5. Розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі

Ю.О. Тихомиров, аналізуючи тенденції розвитку права, відзначає, що «в сучасному світі посилюється тенденція виділення сфери правової співпраці, в якій спостерігається взаємопроникнення правових теорій, учень, поглядів, інтенсивний обмін юридичною інформацією, а також ухвалення в результаті цього узгоджених і схожих актів, і норм.

Розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі відбувається під впливом найважливіших геополітичних змін, що відбуваються в сучасному світі.

По-перше, сучасний етап суспільного розвитку характеризується процесами глобалізації, що охопили практично всі сфери

1 Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 7.

життя. Такі процеси, як інтернаціоналізація економіки, створення великої кількості транснаціональних корпорацій, формування загального інформаційного і комунікаційного простору, є проявами сучасної епохи, яка отримала назву глобалізації. Ці процеси, безумовно, торкаються і правової сфери, і проявляються у створенні загальних правових просторів, «нового міжнародного права», що зумовлюють гармонізацію і уніфікацію законодавств як способів зближення правових систем.

По-друге, після розпаду Радянського Союзу і соціалістичного табору ідеї зближення правових систем набувають нового звучання. Для значної кількості держав знову актуалізується виз-начення місця їхніх правових систем серед основних правових систем сучасності. Посилюються тенденції запозичення правових положень у рамках правової акультурації між правовими системами і правовими культурами.

Крім того, у результаті цих масштабних перетворень змінюються принципи міжнародного порядку, на основі яких будувалися взаємини між державами і народами в останні десятиліття.

По-третє, посилення інтеграційних процесів у рамках європей-ського правового простору призвели до подальшого зміцнення і розширення Європейського Союзу як могутньою міждержавною утворення зі своєю правовою системою. Дані тенденції підсилюють інтеграційні процеси в інших регіонах світу, змінюють конфігурацію правових систем сучасності, що, у свою чергу, зумовлює подальше розширення порівняльно-правових досліджень.

Вагомий внесок у розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі, як і раніше, робить Міжнародна академія порівняльного права, яка проводить конгреси з періодичністю один раз на чотири роки, де висловлюються і обговорюються позиції компаративістів різних країн як щодо традиційних, так і щодо нових проблем порівняльного правознавства. Наприклад, на XVII конгресі, що відбувся в липні 2006 p., було обговорено питання, пов'язані з конституційними гарантіями правосуддя, референдумами, відповідальністю суддів, межами права власності, правовим статусом мігрантів і ін.

Даний етап розвитку порівняльного правознавства також характеризується актуалізацією правових досліджень на

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

89

пострадянському просторі. Так з'являється велика кількість наукових розробок (монографії, підручники, збірок наукових статей), спеціалізованих періодичних видань: «Щорічник порівняльного правознавства» (Москва), «Журнал зарубіжного законодавства і порівняльного правознавства» (Москва), «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (Київ), «Порівняльно-правові дослідження: Українсько-грецький міжнародний науково-юридичний журнал» (Маріуполь), спрямованих на подальше розроблення теоретичних і практичних проблем порівняльного правознавства. У даний період створюються також науково-дослідні центри й інститути (Інститут порівняльного законодавства при Уряді РФ, Українська Асоціація порівняльного правознавства), спеціалізовані кафедри (науковий сектор і кафедра порівняльного правознавства в Уральському інституті права і Російській школі приватного права, відділ міжнародного і порівняльного права Інституту держави і права АН України ім.

Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства характеризується подальшим зміцненням порівняльного правознавства як самостійної сфери наукових знань. Проте це не означає, що теоретичні диспути з різних аспектів теорії порівняльного правознавства дійшли до логічного завершення. «Якщо раніше основною проблемою порівняльного правознавства було питання про його природу, про те, чи є воно самостійною наукою, методом або навчальною дисципліною, то тепер це питання майже зняте з порядку денного. Нині показано і визнано — порівняльне правознавство відстояло своє право на існування. Тепер акценти повинні бути перенесені на інші більш важливі теми»1.

У теперішній час інтеграційні процеси в політичних, економічних, соціальних, гуманітарних, екологічних і інших сферах життя суспільства, що охоплюють усі регіони світу, багато в чому

1 Див: Дамирли М.А. Теоретико-методологические проблемы сравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые размышления // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2006. — Вып. 3. — С. 53.

залежать від взаєморозуміння і взаємодії, перш за все, в правовій сфері. Як відзначає Ю.О. Тихомиров, очевидна тенденція виділення сфери правової співпраці і взаємовідносин, у рамках яких спостерігається взаємопроникнення правових теорій, вчень і поглядів, інтенсивний обмін правовою інформацією, ухвалення узгоджених або схожих актів і норм. Тому зрозуміло, чому в умовах наростаючої правової інтеграції зростає роль порівняльного правознавства1.

Таким чином, нагромаджений на сучасному етапі потенціал порівняльного правознавства дозволяє дійти висновків про його зрілість як самостійного наукового напряму, що виконує найважливіші функції, спрямовані на зближення правових систем.

' Тихомиров Ю.А. Сравнительное правоведение: развитие концепций и общественной практики // Журнал российского права. — 2006. — № 6. — С. 4.

90

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

91