеним до списків компаніям можуть запропонувати взяти участь у тендерах на контракти без подальшої публікації повідомлення про тендер;
3. повідомлення про тендер — це найважливіше з оголошень про замовлення, яке сповіщає про окремі контракти, що мають укласти відповідні органи-замовники. Повідомляти про тендер необхідно навіть тоді, коли ПІП було заздалегідь опубліковано, за винятками щодо комунальних підприємств, а у окремих випадках за узгодженою процедурою, коли нема потреби у запрошенні до конкурсу. Органи замовника повинні приділяти велику увагу змісту повідомлень, оскільки згідно норм ЄС про замовлення забезпечення вони можуть укладати тільки контракти, які є в повідомленні, якщо у ньому спеціально не передбачені інші варіанти;
4. повідомлення про укладання контракту: щойно контракт підписано, орган-замовник повинен опублікувати інформацію про це в Офіційному збірнику. Повідомлення має містити відомості про те, як і кому було надано контракт, включаючи строк надання, критерії надання, кількість заяв і остаточну вартість контракту.

Технічні вимоги

Основну частину державного режиму замовлень становлять загальні технічні норми. Загальна мета цих правил може бути недосяжною, якщо технічні характеристики і стандарти визначались у спосіб, коли лише окремий (національний)

334

постачальник мав можливість задовольняти критерії контракту на основі цих вимог, і це було б порушенням, наприклад, ст.ЗО (ЄС) (вільний рух товарів)1.

1 Справа 45/87, Commission v. Irland [1988] ECR 4929.

Ст. 10(1) Директиви про виконання робіт; ст.8(1) Директиви про поставки; ст.14(1) Директиви про послуги; ст.18(1) Директиви про комунальні підприємства. "Технічні умови" визначаються як сукупність технічних приписів, які містяться зокрема у заявочній документації, де визначаються необхідні характеристики робіт, матеріалів, продукції або постачання, що дає можливість описати роботи, матеріали, продукцію або постачання так, щоб органи-замовники використовували їх за призначенням. Такі технічні приписи мають включати, між інтим, рівні якості, виконання, безпеки або розміри, а також вимоги щодо матеріалів, продукції або постачання стосовно гарантій якості, термінології, символів, тестування і методів перевірки, пакування, маркетингу або маркування (Додаток 111(1) до Директиви про виконання робіт).

о

"Стандарт" означає технічну умову, що схвалена відповідним органом стандартизації для повторного та постійного використання, виконання якої у принципі не є обов'язковим (Додаток 111(2) до Директиви про виконання робіт).

"Європейський стандарт" — стандарт, затверджений Європейським комітетом зі стандартизації ("CEN") або Європейським комітетом стандартизації електротехнічних виробів ("Cenelec") як "Європейські стандарти" (EN) або "Документи з гармонізації" (HD) відповідно до загальних норм цих органів (Додаток 111(3) до Директиви про виконання робіт).

"Європейська технічна атестація" — сприятлива оцінка технічної спроможності щодо використання продукції, заснована на виконанні основних вимог до будівельних робіт завдяки суттєвим характеристикам виробів і визначеним умовам застосування. Європейська угода приймається атеста-ційним органом, який призначається для цього країнами — членами ЄС (Додаток 111(4) до Директиви про виконання робіт).

"Загальні технічні специфікації умови" — технічна специфікація, встановлена відповідно до процедури, схваленої країнами ЄС для забезпечення уніфікованого застосування у всіх країнах — членах ЄС, і опублікована у Збірнику офіційних документів ЄС.

335

відсутності європейських стандартів, європейських технічних дозволів або загальних технічних характеристик технічні вимоги мають встановлюватися шляхом посилання на національні технічні вимоги, якщо визнана їхня відповідність основним вимогам Директив ЄС про узгодження технічних норм1.

Крім того, посилання на інші документи має здійснюватися у порядку, що міститься у цих Директивах:

• національні стандарти, що імплементують міжнародні стандарти;
• інші національні стандарти і технічні дозволи;
• будь-які інші норми.

Необхідно зауважити, що критерії щодо фінансово-економічного стану і технічних можливостей можуть застосовуватися з метою недопущення окремих постачальників до процедури надання замовлень, коли вони не відповідають таким критеріям2.

Контракти про виконання робіт, поставки і падання послуг

Будь-який постачальник може розірвати контракт, якщо він:

• є банкрутом або перебуває у процесі ліквідації, правами якого управляє суд; підписав угоду з кредиторами, призупинив свій бізнес, тому що знаходиться у схожій ситуації, пов'язаній із тією самою процедурою відповідно до національних норм і законодавства;
• є об'єктом судового розгляду з приводу банкрутства, розпорядження про примусову ліквідацію або управління через суд, або через угоду з кредиторами, або будь-яких схожих процесуальних дій згідно національних норм та правил;
• був засуджений за правопорушення, пов'язане з професійною поведінкою, на основі рішення суду, яке має силу res judicata;

Ст.10(5) Директиви про виконання робіт; ст.85(5) Директиви про поставки; ст.14(5) Директиви про послуга; ст.18(3) Директиви про комунальні підприємства.

