4. Системи оплати працi

Оплата працi повинна залежати вiд кiлькостi i якостi працi, єє результатiв, якi мають кiлькiснi i якiснi показники. Оплата працi - це винагорода, що встановлю§ться попередньо в державно-нормативному порядку або за угодою сторiн трудового договору.

Спiввiдношення мiж кiлькiсними i якiсними показниками працi, або мiрою працi, i винагородою, створю§ систему оплати працi.

аробiтноє плати.

Коли мiрою працi виступа§ кiлькiсть виготовленоє продукцiє, винагороду за цю працю прийнято називати вiдрядною системою заробiтноє плати. Коли ж мiрою працi § витрачений працiвником час, ця система оплати назива§ться почасовою.

Переважною системою оплати працi § вiдрядна система заробiтноє плати. Вона дозволя§ працiвнику своєми зусиллями збiльшувати продуктивнiсть працi i вiдповiдно пiдвищувати розмiр сво§є заробiтноє плати.

При вiдряднiй системi оплати працi заробiток нарахову§ться за виконаний обсяг роботи, вироблену продукцiю за вiдрядними розцiнками, обчисленими виходячи з установлених тарифних ставок i норм виробiтку або часу.

Застосування вiдрядноє системи заробiтноє плати доцiльно Тодi, коли § практична можливiсть обчислити обсяг виконува-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

334

ноє роботи в натуральних показниках, що вiдображають фактичнi витрати працi та єє результати; застосувати норми виробiтку чи норми часу i обчислити єх виконання: збiльшити обсяг виконуваних робiт у порiвняннi з установленими нормами.

Вiдрядна система заробiтноє плати за способом облiку ма§ декiлька рiзновидiв: пряма вiдрядна система, вiдрядно-прогресивна система заробiтноє плати, акордна система заробiтноє плати i побiчно-вiдрядна система заробiтноє плати. При цьому вiдрядна сист

ема заробiтноє плати може бути iндивiдуальною i колективною.

Пряма вiдрядна система оплати поляга§ у тому, що кожна одиниця продукцiє оплачу§ться за незмiнною вiдрядною розцiнкою незалежно вiд рiвня виконання норми виробiтку чи норми часу.

основу нормування працi. Якщо при виконаннi певноє роботи нормою працi § кiлькiсть виготовленоє продукцiє, то вiдрядна розцiнка вiдповiдно до ст. 90 КЗпП обчислю§ться за формулою

Т

^Н"' "в

де Рд = розцiнка вiдрядна; Т = тарифна ставка; Нц = норма виробiтку.

Коли ж на виготовлення певноє одиницi продукцiє встановлена норма часу, вiдрядна розцiнка обчислю§ться за формулою

РВ = Т х Н"

де Рр = розцiнка вiдрядна; Т = тарифна ставка; Н^ = норма часу.

При обчисленнi вiдрядноє розцiнки необхiдно, щоб єє складовi елементи обчислювались за однакову одиницю часу - годину, робочий день, мiсяць.

Для визначення розмiру заробiтноє плати працiвника вiдрядна розцiнка, незалежно вiд способу єє обчислення, помножу§ться на кiлькiсть виготовленоє працiвником продукцiє.

Вiдрядно-прогресивна система заробiтноє плати § однi§ю з найбiльш складних з юридичноє точки зору. Єє змiст поляга§ в тому, що працiвник у разi перевиконання норми виробiтку при дотриманнi якiсних показникiв працi одержу§ винагороду

335

Роздiл X. Заробiтна плата

за прогресивно зростаючими вiдрядними розцiнками. Правильне застосування цi§є системи сприя§ зростанню випуску продукцiє без збiльшення обладнання i чисельностi працiвникiв, тобто веде до зростання продуктивностi працi.

Оплата за цi§ю системою пов'язана з визначенням i виплатою прогресивних доплат, правове регулювання яких вiдрiзня§ться вiд правового регулювання основноє оплати працi за твердими вiдрядними розцiнками.

