МАСШТАБИ ПОЛІТИКИ ЄС В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Політика ЄС щодо охорони довкілля охоплює широкий ряд видів діяльності, які краще розглядати, можливо, відповідно до напрямів, визначених Комісією у політиці у сфері охорони довкілля на 1967—1987 pp.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ І ОХОРОНА ПРИРОДИ

Ця сфера політики ЄС у галузі охорони довкілля привернула, мабуть, найбільшу увагу з боку суспільства, внаслідок чого були застосовані такі заходи, як заборона на імпорт шкурок дитинчат котиків1, заборона імпорту у комерційних цілях деяких видів китових продуктів2, бивнів африканських слонів і виробів з них3. Ці та інші конкретні заходи захисту дикої природи є, однак, незначною часткою дій в рамках цього напряму. Можливо, найважливішими багатоцільовими напрямами є такі, що пов'язані з захистом природного середовища4, здійсненням широкомасштабних програм щодо захисту довкілля5 та збереження рибних ресурсів6. Щоб втілити у життя ці проекти, Співтовариство мусило подолати значний опір з боку країн-членів, які, особливо до підписання Єдиного Європейського акта, були схильні доводити, що ці заходи повинні залишитися винятково в їхній компетенції.

Про те, що Комісія серйозно ставиться до охорони природного середовища, засвідчило її бажання провести у життя

1              Директива 83/129 (ЄС), OJ 1983 L 91, останні додатки OJ 1989 L 163.

2              Регламент 348/81 (ЄС), OJ 1981 L 39.

3              Регламент ЄС 2496/89, O.J 1989 L 240.

Напр., Директива 92/43 (ЄС): Захист природного та напівприродного середовища та дикої природи і фауни, OJ 1991 L206.

Напр., Регламент 563/91 (ЄС): Діяльність Співтовариства щодо захисту довкілля у районі Середземномор'я OJ 1991 L63; Регламент 3908/91 (ЄС): діяльність ЄС щодо захисту узбережжя морів, водних ресурсів у районі Ірландського і Північного морів, Ла-Маншу, Балтійського моря та у районі північно-східної частини Атлантичного океану, OJ 1991 L370.

Регламент 170/83 (ЄС): Підходи ЄС щодо збереження і управління рибними ресурсами, OJ 1983 L24.

310

Директиву щодо збереження диких птахів1. Ця директива, що має на меті зберегти рівновагу між використанням і збереженням ресурсів, накладає жорсткі зобов'язання на країни-члени стосовно захисту популяції диких птахів; охорони, збереження і відтворення різноманітного природного середовища для птахів, на яких поширюється її дія; регулює перевезення і право на володіння птахами, а також правила полювання, лову і відстрілу диких птахів. Незважаючи на те, що зміна підходів до природного середовища для деяких країн ЄС була складним завданням, Комісія не побоялася розпочати процесуальні дії проти країн-членів за невиконання їхніх зобов'язань. Під дію ст.169 підпали Німеччина2, Італія3 та Іспанія4, а реалізація проекту у Великій Британії, згідно якого значна територія Айлею відводилася під завод для перегонки віскі, була зупинена після візиту одного з членів Комісії.

Однак заради справедливості слід зазначити, що більшість дій ЄС у цій сфері й надалі здійснюватиметься під тиском громадськості, оскільки відсутні ознаки існування загальної політики ЄС з охорони природи.