9 Ст.18 Директиви про виконання робіт; ст.15(1) Директиви про поставки; ст.23 Директиви про послуги.

336

• був звинувачений у серйозній професійній провині, доведеній будь-яким способом, що можуть підтвердити орга-ни-замовники;
• не виконав зобов'язань щодо виплат до системи соціального забезпечення відповідно до юридичних норм країни перебування або країни, де розташований державний орган-за-мовник;
• не виконав зобов'язання щодо виплати податків відповідно до юридичних норм країни перебування або країни, де знаходиться державний орган-замовник;
• винний у навмисному спотворенні інформації, яку вимагав замовник1.

Державні органи-замовники у повідомленні або у запрошенні до тендера можуть вказати, що підрядники повинні підтвердити свій фінансово-економічний стан шляхом надання таких довідок:

• відповідної довідки банку;
• подання балансу підприємства або витягів з нього, якщо публікації балансу вимагає законодавство країни перебування підрядника;
• документ про загальний обіг фірми і обіговість будівельних робіт за попередні три фінансові роки.

Цей перелік не є вичерпним. Так, державний орган-замовник може звернутися до оферента з вимогою про надання інших довідок, а підрядник також може самостійно подати інші документи.

Згідно ст.27 Директиви про виконання робіт державні органи-замовники, які укладають контракти, у повідомленні або запрошенні до тендера можуть запропонувати підрядникам засвідчити їхні технічні знання або можливості через:

• освітні і професійні кваліфікації оферента і/або управлінського персоналу фірми, особи або осіб, які відповідають за проведення робіт;
• перелік робіт, здійснених за останні п'ять років, разом з актами про задовільне виконання найбільш важливих робіт;

—              заяви про наявність механізмів і технічного устатку

вання, необхідних для виконання робіт;

Ст.24 Директиви про виконання робіт; ст.26(с) Директиви про поставки; ст.29 Директиви про послуги.

337

• заяви стосовно середньої кількості робочої сили на рік і кількості керівного складу за останні три роки у цій фірмі;
• заяви щодо спеціалістів або технічних установ, яких підрядник може запросити для виконання роботи незалежно від того, працюють вони у фірмі чи ні.

Ст.23 Директиви про поставки і ст.32 Директиви про надання послуг містять схожі положення. Європейський суд вирішив, що ці списки є вичерпними у справі Transporoute1.

Директива про комунальні підприємства

На противагу Директивам про державний сектор, ст.ЗО Директиви про комунальні підприємства лише передбачає, що замовники, якщо вони цього бажають, можуть створювати і використовувати систему оцінки кваліфікації підрядників або постачальників продукції та послуг. Система, що може містити різні етапи кваліфікації, дає можливість діяти на основі об'єктивних критеріїв і норм, які встановлює замовник, застосовуючи у відповідних випадках європейські стандарти як зразок. Не існує окремих правил щодо придатності оферентів. Можна впевнено зауважити, що ця система не може відрізнятися від аналогів з інших секторів.

Вимоги до реєстрації

Для підтвердження загальної відповідності і комерційної репутації постачальникам можуть запропонувати підтвердити реєстрацію у відповідному професійному торговому реєстрі країни перебування згідно законодавства цієї країни.

Європейський суд декілька разів висловлював міркування щодо включення до окремих списків реєстрації підприємств (як у Бельгії, Італії та Іспанії). Він постановив, що внесення компаній до такого реєстру будь-якої країни є достатнім доказом фінансового та економічного стану компанії і її технічної спроможності2. Органи влади повинні довіряти таким реєстрам.  Однак вони самі визначають рівень фінансово-

1 Справа 76/81, Transporoute [1982] ECR 417, para. 12-14.

Справа 76/81, рага.13; справи 27—29/86 СЕІ v. Association Intercommu-nal pour les Autoroutes des Ardennes [1987] ECR 3375, para. 26.

338

економічного стану і фінансової спроможності, необхідний для участі у процедурі надання замовлень. З цього випливає, що органи влади не зобов'язані визнавати фінансово-економічний стан компанії, вказаний у відповідному реєстрі, якщо критерії реєстрації не вписуються у стандарти, встановлені державним органом-замовником. Цей орган може відмовити компанії в оферті, якщо вона не відповідає таким стандартам1.