Вiдрядно-прогресивна система вводиться з метою значного пiдвищення продуктивностi працi на вирiшальних дiльницях виробництва. Ця система оплати § заохочувальною. Але вона, як правило, не § постiйною, оскiльки вводиться на певний строк.

Вихiдною базою введення вiдрядно-прогресивноє системи § певний рiвень виконання встановлених норм виробiтку, досягнення яких да§ працiвнику право на оплату продукцiє, що вироблена понад досить високу норму, за прогресивно зростаючими вiдрядними розцi

нками.

При акорднiй системi оплати працi винагорода виплачу§ться за кiнцевий результат комплексу робiт - готовий будiвельний об'§кт, монтаж обладнання та iн. Акордна оплата визнача§ться на пiдставi чинних норм виробiтку чи норм часу, що передбаченi на окрем

i роботи, якi входять як складовi частини до цiлiсного об'§кту. Тому остаточний розрахунок за роботу, виконану акордне, проводиться пiсля прийомки всього об'§кту.

Акордна система оплати працi вводиться для посилення матерiальноє зацiкавленостi у скороченнi строкiв виконання робiт без зниження єх якостi.

Побiчно-вiдрядна система заробiтноє плати, як правило, застосову§ться для оплати працi допомiжних робiтникiв, якi обслуговують основне виробництво. Єх заробiток визнача§ться за вiдрядними розцiнками, що встановленi на одиницю продукцiє, виготовлену р

обiтниками основного виробництва.

Переважно заробiтна плата нарахову§ться i виплачу§ться iндивiдуально кожному працiвнику. Разом з тим iсну§ колективна форма органiзацiє працi, яка застосову§ться в бригадi. При бригаднiй формi органiзацiє працi заробiток кожного члена бригади визнача

§ться на пiдставi загальних результатiв ро-

336

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

боти бригади. Загальний колективний заробiток бригади розподiля§ться мiж членами бригади вiдповiдно до єх квалiфiкацiє i вiдпрацьованого часу. При цьому застосову§ться коефiцi§нт трудовоє участi.

Почасова система оплати працi застосову§ться переважно для оплати працi службовцiв. Для робiтникiв ця система § доцiльною в умовах механiзацiє i автоматизацiє виробництва, зокрема, на дiльницях i видах робiт з регламентованим режимом виробництва, при

обслуговуваннi апаратури, на дослiдних виробництвах тощо.

Залежно вiд того, який вiдрiзок часу взято для обчислення заробiтку, почасова система подiля§ться на погодинну, поденну i помiсячну.

на число вiдпрацьованих в облiковому перiодi (як правило - календарний мiсяць) годин або днiв.

При помiсячнiй оплатi за вiдпрацьований повний мiсяць виплачу§ться мiсячна тарифна ставка або посадовий оклад, незалежно вiд кiлькостi робочих днiв у цьому мiсяцi.

Почасова i вiдрядна системи заробiтноє плати встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдпри§мства.

Для посилення матерiальноє зацiкавленостi робiтникiв i службовцiв у пiдвищеннi ефективностi i рентабельностi виробництва, зростаннi продуктивностi працi, полiпшеннi якостi продукцiє i економiє матерiальних ресурсiв може вводитись премiальна оплата

Основою правового регулювання цi§є оплати § положення, що розробляються на пiдпри§мствах i в органiзацiях i затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом. Цi положення визначають умови премiювання, то

бто вимоги до працiвника чи колективу в цiлому, виконання яких да§ право на премiальну винагороду, i показники премiювання - вимоги до працiвника чи колективу в цiлому, вiд ступеня виконання яких залежить розмiр винагороди. Переважно це виконання мiс

ячноє норми виробiтку.

Працiвники, якi допустили виробничi упущення, прогули, порушення громадського порядку, можуть бути повнiстю або частково позбавленi премiальноє винагороди. Таке позбавлення премiє прийнято називати депремiюванням. Воно може зас-

337

Роздiл X. Заробiтна плата

тосовуватись навiть тодi, коли працiвник досяг усiх показникiв i умов премiювання.

