4. Інтенсифікація розвитку порівняльного правознавства після Другої світової війни (1945—80-ті роки XX cm.)

Після Другої світової війни починається новий етап у розвитку порівняльного правознавства, пов'язаний із новою ситуацією

1 Константинеско Л.-Ж. Развитие сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права: Сб.

у світі, що відобразила прагнення народів до кращого взаєморозуміння. У суспільній свідомості зріс престиж порівняльного правознавства, наслідком чого стало значне збільшення наукових публікацій на цю тему: статей, монографій, нових журналів, бібліографії. Зріс якісний рівень досліджень, спрямований не тільки на емпіричне застосування порівняльного методу, а й на розроблення основних теоретичних проблем порівняльного правознавства. Велика заслуга в цьому належить М. Анселю, Т. Аска-реллю, Р. Давиду, К. Цвайгерту, Р. Шнітцеру і багатьом іншим. Незважаючи на те, що вони по-різному підходили до теоретичних проблем порівняльного правознавства, визначення його статусу, ЇХ розробки сприяли розвитку порівняльного правознавства. Вони розглядали порівняльне правознавство як найважливіший засіб зближення правових систем, заснований на взаємодії і взаємопроникненні різних правових систем і правових культур.

Після Другої світової війни на правовій карті світу з'явилася сім'я соціалістичного права, унаслідок чого розширилася географія досліджень порівняльного правознавства. Це призвело до розширення його функцій і кола його проблем. Сфера інтересів порівняльного правознавства перестала зводитися тільки до приватного права, дедалі більше уваги приділяється проблемам публічного і процесуального права.

Інтенсифікація розвитку ідей порівняльного правознавства в даний період також характеризується проведенням великої кількості міжнародних, регіональних і національних конференцій, конгресів, колоквіумів, «круглих столів», у рамках яких розглядалися ті чи інші аспекти порівняльного правознавства. Тепер обговорення в рамках цих заходів були спрямовані на подальшу розроблення загальнотеоретичних основ порівняльного правознавства з метою їх практичного застосування.

Цьому багато в чому сприяло виникнення нових товариств, асоціацій і центрів порівняльного права.

У 1955 р. в Парижі під егідою ЮНЕСКО було засновано Міжнародну асоціацію юридичних наук, основні функції якої полягали в сприянні розвитку юридичних наук шляхом порівняльного вивчення існуючих правових систем, в активізації наукових кон-тактів і обміну інформацією між ученими різних країн, у наданні

86

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

87

допомоги національним науковим організаціям, що вивчають іноземне право. Членами асоціації могли виступати національні комітети, що створювалися в різних країнах.

У 1960 р. було створено Міжнародний факультет порівняльного права. Основне його завдання — сприяння розвитку порівняльного правознавства за допомогою його викладання, здійснення наукових досліджень і видання наукових праць. Він найстаріший спеціалізований міжнародний навчальний заклад, де систематично читається повний цикл лекцій про правові системи сучасності. Слухачами факультету є особи із закінченою вищою юридичною освітою, які, прослухавши три спеціальні цикли і успішно склавши іспити, мають право написати дисертацію на здобуття звання доктора порівняльного права.

Таким чином, даний етап розвитку порівняльного правознавства, зумовлений обстановкою, яка склалася після Другої світової війни, характеризується інтенсифікацією порівняльно-правових досліджень, що мають не тільки теоретичний, але й практичний напрям.