Оскiльки депремiювання ст. 147 КЗпП не вiднесено до дисциплiнарних стягнень, то воно може застосовуватись поряд iз заходами дисциплiнарного стягнення.

На доповнення систем оплати працi може встановлюватись винагорода за наслiдками роботи пiдпри§мства чи органiзацiє за рiк. Винагорода за полiпшення загальних наслiдкiв роботи за рiк уведена господарською реформою, що була започаткована в 1966 р.

ри§мства i органiзацiє, що перейшли на нову систему матерiального стимулювання, одержали широку можливiсть у визначеннi розмiру, порядку i умов виплати щорiчноє винагороди за наслiдками роботи пiдпри§мства за рiк. В народi ця винагорода одержала назв

у <тринадцята зарплата>.

Змiст цi§є винагороди поляга§ у тому, що пiдпри§мство ма§ право по закiнченнi року витратити кошти, що видiленi на виплату щорiчноє винагороди, за умови виконання рiчних планових завдань по реалiзацiє продукцiє (або прибутку) i рентабельностi виробни

цтва. В разi недосягнення цих показникiв винагорода не виплачу§ться взагалi або може виплачуватись у зменшеному розмiрi. Обчислення винагороди проводиться вiдповiдно до заробiтноє плати, що виплачена працiвнику протягом року, з урахуванням безперервн

ого трудового стажу даного працiвника на пiдпри§мствi чи в органiзацiє.

Законом було передбачено право пiдпри§мств i органiзацiй розробляти, затверджувати i вводити локальнi (мiсцевi) положення про порядок виплати щорiчноє винагороди за наслiдками роботи пiдпри§мства. Цi положення мають за мету встановити у найбiльш нагл

яднiй i дохiдливiй формi зв'язок i залежнiсть мiж особистим трудовим внеском кожного члена колективу i полiпшенням наслiдкiв виробничоє дiяльностi усього пiдпри§мства.

Важливе значення ма§ також правило, згiдно з яким конкретний розмiр щорiчноє винагороди, що виплачу§ться кожному працiвнику, повинен перебувати у певному спiввiдношеннi з отриманою ним заробiтною платою протягом року. Навiть при однаковому стажi безп

ерервноє роботи на пiдпри§мствi винагорода працiвникiв може бути рiзною.

Порядок визначення розмiру винагороди передбача§ться положеннями. На одних пiдпри§мствах винагорода встановлю§ться

338

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

у твердiй кiлькостi денних заробiткiв працiвника, на iнших - у вiдсотках до заробiтку (мiсячного чи рiчного). Положення передбачають також можливiсть зменшення розмiру винагороди при упущеннях в роботi працiвника, несумлiнному ставленнi до своєх обов

'язкiв, простоях i аварiях, що сталися з його вини.

В окремих випадках передбача§ться виплата винагороди за вислугу рокiв, яку в побутi називають <чотирнадцятою зарплатою>.

а роботах основного виробництва. Працiвники обслуговуючого складу, як правило, права на цю винагороду не мають.

Розмiр винагороди залежить вiд стажу роботи працiвника. Стаж роботи визнача§ться за трудовою книжкою комiсi§ю по встановленню стажу, яка зобов'язана вирiшувати всi спiрнi питання обчислення трудового стажу. Рiшення цi§є комiсiє § остаточним i оскарже

нною в судовому порядку не пiдляга§.

Винагорода за вислугу рокiв, наприклад, встановлена для службових осiб Державноє податковоє адмiнiстрацiє та мiсцевих державних податкових адмiнiстрацiй, якi мають спецiальнi звання. Єм винагорода виплачу§тся у розмiрi 5 вiдсоткiв при стажi роботи вi

д одного до двох рокiв i 40 вiдсоткiв при стажi роботи вiд 25 i бiльше рокiв'.